Рішення тритейського суду як правовстановлюючий документ

[sello]

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Н А К А З 28.01.2003 N 6/5 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 р. за N 66/7387 Про внесення змін та доповнень до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно 1.6. Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

[Vолодимир]

А де одобрямс загальної юрисдикції ??? Читаємо матчастину та позицію ВГСУ .

[логос]

До мене прийшли на відчуження квартири з правовстановлювальним документом рішення третейського суду. з виконавчим листом. районного суду і реєстацією БТІ, Але прочитавши рішення третейського суду я не взявся за оформлення цієї квартири, так як там було ним визнано право власності на квартиру по набувальній давності яке належало громадянам тільки на підставі ордеру на квартиру, тобто це була державна власність. а це не підвідомстві третейських судів.

[Провинциалка]

Vолодимире, будь ласка, де знайти (назва, номер та дата) [qoute]позицію ВГСУ[qoute]? Дуже потрібно, але знайти сама не можу.

[СКІФ]

Я не проти того, що ці суди визнають право власності на [qoute] недострой[qoute] ( це вада Закону). І не більше того. Але після цього недобуд повинен здаватися в експлуатацію на загальних підставах, з наступною реєстрацією в БТІ.

[*Женская Логика*]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ від 12.03.2008 р. N 01-8/118 Господарські суди України  Про деякі питання практики застосування Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] (щодо винесення та надсилання окремих ухвал господарського суду) Матеріали розглянутих господарськими судами справ, пов'язаних із застосуванням Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute], свідчать про порушення деякими третейськими судами та суддями вимог закону, що є підставою для застосування господарськими судами приписів статті 90 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частинами першою та другою цієї статті господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу така ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам. У зв'язку з наведеним Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу господарських судів на таке. У пункті 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.12.92 N 01-6/1444 [qoute]Про практику застосування статті 90 Господарського процесуального кодексу України[qoute] (з подальшими змінами) зазначено, що окрема ухвала надсилається посадовій особі або органу, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені господарським судом недоліки чи порушення. Відповідно до статті 8 Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] постійно діючі третейські суди можуть утворюватися при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України громадських та інших організаціях, торгово-промислових палатах, об'єднаннях, асоціаціях, зазначених у частині першій цієї статті, і місцезнаходженням такого суду є місцезнаходження його засновника. Крім того, за приписом частини другої статті 46 названого Закону рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду. З урахуванням наведеного окремі ухвали господарських судів, винесені у зв'язку з виявленими порушеннями законності або недоліками в діяльності третейських судів, мають надсилатися засновникам третейських судів, при яких утворено останні. Копії таких ухвал доцільно надсилати до відома Третейській палаті України, яка відповідно до статті 58 Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] є постійно діючим органом третейського самоврядування, що представляє та захищає соціальні і професійні права та інтереси третейських суддів і третейських судів, здійснює методичну та видавничу роботу, аналізує практику правозастосування третейських судів і здійснює інші повноваження, визначені вищим органом третейського самоврядування. Слід мати на увазі, що за змістом наведених норм Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] Третейську палату України не наділено владними або контрольними повноваженнями, які надавали б їй можливість усувати виявлені господарськими судами недоліки та порушення у діяльності третейських судів, у тому числі й постійно діючих.   Заступник Голови Вищогогосподарського суду України  В. Москаленко  

[*Женская Логика*]

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯКОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII [qoute]Третейське самоврядування[qoute] Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute](справа про завдання третейського суду) м. Київ10 січня 2008 рокуN 1-рп/2008 Справа N 1-3/2008 Конституційний Суд України у складі суддів: Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого, Бринцева Василя Дмитровича, Головіна Анатолія Сергійовича, Джуня В'ячеслава Васильовича, Дідківського Анатолія Олександровича, Домбровського Івана Петровича, Кампа Володимира Михайловича - доповідача, Колоса Михайла Івановича, Лилака Дмитра Дмитровича, Маркуш Марії Андріївни, Стецюка Петра Богдановича, Ткачука Павла Миколайовича, Шишкіна Віктора Івановича, розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII [qoute]Третейське самоврядування[qoute] Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] від 11 травня 2004 року N 1701-IV (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 35, ст. 412) із змінами та доповненнями. Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 40 Закону України [qoute]Про Конституційний Суд України[qoute] стало конституційне подання 51 народного депутата України. Підставою для розгляду справи відповідно до статей 71, 75 Закону України [qoute]Про Конституційний Суд України[qoute] є наявність спору щодо відповідності Конституції України (конституційності) зазначених положень Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute]. Заслухавши суддю-доповідача Кампа В. М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України установив: 1. Суб'єкт права на конституційне подання - 51 народний депутат України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] (далі - Закон), а саме: - абзацу сьомого статті 2 стосовно [qoute]захисту (позивачем) своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів[qoute] - абзацу одинадцятого статті 2, за яким [qoute]Третейська палата України - постійно діючий орган самоврядування третейських суддів[qoute] - статті 3, яке визначає завданням третейського суду [qoute]захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону[qoute] - пункту 9 статті 4, за яким [qoute]самоврядування третейських суддів[qoute] є принципом утворення, організації і діяльності третейського суду - розділу VIII [qoute]Третейське самоврядування[qoute], які визначають засади третейського самоврядування. Посилаючись на статті 124, 125 Конституції України, народні депутати України стверджують, що в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону третейські суди фактично наділяються статусом органів правосуддя і водночас складової судової гілки влади. Крім того, суб'єкт права на конституційне подання вважає положення абзацу одинадцятого статті 2, пункту 9 статті 4 та розділу VIII [qoute]Третейське самоврядування[qoute] Закону щодо засад третейського самоврядування такими, що не відповідають частині першій статті 36, частині другій статті 85, пункту 11 частини першої статті 92 та частині другій статті 130 Конституції України. 2. Свою позицію щодо конституційності оспорюваних положень Закону висловили Президент України, Прем'єр-міністр України, Голова Верховної Ради України, Комітет Верховної Ради України з питань правової політики, Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя, Міністерство юстиції України, Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, Рада суддів України, Третейська палата України, Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Академія правових наук України. 3. Конституційний Суд України, вирішуючи спір щодо конституційності оспорюваних положень Закону, виходить з такого. 3.1. Згідно з Конституцією України Україна є демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1) права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3). Гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону). З метою забезпечення реалізації зазначених положень кодексів, керуючись пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України, Верховна Рада України прийняла Закон, який регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні. 3.2. Функціонування третейських судів в Україні базується не лише на засадах національного, а й міжнародного права. Можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Загальні засади арбітражного розгляду цих спорів визначені Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року та рекомендовані державам Арбітражним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) від 15 червня 1976 року. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі [qoute]Девір проти Бельгії[qoute] від 27 лютого 1980 року). 4. Зі змісту клопотання випливає, що його автори порушують питання щодо відповідності положень абзацу сьомого статті 2, статті 3 Закону частинам першій, п'ятій статті 124, статті 125 Конституції України. Вони вважають, що в цих нормах Закону фактично закріплюється статус третейських судів як органів здійснення правосуддя. На основі порівняльного аналізу Конституційний Суд України дійшов висновку про відповідність Конституції України зазначених положень Закону. Правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ (пункт 3 мотивувальної частини Ухвали Конституційного Суду України від 14 жовтня 1997 року N 44-з). Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Народні депутати України вважають, що визнання державою на підставі Закону рішень [qoute]арбітражних[qoute] (фактично третейських) судів помилково ототожнено із здійсненням ними правосуддя. Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. [B]Відповідно до Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону, пункт 1 частини другої статті 3 Закону України [qoute]Про виконавче провадження[qoute]). [/B]Отже, оспорювані положення Закону не порушують припис статті 124 Конституції України про здійснення правосуддя виключно судами, [B]оскільки третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності[/B] з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин. Суб'єкт права на конституційне подання стверджує, що в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону третейські суди визначаються як складова судової гілки влади. Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). З аналізу положень Закону випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Відповідно до статті 7 Закону третейський розгляд здійснюють постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору. [B]Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції. [/B]5. Автори клопотання порушують питання щодо відповідності положень абзацу одинадцятого статті 2, пункту 9 статті 4, розділу VIII [qoute]Третейське самоврядування[qoute] Закону частині першій статті 36, частині другій статті 85, пункту 11 частини першої статті 92, частині другій статті 130 Конституції України. Порівняльний аналіз положень Конституції України та цих положень Закону дає підстави Конституційному Суду України для висновку, що вони не суперечать Конституції України (є конституційними), виходячи з такого. 5.1. Оспорюючи положення абзацу одинадцятого статті 2, пункту 9 статті 4, статей 58, 59 розділу VIII [qoute]Третейське самоврядування[qoute] Закону, народні депутати України вважають, що повноваження органів третейського самоврядування повинні збігатися з повноваженнями суддівського самоврядування, яке закріплене в частині другій статті 130 Конституції України, статті 102 Закону України [qoute]Про судоустрій України[qoute]. Правова держава сприяє розвитку громадського самоврядування, тобто самоорганізації громадян за місцем проживання, роботи, навчання або за іншими ознаками в межах, визначених Конституцією України і законами України. Окремі закони України закріплюють громадське самоврядування як одну з форм участі громадян в управлінні державними справами, у вирішенні питань їх соціального захисту, корпоративного життя тощо. Зокрема, громадське самоврядування запроваджено в територіальних громадах (частина шоста статті 140 Конституції України, статті 8, 9, 13, 14 Закону України [qoute]Про місцеве самоврядування в Україні[qoute]), в освіті (статті 16, 17 Закону України [qoute]Про освіту[qoute]), у вищій школі (статті 37, 38 Закону України [qoute]Про вищу освіту[qoute]). Однією з форм громадського самоврядування є третейське самоврядування, яке відповідно до частини першої статті 58 Закону створюється для представництва та захисту інтересів третейських суддів постійно діючих третейських судів. Оскільки питання третейського самоврядування стосується закріплення гарантій прав і свобод людини і громадянина такої групи фізичних осіб, як третейські судді постійно діючих третейських судів, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України Верховна Рада України наділена правом його законодавчого регулювання. Третейське самоврядування не є тотожним суддівському самоврядуванню, оскільки третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, а третейські судді не наділені статусом професійних суддів. Третейське самоврядування як одна з форм громадського самоврядування слугує самоорганізації третейських суддів постійно діючих третейських судів, тоді як суддівське самоврядування належить до системи конституційного устрою держави (частина друга статті 130 Конституції України) і є формою самоорганізації професійних суддів. Отже, законодавче закріплення третейського самоврядування в положеннях пункту 9 статті 4, частини першої статті 58 Закону не суперечить частині другій статті 130 Конституції України. 5.2. Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що [qoute]унормування Законом самоврядування третейських судів (статті 2, 4, 58 та 59) фактично є спробою законодавчого врегулювання діяльності окремої громадської організації - Третейської палати України, що не належить до конституційних повноважень Верховної Ради України[qoute] і не відповідає положенням частини першої статті 36, частини другої статті 85, пункту 11 частини першої статті 92 Конституції України. Посилаючись на правову позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні у справі про молодіжні організації від 13 грудня 2001 року N 18-рп/2001, народні депутати України стверджують, що [qoute]питання реалізації права на свободу об'єднання в громадянському суспільстві не підлягають державному регулюванню і мають вирішуватися на вільний розсуд його членів[qoute]. Конституційний Суд України, аналізуючи положення Конституції України, а також оспорювані положення Закону, дійшов висновку, що третейське самоврядування є формою громадського самоврядування, тоді як громадські організації є формою добровільних громадських формувань. Відмінність цих правових інститутів обумовлена особливостями законодавчого закріплення порядку утворення, системи, повноважень тощо органів третейського самоврядування та громадських організацій. Що стосується Третейської палати України, то вона формується Всеукраїнським з'їздом третейських суддів (частина третя статті 58 Закону) шляхом виборів з числа третейських суддів постійно діючих третейських судів, а тому не є громадською організацією і на неї не поширюються як положення статті 36 Конституції України, так і обмеження законодавця щодо врегулювання її назви, статусу та компетенції. Тому посилання авторів клопотання на положення частини другої статті 85, пункту 11 частини першої статті 92 та правову позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні від 13 грудня 2001 року N 18-рп/2001, є безпідставним. Отже, унормовуючи Законом назву, статус і компетенцію Третейської палати України, Верховна Рада України не вийшла за межі конституційних повноважень, а відтак положення абзацу одинадцятого статті 2, частин другої, третьої, четвертої статті 58 Закону не суперечать частині першій статті 36, частині другій статті 85, пункту 11 частини першої статті 92 Конституції України, тобто є конституційними. 6. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 39 Закону України [qoute]Про Конституційний Суд України[qoute] у конституційному поданні має бути наведене правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта або його окремих положень. Суб'єкт права на конституційне подання стверджує, що положення статті 59 Закону не відповідають Конституції України, оскільки [qoute]право Голови Третейської палати України бути третейським суддею є виключенням із загального правила щодо окремої особи[qoute]. Однак народні депутати України не наводять, яке саме загальне правило щодо окремої особи мається на увазі. Вони також не обґрунтовують, у чому саме полягає невідповідність частин п'ятої, шостої статті 58 Закону наведеним у конституційному поданні статтям Конституції України. Таким чином, суб'єкт права на конституційне подання не додержав вимог пункту 4 частини другої статті 39 Закону України [qoute]Про Конституційний Суд України[qoute], що є підставою для припинення конституційного провадження у справі щодо перевірки частин п'ятої, шостої статті 58, статті 59 Закону на відповідність Конституції України згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України [qoute]Про Конституційний Суд України[qoute] - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України [qoute]Про Конституційний Суд України[qoute]. Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 39, 45, 51, 61, 63, 65, 69, 71, 73, 75 Закону України [qoute]Про Конституційний Суд України[qoute], § 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України вирішив: 1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] від 11 травня 2004 року N 1701-IV, а саме: - абзацу сьомого статті 2 [qoute]про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів[qoute] - абзацу одинадцятого статті 2, за яким [qoute]Третейська палата України - постійно діючий орган самоврядування третейських суддів[qoute] - статті 3 [qoute]захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів[qoute] - пункту 9 статті 4, згідно з яким одним із принципів організації та діяльності третейського суду є [qoute]самоврядування третейських суддів[qoute] - частин першої, другої, третьої, четвертої статті 58, відповідно до яких: [qoute]Для представництва та захисту інтересів третейських суддів постійно діючих третейських судів утворюються органи третейського самоврядування. Вищим органом третейського самоврядування є Всеукраїнський з'їзд третейських суддів. Всеукраїнський з'їзд третейських суддів обирає Третейську палату України. Третейська палата України є постійно діючим органом третейського самоврядування, який представляє та захищає соціальні і професійні права та інтереси третейських суддів і третейських судів, здійснює методичну та видавничу роботу, аналізує практику правозастосування третейських судів і здійснює інші повноваження, визначені вищим органом третейського самоврядування[qoute]. 2. Припинити конституційне провадження у справі в частині перевірки щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин п'ятої, шостої статті 58, статті 59 розділу VIII [qoute]Третейське самоврядування[qoute] Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] на підставі пункту 2 статті 45 Закону України [qoute]Про Конституційний Суд України[qoute] через невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України [qoute]Про Конституційний Суд України[qoute]. 3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у [qoute]Віснику Конституційного Суду України[qoute] та в інших офіційних виданнях України.  КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ  

[Vолодимир]

Стоїть тут на сайті в новинах , на форумі та надруковано в МЕНі №4 за серпень цього року . Обовязково почитайте .

[Vолодимир]

Однозначно по нерухомості рішення третейських всі у сад .

[*Женская Логика*]

ПРЕЗИДІЯ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ РЕКОМЕНДАЦІЇ від 15.11.2007 р. N 04-5/216 Господарські суди України Про внесення змін і доповнень до рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 04-5/639 [qoute]Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] У зв'язку із змінами, що відбулися в законодавстві України, та з питаннями, що постали у практиці господарських судів з приводу застосування ними деяких приписів Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute], президія Вищого господарського суду України вважає за необхідне внести такі зміни і доповнення до рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 04-5/639 [qoute]Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute]. 1. У підпункті 1.1 пункту 1: 1.1. В абзаці першому слова [qoute]відповідно до підвідомчості та підсудності, встановлених цивільним процесуальним чи господарським процесуальним законом[qoute] замінити словами [qoute]за місцем розгляду справи третейським судом[qoute] 1.2. В абзаці другому слова і цифри [qoute]статей 24, 26 чинного Цивільного процесуального кодексу України (з моменту набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України від 18.03.2004 N 1618-IV - статті 15 цього Кодексу)[qoute] замінити словами і цифрами [qoute]статті 15 Цивільного процесуального кодексу України[qoute]. 2. Підпункт 1.2 пункту 1 виключити. 3. Підпункт 1.6 пункту 1 доповнити абзацом такого змісту: [qoute]Якщо заява про скасування рішення третейського суду обґрунтована посиланням як на підставу (підстави), зазначену в частині третій статті 51 Закону, так і на іншу підставу (підстави), яка не передбачена цією нормою, то відповідна заява підлягає розглядові в тій частині, що підпадає під ознаки частини третьої статті 51 Закону, а в прийнятті її в іншій частині слід відмовити (абзац другий підпункту 1.9.1 пункту 1 цих рекомендацій)[qoute]. 4. В абзаці першому підпункту 1.9.2 пункту 1 слово [qoute]документи[qoute] замінити словами [qoute]документів[qoute]. 5. Підпункт 1.12 пункту 1 доповнити абзацом такого змісту: [qoute]Невиконання третейським судом відповідної вимоги господарського суду, а також виявлені інші порушення законності або недоліки в діяльності третейського суду може бути підставою для винесення з цього приводу окремої ухвали в порядку статті 90 ГПК з надісланням копії такої ухвали Третейській палаті України. 6. Абзац другий підпункту 1.14 пункту 1 викласти у такій редакції: [qoute]Господарський суд розглядає заяву за участю сторін, якими у справах за такими заявами виступають відповідно позивачі і відповідачі зі справ, розглянутих третейськими судами, а також за участю інших учасників третейського розгляду[qoute]. 7. У підпункті 1.15 пункту 1: 7.1. Абзац перший доповнити реченням такого змісту: [qoute]Одна з таких особливостей полягає в тому, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною третьою статті 51 Закону[qoute] 7.2. В абзаці другому слова і цифри [qoute]підстав, наведених у частині третій статті 51 Закону[qoute] замінити словами [qoute]зазначених підстав[qoute]. 8. У підпункті 2.1 пункту 2: 8.1. Слова і цифри [qoute]пунктом 3 статті 181[qoute] замінити словами і цифрами [qoute]пунктом 1 частини другої статті 3[qoute] 8.2. Доповнити підпункт абзацом такого змісту: [qoute]Господарським судам з урахуванням змісту частини третьої статті 55 Закону слід мати на увазі, що коли виконання рішення третейського суду не потребує вчинення певних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами (наприклад, рішення про визнання права власності), то у господарського суду відсутні правові підстави для прийняття та розгляду заяви про видачу виконавчого документа, і тому він має відмовити у прийнятті такої заяви[qoute]. 9. Підпункт 2.5 пункту 2 після слів [qoute]відповідати вимогам[qoute] доповнити словами [qoute]частини першої[qoute]. 10. Підпункт 2.7 пункту 2 доповнити новими абзацами другим і третім такого змісту: [qoute]У застосуванні пункту 7 цієї частини господарським судам необхідно керуватися, зокрема, приписами частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України. Питання щодо законності та обґрунтованості рішення третейського суду, крім зазначених у частині шостій статті 56 Закону, не можуть вирішуватися господарським судом у розгляді заяви про видачу виконавчого документа[qoute]. У зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом четвертим.   Голова Вищого господарського суду України   С. Демченко  

[*Женская Логика*]

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ЛИСТ від 04.05.2007 р. N 31-32-230 Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі У зв'язку з розглядом запиту Головного управління юстиції в Дніпропетровській області щодо можливості видачі нотаріусами документів, їх копій чи довідок про вчинені нотаріальні дії на вимогу третейського суду Міністерство юстиції України надає наступні роз'яснення. Згідно зі статтею 2 Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] третейським судом є недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Відповідно до статей 1, 3 Закону України [qoute]Про судоустрій України[qoute] судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Таким чином, третейські суди до судової системи України не входять. Крім того, частиною 8 статті 38 Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] передбачено, що у випадку, коли третейський суд визнає за необхідне одержати документи від підприємств, установ, організацій, які не є учасниками третейського розгляду, він своєю ухвалою уповноважує сторони або одну зі сторін одержати відповідні документи та надати їх третейському суду. Отже, третейські суди не відносяться до суб'єктів правовідносин, наділених повноваженнями з отримання, відповідно до частини третьої статті 8 Закону України [qoute]Про нотаріат[qoute], довідок про вчинені нотаріальні дії, документів чи їх копій. Прошу вищевказане довести до відома та керівництва в роботі всім державним та приватним нотаріусам.  Заступник Міністра Л. В. Єфіменко  

[*Женская Логика*]

в Лізі шо знайшла те Вам даю.... сама поки що не читала...вибачайте....може ось і не в тему.....

[*Женская Логика*]

ось..точно не в тему....МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ЛИСТ від 09.01.2007 р. N 19-32/1 Начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції При реєстрації прав власності на нерухоме майно, на підставі рішення третейського суду має надаватися виконавчий документ, виданий компетентним судом Міністерство юстиції у зв'язку з численними зверненнями щодо надання роз'яснення стосовно реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішення третейських судів просить довести до відома нотаріусів та бюро технічної інвентаризації наступну інформацію. Відповідно до статті 5 Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав. Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень (частина перша статті 50 вказаного Закону). У випадку державної реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду, таке рішення третейського суду не може бути виконане лише сторонами спору, а потребує здійснення певних дій органу державної реєстрації прав. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (абзац другий частини першої статті 2 Закону України [qoute]Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень[qoute]). Державна реєстрація прав здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав (частина четверта статті 3 вказаного Закону). До створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації (пункт 5 Розділу V [qoute]Прикінцеві положення[qoute] вказаного Закону). Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа (частина третя статті 55 Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute]). Оскільки комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації тимчасово, до створення місцевих органів державної реєстрації прав, проводять реєстрацію прав власності на нерухоме майно, то для реєстрації прав власності на нерухоме майно, на підставі рішення третейського суду, має надаватися виконавчий документ, виданий компетентним судом.  Міністр О. Лавринович  

[*Женская Логика*]

Третейські суди зобов[qoute]язують органи БТІ реєструвати право власності....... але якщо я не є стороною, то чому я повинна його виконувати..... а стороною БТІ бути не може....

[*Женская Логика*]

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ЛИСТ від 25.03.2005 р. N 25-32/622 Щодо виконання рішень третейських судів та рішень МКАС чи МАК Відповідно до абзацу першого частини першої статті 2 Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] третейських суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за згодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Згідно частини другої статті 1 вказаного Закону до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Стаття 6 даного Закону визначає підвідомчість справ третейським судам. [B]Так, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: [/B]справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб справ, пов'язаних з державною таємницею справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом [B]справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство [/B]інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України. Відповідно до статті 55 цього Закону [B]рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно[/B], в порядку та строки, що встановлені у рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню. Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа. Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України [qoute]Про виконавче провадження[qoute]. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України [qoute]Про виконавче провадження[qoute] (стаття 57 Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute]). Пунктом 10 статті 3 Закону України [qoute]Про виконавче провадження[qoute] визначено, що Державною виконавчою службою підлягають виконанню рішення третейських судів. Відповідно до статті 18 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону. Стаття 18 даного Закону надає перелік виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі листи, що видаються судами на підставі рішення третейського суду та накази господарських судів, у тому числі ті, що видаються на підставі рішення третейського суду. Порядок видачі виконавчого документа на підставі рішення третейського суду встановлено статтею 56 Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute]. Так, заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви. При розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця. Ухвала про видачу виконавчого документа направляється сторонам протягом п'яти днів з дня її прийняття. Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує його безпосередньо у компетентному суді. Відповідно до статті 21 Закону України [qoute]Про виконавче провадження[qoute] виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Згідно пункту 2 статті 1 Закону України [qoute]Про міжнародний комерційний арбітраж[qoute] спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України можуть за угодою сторін передаватися до міжнародного комерційного арбітражу. Частиною третьою статті 1 Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] визначено, що дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж. Таким чином, спори, в яких одна із сторін є нерезидентом України, чи підприємств з іноземними інвестиціями підлягають розгляду виключно міжнародним комерційним арбітражем. Відповідно до частини першої статті 55 Закону України [qoute]Про третейські суди[qoute] рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Арбітражне рішення відповідно до пункту 1 статті 35 Закону України [qoute]Про міжнародний комерційний арбітраж[qoute], незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 даного Закону. Так, стороні, що просить здійснити примусове виконання та території України рішення МКАС чи МАК при ТПП України необхідно звертатись до компетентного суду з відповідним клопотанням про приведення цього рішення до примусового виконання. На підставі ухвали про приведення до виконання рішення МКАС чи МАК при ТПП України компетентний суд видає виконавчий документ. Такий порядок відповідає вимогам Конвенції ООН про визнання і виконання арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958), нормам Закону України [qoute]Про міжнародний комерційний арбітраж[qoute] і не порушує право відповідача на оспорювання рішення МКАС чи МАК при ТПП України відповідно до статті 34 даного Закону. Слід зазначити, що у законодавстві України не визначено конкретного суду, який розглядає заяви заінтересованих осіб про приведення таких рішень до примусового виконання. Тому, використовуючи аналогію права і статтю 4 Закону України [qoute]Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів[qoute], такі заяви мають подаватися заінтересованою особою до апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних обласних, Київського та Севастопольського міських судів за місцем постійного чи тимчасового проживання або перебування (місцезнаходження) боржника. За результатами розгляду таких заяв суд постановляє ухвалу про приведення до примусового виконання рішення МКАС чи МАК при ТПП України та видає виконавчий документ, який пред'являється до виконання до відповідного відділу державної виконавчої служби і є підставою для відкриття виконавчого провадження та здійснення заходів примусового виконання, передбачених Законом України [qoute]Про виконавче провадження[qoute]. Прошу даний лист довести до відома та використання в роботі всіх державних виконавців.   Заступник Міністра М. М. Шупеня  

[*Женская Логика*]

закон про третейські суди....Стаття 50. Обов'язковість рішення третейського судуСторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

[Notik]

ХБУ, СПАСИБО, распечатала себе почитаю на досуге.

[notarbai]

ребята, если бы Вы видели, что они пишут в этих решения, эти третейские судди, наше БТИ в большинстве случаев, отказывает, но иногда бывают конечно исключения, сами понимаете.....-)))), катаю в отказах всё что вижу, в основном отказываю по поводу исполнительного, цитируя письмо минюста, понимаю что это бред и мы не орган исполнительной или государственной власти, дабы требовать исполнительный.практика показывает, что большинству суды отказывают, есть случаи, что суд обязывает БТИ провести госрегистрацию, тогда подшиваю решение суда к двум оригиналам, один на руки, второй-в дело, и свободны, хотя очень хочу дойти до верховного хоть с одним таким делом и сделать практику.в основном эти решения узаканивают самовольное строение, и само по себе они не подлежат регистрации, если это самоволкав БТИ просто так сложилась практика, что решение суда о признании права собстенности, в том числе и на самовольное строительство, регистриется без принятия его в эксплуатацию., хотя эту практику реально нужно ломать. поскольку одним из этапов возникновения права собстенности, есть принятие объекта в эксплуатацию. на сайте висшего хозяйственного есть решение за 2007 год, в котором суд признал действия БТИ в отказе регистрации права собстенности на самострой без принятия в експлуатацию верными, поскольку решение суда не заменяет акт госкомисиию да и в п.1.6 временного положения и в самой 331 ЦК чётко указаны моменты регистрации-после принятия в експлуатацию в установленном законом порядкену если уж мы БТИ зарегистрировали, то вы естественно - продадите и будете правы, орган госрегистрации - признал право после суда.лично я сейчас отказываю в такой регистрации по решению третейских судов, которые делая фиктивные споры, узаканивают самоволки,в том числе и посылаясь на вышеупомянутые нормы и редко кто возвращается (слава богу)

[*Женская Логика*]

а БТІ це який орган?

[notarbai]

Мы сами не местные: БТІ - це комунальне підприємство

[LL]

Шановний БТІ , а виставьте тут це рішення за 2007 рік .

[notarbai]

LL, ви хочити рішення третейських?

[Vолодимир]

БТИ , Вас попросили , звісно за можливості , виставити те рішення де Ви змогли довести свою позицію по самоволкам . Це дійсно цікаво і нам нотаріусам також дасть додаткові аргументи для відмови третейськими .

[*Женская Логика*]

ЯКЩО ОСЬ ЦЕ [qoute]Оскільки комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації тимчасово, до створення місцевих органів державної реєстрації прав, проводять реєстрацію прав власності на нерухоме майно, то для реєстрації прав власності на нерухоме майно, на підставі рішення третейського суду, має надаватися виконавчий документ, виданий компетентним судом[qoute] - ТО БТІ ДЕРЖАВНИЙ ОРГАН..... А ЯКЩО ОСЬ ЦЕ [qoute]Так, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство[qoute] - ТО НІ....... А ДЕЖ АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ...ПРАВА..... ТУТ НАМ УДОБНЕНЬКО ШОБ БТІ БУЛО ТАКЕ...А ОСЬ ТУТА ШОБ ТАКЕ..... А ЩЕ ЙОГО МОЖНА СТУКНУТИ І ВОНО СТАНЕ ФІОЛЕТОВЕ.....

[LL]

Третейські однозначно не приймати .