Номер повідомлення:#2
*Женская Логика*
» 25 липня 2007, 22:23
ІНЩЕ ОДНА ДУМКА ФАХІВЦЯ...Договір міни земельної ділянки Укладення договорів міни, як і договорів дарування (крім загальних положень, які підлягають застосуванню до всіх угод про відчуження земельних ділянок), майже повністю регулюється нормами цивільного законодавства. Відповідно до статті 715 Цивільного кодексу України договір міни – це договір, за яким кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Отже, договір міни земельної ділянки можна визначити як такий цивільно-правовий договір, згідно з яким кожна зі сторін зобов’язується передати у власність іншій стороні одну земельну ділянку в обмін на іншу земельну ділянку або на інше еквівалентне майно.Враховуючи те, що відповідно до частини другої названої статті Цивільного кодексу, кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує, є підстави вважати, що при визначенні кола суб’єктів, які можуть бути учасниками такої угоди, треба керуватися положеннями частини 1 статті 130 Земельного кодексу України. Договір міни є двостороннім, а кожна зі сторін зобов’язується передати протилежній стороні відповідну ділянку (інше майно). У чинному законодавстві не закріплена презумпція рівноцінності майна, що обмінюється, тому в договорі може бути встановлена доплата за товар (земельну ділянку) більшої вартості, що обмінюється на інше майно (в т.ч. земельну ділянку) меншої вартості.Предмет договору міни як земельно-правової угоди становлять дві земельні ділянки чи ділянка та інше майно. Тому міна може відбуватися у двох формах: у вигляді обміну земельними ділянками та у вигляді обміну земельної ділянки на будь-яке інше майно.Згідно з п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу, на інше майно можна обмінювати усі земельні ділянки, крім тих, що призначені для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва. Це обмеження діє до 1 січня 2007 року. Зазначене обмеження спрямоване на захист прав громадян на період до формування інфраструктури ринку землі. Договори міни інших земельних ділянок, на відчуження яких до 1 січня 2007 року заборона не поширюється, можуть укладатись відповідно до чинного законодавства України та дозволяється обмін цих ділянок на нетотожні ділянки та інше майно.Договором міни може бути встановлено доплату за ділянку більшої вартості, що обмінюється на ділянку (майно) меншої вартості, тобто нерівнозначний обмін. Адже за рівнозначного обміну обмінюються земельні ділянки рівнозначної площі, якості тощо (тобто не обов’язково вони мають бути однаковими), а головне – однакової вартості. Оскільки досягти такої рівнозначності на практиці досить складно, можна припустити, що більшого поширення набуде нерівнозначний обмін.Особливість договору міни, предметом якого є земельні ділянки, що відрізняє його від тих договорів, предметом яких є інше майно, полягає в тому, що право власності на ділянки, що обмінюються виникає не з моменту передачі речі. Зокрема, відповідно до частини 1 статті. 125 Земельного кодексу України право власності на ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.Перехід права власності за договором міни не є підставою зміни цільового призначення земельної ділянки. Навпаки, порушення визначеного статтею 20 Земельного кодексу порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання угод щодо земельних ділянок недійсними.Укладення договору міни не виключає необхідності проведення грошової оцінки земельної ділянки з метою визначення її вартості (аналогічно до укладення договору дарування земельної ділянки). Договір міни земельної ділянки на іншу земельну ділянку або інше майно підлягає нотаріальному посвідченню.АВТОР МАРИНА ДОЛИНСЬКА. 11/2006
Полжизни выживаешь,
Полжизни доживаешь...