Номер повідомлення:#13
NO
» 08 листопада 2007, 19:21
По квартирам – пропоную продавцю надати відповідну заяву подружжя в якій принаймні зазначити, що «не брав, не доглядав, не утримував…«евроремонта не робили»(ст.62 Сімейного кодексу). Якщо вже крайній випадок, відчужувач в істериці – неможе взяти в подружжя заяву ( в Італії, фактично розлучені, вона стерво і тд…) – згоду не залучаю, і хоча вважаю ненормальним власну відповідальність чи дійсність договору прив’язувати до думки спеціаліста міністерства/управління, «заспокоюю» себе листом Міністерства юстиції України від 16 квітня 1994 року) «… на правовідносини по відчуженню та успадкуванню квартир (будинків), безоплатно переданих громадянам, правила статті 22 Кодексу про шлюб і сім’ю (ст. 60 СКУ ) не поширюються».А по земельним ділянкам - згоду подружжя залучаю однозначно. З нотаріусами, хто має іншу думку не сперечаюся, просто хочу навести певну інформацію... 8 сесія IV скликання ВРУ. Проект Закону України “Про внесення змін до Сімейного кодексу України” (реєстр. № 8312 від 20.10.2005 р): «Внести до Сімейного Кодексу України зміни: статтю 61 доповнити пунктом 5 в наступній редакції: “5. Об’єктом права спільної сумісної власності є земельна ділянка, набута одним з подружжя за час шлюбу на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності або приватизації земельної ділянки, що раніше була надана у користування”. З пояснювальної записки до проекту:” Відповідно до пункту 2 статті 60 Сімейного кодексу України “Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя». Пунктом 1 статті 61 Сімейного Кодексу передбачено, що об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Водночас, судами різних інстанцій допускається різне тлумачення вищезазначених норм. Деякі судді при розгляді цивільних справ за позовами про розподіл майна подружжя вважають, що земельна ділянка набута за час шлюбу одним з подружжя на підставі безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності або приватизації земельної ділянки, яка була надана у постійне користування є об’єктом права спільної сумісної власності і підлягає розподілу, інші мають протилежну думку. Й відповідно до власної думки, а не відповідно до норми Закону вирішують по суті цивільні справи. На звернення до Верховного Суду України з проханням надати інформацію щодо практики застосування норми статті 60 та 61 Сімейного Кодексу України, було надано відповідь, що на сьогодні стан судової практики з вищезначених питань не вивчено, й коли судова практика з цих питань буде проаналізована, вона знайде своє відображення у Постанові Пленуму Верховного Суду України. Але доки Верховний Суд України буде аналізувати, як правильно застосувати норми Сімейного Кодексу України, суди різних інстанцій будуть приймати неправомірні, несправедливі рішення, позбавляючи одного з подружжя долі на земельну ділянку, яка була набута за час шлюбу. Приймаючи такі рішення суди відступають від принципу рівності всіх перед законом.”Висновок Головного науково-експертного управління до проекту ” Головне управління в цілому підтримує внесення запропонованих змін до Сімейного Кодексу України. Тим більш, що згідно із частиною 1 статті 89 Земельного кодексу України вже передбачено, що земельні ділянки перебувають у спільній сумісній власності подружжя. Разом з тим, вказано, що зазначене питання краще вирішувати не шляхом внесення до ст.61 СК України нової частини, а внесенням відповідних змін до частини 1 цієї статті, саме у якій перераховується майно, яке перебуває у спільній сумісній власності, доповнивши її словами: “зокрема, житло та земельна ділянка, в тому числі набута одним із подружжя за час шлюбу на підставі безоплатній передачі із земель державної і комунальної власності або приватизації земельної ділянки.”