Додано: 07 березня 2007, 18:44Оподаткування доходів іноземців (нерезидентів) Коментує Тетяна ДОБРОДІЙ, начальник відділу розгляду звернень платників ДПА України. («Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», № 9, 26.02.2007) Перш за все, слід визначитися, хто з метою оподаткування вважається нерезидентом.Згідно із Законом України від 22.05.03 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі – Закон № 889) фізична особа-нерезидент – це фізична особа, яка не є резидентом України (пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1). Цілком чітке і логічне визначення. А ось щодо визначення «резидента», то підпункт 1.20.1 Закону № 889 застосовує такий багатоваріантний підхід, що, здебільшого, не допомагає зробити правильне визначення, а заплутує як платників, так і податківців. Хоча наведені у цьому підпункті Закону № 889 ознаки резидентства, в основному, відповідають міжнародним нормам, закріпленим у міждержавних договорах про уникнення подвійного оподаткування, але який же з наведених варіантів повинен мати пріоритет, чи всі ці критерії мають виконуватися одночасно не зрозуміло. Оскільки в Законі № 889 немає чіткої вказівки на те, що для визначення «резидента» всі перелічені критерії мають бути виконані одночасно, то достатньою умовою для фізичної особи, щоб бути визнаною податковим резидентом України, є додержання однієї з наведених умов, а саме: — фізична особа має місце проживання в Україні — у разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні (для нерезидентів слід вважати, що такий іноземець одержав посвідку на постійне проживання в Україні) — якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності— у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року — якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України— якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого – четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права. Зазначений пункт Закону резюмується таким ствердженням, що достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи. Але ж самим цікавим при цьому є те, що порядок самостійного визначення особою основного місця проживання на території України Законом № 889 не встановлено, і взагалі, це не є «парафією» цього Закону!Повністю статтю читайте на шпальтах нашої газети.