Номер повідомлення:#27
ukrnot
» 09 грудня 2009, 14:01
Skysmile, і я про те, що теж бачила такі заяви, але я так не оформлюю, бо різні наслідки виходу з товариства та відступлення частки (ст. 148 ЦК та ст. 147 ЦК), або просто заява про вихід, або договір відступлення частки. ЧИ Є ВІДЧУЖЕННЯ ЧАСТКИ ВИХОДОМ З ТОВАРИСТВА?На практиці дуже поширеною є помилка, коли до правовідносин з відчуження учасником своєї частки застосовуються норми щодо виходу учасника з товариства. Вважаємо, що вихід учасника з товариства та відступлення ним своєї частки є різними за своїми правовими ознаками правочинами. Так у ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу (надалі – ЦК) України закріплено, що учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: ... 3) вийти у встановленому порядку з товариства 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Правовідносини, що виникають у випадку виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю (надалі – ТОВ), регулюються ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 148 ЦК України, а правовідносини, що виникають при відступленні частки – ст. 53 Закону «Про господарські товариства» та ст. 147 ЦК України . Як можна побачити, ці дві різні юридичні дії мають зовсім різні правові наслідки.Таким чином, положення Закону України «Про господарські товариства» та нового ЦК України чітко розмежовують такі юридичні дії, як вихід з товариства та відступлення учасником своєї частки. На практиці плутанину в це питання вносить ч. 3 ст. 29 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», у якій закріплюється, що в разі внесення змін до установчих документів, які пов’язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, додатково подається:#61485 або копія рішення про вихід юридичної особи зі складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, #61485 або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), #61485 або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, #61485 або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.Ця стаття не розмежовує, у якому випадку який саме документ має подаватися. Тому на практиці при відчуженні частки в статутному капіталі ТОВ найчастіше договір купівлі-продажу чи дарування не оформлюється, а складається заява (оформлюється рішення) про вихід учасника з товариства. Дивує позиція Державного департаменту з питань регуляторної політики та підприємництва, чиновники якого замість роз’яснення необхідності чіткого розмежування випадків виходу з товариства та передання корпоративних прав іншій особі (тобто відчуження частки, акцій), напроти, змішують ці питання й вважають, що відчуження частки також є виходом з товариства й може оформлюватися відповідним рішенням чи заявою. Так, незважаючи на численну критику своєї позиції з означеного питання, викладеної у листі від 20.06.2001 року № 2-222/3824 , у 2006 році Держпідприємництва знову надає майже аналогічний коментар з приводу того, яким чином може оформлюватися вихід учасника з ТОВ. Слід зазначити, що особа, що придбаває частку таким чином (на підставі заяви учасника, що відчужує частку, про вихід), ставить під загрозу свої інтереси (у подальшому правомірність її володіння часткою може оспорюватися). Крім того, учасник, який «вийшов» з товариства шляхом відчуження частки, іноді намагається отримати від товариства ще й частку в майні, пропорційну його частці в статутному капіталі. Більш того, нотаріальне посвідчення підписів на подібних заявах фізичних осіб порушує вимоги ч. 1 ст. 78 Закону України «Про нотаріат», яка встановлює, що нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові та які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заява учасника ТОВ про відступлення частки в статутному капіталі іншій особі має ознаки угоди. На практиці іноді поряд з заявою або рішенням про вихід з товариства також укладається договір про відчуження частки, але він нотаріально не посвідчується й реєстратору не подається. Але такі дії також мають у собі певні елементи ризику. Наприкінці хочеться рекомендувати учасникам ТОВ та самим товариствам не ризикувати й правильно оформлювати припинення корпоративних відносин – якщо учасник передає (відступає) свою частку іншим особам чи самому товариству, має укладатись відповідний договір (купівлі-продажу, дарування, міни тощо). Нотаріуси ж, які посвідчують підпис фізичної особи на заяві про вихід з товариства та передання своєї частки іншій особі чи товариству, мають розуміти, що їхні дії не відповідають вимогам чинного законодавства України (ЦК України, Закон України «Про господарські товариства» та Закон України «Про нотаріат»). Втім, у 2001 році позицію Держпідприємництва можна було виправдати недоліками діючого на той час реєстраційного законодавства. Так Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затверджене постановою КМУ від 25.05.1998 року № 740, що діяло до набуття чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», передбачало, що у разі внесення до установчих документів змін, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) суб’єкта підприємницької діяльності, подаються оформлені згідно з вимогами законодавства документи, що засвідчують: - добровільний вихід юридичної особи із складу засновників (учасників) — подається копія рішення засновника, а фізичної особи — нотаріально засвідчена заява - примусове виключення засновників (учасників) — рішення уповноваженого на це органу.Таким чином, Положення вимагало складення заяви про вихід і у випадку, коли учасник відчужував свою частку, що, безумовно, суперечило положенням Закону України «Про господарські товариства», на що неодноразово зверталася увага фахівців