Номер повідомлення:#21
Liza
» 11 грудня 2008, 18:14
Все залежить від умов іпотечного договору. Якщо у іпотечному договору визначені конкретні терміни погашення заборгованості і вони порушуються, то банк, згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172 [qoute]Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів[qoute] надає нотаріусу оригінал нотаріально договору, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення зобов[qoute]язання, копію письмового повідомлення про наявність боргу та необхідність його погашення, а також розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості. Однак нотаріус може вчинити виконавчий напис лише на суму заборгованості, а не на всю суму, що була надана по кредитному договору, оскільки це не є заборгованість (строк виконання кредитного договору -2009 рік). Якщо банк хоче стягнути всю суму боргу за цим договором, а не прострочену суму, то краще йому звернутися з позовом в суд. Якщо нотаріус вчинить виконавчий напис, то стягнення буде звернено на все майно, що передано в іпотеку, а сума кредиту що залишилася неповерненою боржником буде нічим не забезпечена (наприклад: кредит до 2009 року на суму 100 тисяч, боржник повернув 20, а прострочив платежі на 30 тисяч. Отже нотаріус може вчинити виконавчий напис на суму боргу, тобто на 30 тисяч. Вчинивши виконавчий напис, стягнення буде звернено на все майно, яке знаходиться в іпотеці. Якщо його продадуть, то банк отримає 30 тисяч, які боржник заборгував, а 50 тисяч кредиту залишаться нічим не забезпеченими, бо все що більше 30 тисяч отримано від реалізації майна буде належати боржнику, а не банку). Відповідь надана Шепітко Валентиною Василівною, членом комісії