Форум "Юридичний Радник"

Хочу розповісти про ситуацію, яка сьогодні сталась. Звернулись дві особи, які займаються, як в народі кажуть [qoute]купівлею-продажем[qoute] транспортних засобів, з метою посвідчити довіреність в порядку передоручення. З двома молодими чоловіками прийшла старша жінка, і схвильовано зацікавилась порядком зняттям з обліку транспортного засобу, однак мене нервово перебив один з молодиків і почав підкрикувати, що нотаріусів зараз як собак нерізаних і ви тут дуже довго все викладаєте жінці, я це все в трьох словах можу розповісти... Після цих слів я їх усіх випровадила, і наголосила, що за таку поведінку, посвідчення довіреності не відбувається. Так образливо це все виглядало, біль в душі, адже, вважаю, що робота кожного нотаріуса це життя також. Невідомо, чи буде яке продовження цієї немудрої ситуації з боку цих людей.

То ли еще будет (в силу обставин,які відбуваються останнім часом)! Просто не можна давати накласти собі на голову. а такими клієнтами шкодувати не треба. Прийдуть другим разом ,зовсім по-іншому з Вами будуть говорити. А можуть і не приходити, будуть інші, порядні клієнти.

Молодцы, девочки! В нашей работе очень важно сохранить чувство собственного достоинства и трезвую голову, чтобы не теряться в критических ситуациях.А ситуаций таких будет - пруд пруди... :-((

А я вже і не дивуюсь таким ситуаціям, таке буває. І я дуже не переймаюсь такими клієнтами, добре що йдуть зразу, а то зробиш їм, а потім проблем не оберешся. У мене недавно такий випадок був з генеральною довіреністю на все майно. Я почала питатися довірителя, що він хоче зробити, яку довіреність, а в цей час повірений почав на мене кричати і каже [qoute]У вас що проблеми?[qoute] Я йому сказала, що проблем у мене нема, але довіреність я їм не зроблю.

Нечего на этих перекупщиков обращать внимание, тем более, что времена начинают напоминать бандитские 90-е. Поэтому, сначала разобраться, выслушать только доверителя и только наедине с ним (кстати, поможет избежать неприятных воспоминаний), и только после оплаты приступать к оформлению. Давно когда-то у меня был прецедент, когда доверитель почти ничего не говорил, за него два молодчика выдали документы, оплатили, а я в суете и по молодости только проследила, чтобы он прочитал и подписал доверенность. А в судебном заседании потом (дело о вымогательстве, лишении свободы, покушении на убийство) я спросила его, почему он мне ничего не сказал и не намекнул? И, знаете, что он мне ответил: что я вам буду намекать, когда жена и ребенок в подвале сидят, а я у вас? Знаю, что я ничего бы не смогла в таком случае сделать, но лишнего похода по судам, по крайней мере, удалось бы избежать.

Хорошо що відмовляємо та їм не роблять інші нотаріуси, а я знаю, що можуть робити. В мене випадок був такий я відмовили їхати в лікарню заповіт посвідчувати, другі цю нотаріальну дію зробили. Потім десь через пів року обслуговувався у мене той, на кого заповіт посвідчувати треба було, та розповівдає мені, щоя йому відмовила, другий нотаріус посвідчив, але він не вспів доїхати до Києва на пів дороги повернувс бо заповідач помер в лікарні. ОТАКЕ! Нам треба трішки любити себе, тоді нас будуть поважати.

Довіреності на продаж це, ще та штука. Начебто дія і не складна і все зрозуміло, довіритель зі всім згідний і все підписує, але як вірно підмітили колеги дуже часто буває, що документи приносять треті особи і саме вони визначають суть довіреності, саме з ними ми обговорюємо деталі, а довіритель приходить згодом і в присутності цих третіх осіб, тупо махає головою, [qoute]читає[qoute](я б сказала проглядає) і підписує, мол все як сказали я зі всім згідний. Але десь тим шостим почуттям відчуваєш, що довіритель не зовсім знає, що робить, або вибачте не доганяє чи не хоче доганяти, веде себе скованно. Тільки тоді розумієш, що таке таємнийця вчиненя нотдії і ламаєш собі голову, як би так культурно виставити людей з кабінету і переговорити з довірителем тет а тет, і виглядати при цьому культурною людиною(а не нотаріусом з заскоками), деколи получається, а деколи люди не розуміють чому вони мають виходити, особливо важко коли приходять знайомі чи постійні клієнти. А саме страшне це те, що дуже часто нотаріус чи помічник навіить і не переймається тим, щоб зясувати думку довірителя і чи семе цю нотдію він хоче зробити і чи розуміє він її наслідки, раз людина прийшла до нотаріуса, документи дала, підписала, значить все знає все розуміє - що не завжди відповідає дійсності. Тому не дуже дивуєшся коли по 1+1 розказують, що нотаріус посвідчив довіренсть на продаж і людина залишилась на вулиці. Адже не віриться, що колега свідомо вчинив дію, що позбавила людину житла, але легко віритьсґя в те, що просто не розібрався в даній ситуації. Ось і пояснює тим клієнтам, що це за довіреність, які її наслідки, а на тебе дивляться як на ідіота, іноді прямо посилають, іноді дають зрозуміти, що більше їх ноги тут не буде, відчуття не із приємних, в такі моменти відчуваєш себе білою вороною, іноді навіть ідіоткою, але краще так ніж потім негативні наслідки.

Я вобще никогда поверенных не приглашаю в кабинет. Заходит доверитель, абяснила, почитал, подписал, расплатился и во свояси! Поверенных и в глаза не вижу! Потому как на едине человек себя чувствует свободно...и может задать вопросы, которые в присутствии поверенных стесняется задать!

я тоже поверенных уже давно в кабинет не пускаю, в процессе разговора частенько оказывается, что поверенный хочет сделать [qoute]то, да чуть-чуть не так[qoute]

Это хорошо - если всего лишь [qoute]необізнаности[qoute]...Мы-то предполагаем худшую ситуацию...

И нередко оказываемся правы...