Форум "Юридичний Радник"

По першому питанню: чи виділялася частка померлого з спільного сумісного майна подружжя? Адже якщо її виділити, то вона буде спадком. Спадкоємці померлої дружини, наприклад діти, можуть через суд визнати себе спадкоємцями. Її є можна виділити з спільного майна.ТТоді в чоловіка його половина, а інша спадкується ним та дітьми. Є ризик судового спору.

Ой моя відповідь не встигла.

Если делать все шибко правильно, та Арина_1 права на все 100, но если проверить не открывалась ли наследство на умершего и если нет и прошло 6 мес., то сделать можно и так, юстиция не против и риск минимальный (смотрите по людям и решаете сами, это не для каждого). Только возьмите заяву, что я вдова и .....

А якщо спадкова справа існує?

Отримувати спадщину обовязково

не хотять, а держ нотаріус з їх слов каже нехай приватний не видумує, право власнності на живій людині

igor, тогда пусть гос. нотариус читает матчасть, как говорил мой профессор.

Я це розумію, але клієнти вважають що якщо нотаріус державний він розумніший, я запропонував оформити договір у нього але він клієнти кажуть що нотаріус дуже зайнятий

"Цілком підтримую позицію Vолодимира. Спадщину отримувати обов""язково!!!!!!! З особистої практики, я вже згадував про цей випадок на форумі, - батько подарував синові будинок (цей будинок свого часу батько будував разом зі своєю дружиною, котра померла п""ять років потому). Свідоцтво про право власності було видане на батька. Оформив договір. ДОЧКА померлої дружини фактично прийняла спадщину після матері. Держ нотаріус навіть про це і не знав. Дочка подала до суду. Дійшло до Верховного. Ітог - з сина 5000 моральних збитків і право власності на дочку на 1/4 частку будинку. Запам""ятав на все життя. Мене не зачепило. Чому? Можу відповісти на закритому. "

щодо заяви, що вдова, мова йде про те, що не знаходиться у шлюбі з часу коли помер її чоловік, а не про те, що спадкоємці, які прийняли спадщину, не можуть вимагати виділення частки другого з подружжя, який помер. Щодо обовязкового оформлення спадщини, можна посперечатися, але це окрема тема. Можливо, як один з варіантів, спробувати встановити коло спадкоємців та одержати згоду на відчуження від них.

Якщо приймати рішення про продаж без оформлення спадщини, то:1. перевірити по спадковому реєстру наявність/відсутність СС2. якщо дружина померла після 01.07.2003 року - фактичне прийняття спадщини спадкоємцями можна перевірити за домовою книгою (довідкою ЖЕКу або сіль ради тощо) про прописаних в цьому житловому будинку3. також можна + варіант L

Щоб хто не пропонував , до тих пір доки продавець не предявить нотаріусу документ на право власності на частину що належала померлому подружжю А ЦЕ ТІЛЬКИ СПАДЩИНА до тих пір нотаріус не має право оформляти таке відчуження

Це питання (щодо відчуження майна подружжя) вже неодноразово висувалось на форумі і на семінарах. Тому спробуємо обгрунтувати нашу позицію щодо його вирішення.Згідно із ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Розпоряджатися таким майном подружжя вправі лише за взаємною згодою (ст. 65 Сімейного кодексу). Право власності на об'єкти нерухомого майна, придбані за цивільно-правовими договорами, що нотаріально посвідчуються та підлягають державній реєстрації виникає з моменту реєстрації такого договору (ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України). Тобто можна з упевненістю стверджувати, що як тільки договір зареєстрували в Реєстрі правочинів подружжя стало співвласниками придбаного майна. Однією з підстав припинення права власності згідно із ст. 346 Цивільного кодексу є смерть власника. Але зі смертю власника всі права та обов'язки померлого переходять до спадкоємців (ст. 1216 Цивільного кодексу). Безумовно таким правом (правом що успадковується) є і право власності на об'єкти нерухомого майна.Тому стверджувати, що зі смертю одного з подружжя інший може вільно розпоряджатися спільним майном безпідставно.Цивільний кодекс (ст. 1297 ч. 1) зобов'язує спадкоємця, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто єдиним документом, що підтверджує право власності на успадковане майно законодавець бачить саме свідоцтво про право на спадщину. До того ж ст. 1226 Цивільного кодексу України говорить, що ЧАСТКА У СПІЛЬНІЙ СУМІСНІЙ ВЛАСНОСТІ успадковується на загальних підставах. З такого формулювання законодавця ми можемо зробити висновок, що як тільки один з співвласників спільної сумісної власності помер, така спільна власність автоматично трансформується зі спільної сумісної у спільну часткову і підлягає оформленню у відповідності із ст. 1297 Цивільного кодексу.Нажаль на практиці непоодинокі випадки, коли нотаріуси відмовляють в оформленні права на спадщину в описаному випадку, відправляючи при цьому спадкоємців до суду, навіть якщо немає спору між ними та другим з подружжя.Але таку практику не можна назвати правильною. Згідно з п. 244 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Якщо у спільному майні подружжя правовстановлювальний документ на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім'я померлого його частки в спільному майні. До речі можливість видачі відповідного свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на ім'я померлого надає і п. 241 вищевказаної Інструкції. Також Міністерством юстиції України (наказ 1/5 від 10.01.2005 року) затверджена форма відповідного свідоцтва (форма 19).Керуючись наведеним можна зробити один безсуперечний висновок: у разі смерті одного із подружжя, другий з подружжя, що залишився живим, має право розпорядитися об'єктом нерухомого майна, що є у спільній власності подружжя, лише після визначення частки померлого та оформлення на неї спадщини у відповідності із законом, навіть якщо правовостановлювальний документ на цей об'єкт оформлений на того з подружжя, що є живим.