Форум "Юридичний Радник"

Очень срочно нужен образец договора фрахтования судна (бербоут-чартер)!

MariGri, попробуйте здесь:http://www.inservice.ru/info/charters/barecon-2.htmlЭто перевод типового бербоут-чартера (Барекон 89) на русский (на укр. не нашла)

Nanka, спасибо!

девочки, перед тем,как его составлять,почитайте хоть чуточку морское право , там есть нюансы. В зависимости от ситуации идет возмещение вреда, это очень важная часть договора. Вообще морская перевозка особый договор.

фрахтования судна (бербоут-чартер) (с этими терминами все понятно).А что такое [B]бэркон[/B], объясните пожалуйста?

1. Брокер- Стандартный Бэрбоутный чартерБалтийского и международного морского комитета(БИМКО)Кодовое название: [qoute]БЁРКОН 89[qoute] Договор аренды морского транспорта

ftp://ftp.pstgroup.ru/pub/Zemsaryady/Us ... t-Luga.pdf

Стаття 203. Поняття договору чартеру (фрахтування) суден

За договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Коментар:

Коментована стаття дає легальне визначення договору чартеру (фрахтування) суден. Даний договір є одним із різновидів договору майнового найму (оренди), що регулюється загальними нормами цивільного законодавства.

Сторонами договору чартеру (фрахтування) судна виступають судновласник і фрахтувальник. Відповідно до ст. 20 Кодексу судновласником визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна чи використовує на інший законних підставах (див. коментар до ст. 20). Судновласник від власного імені надає судно на певний час іншій особі - фрахтувальнику, який від свого імені фрахтує його для здійснення цілей торговельного мореплавства.

Не дивлячись на те, що договір чартеру (фрахтування) судна відноситься до договорів майнового майну, застосування законодавцем таких характерних для морського права понять як "судновласник" та "фрахтувальник" на відміну від "наймодавець" та "наймач" свідчить про те, що даний договір має свої особливості порівняно із договором майнового найму.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 203 обов'язком судновласника є надання судна фрахтувальнику. Під цим, перш за все, розуміється передача фрахтувальнику права володіння та користування судном від власного імені. Судно надається фрахтувальнику тимчасово, тобто на обумовлений договором строк зі спливом якого фрахтувальник зобов'язаний повернути судновласнику судно. Цей строк може становити від декількох місяців до декількох років або час, необхідний для виконання одного або декількох рейсів.

Зафрахтоване на певний час судно, перш за все, може використовуватися для перевезення пасажирів або вантажів. Крім того, як визначає ч. 1 коментованої статті, судно також може використовуватися фрахтувальником для інших цілей торговельного мореплавства. Зокрема, це може бути розвідка та добування корисних копалин, лоцманська та криголамна проводка, здійснення науково-дослідних робіт тощо. При цьому судно, зафрахтоване за договором чартеру (фрахтування) може використовуватися виключно в цілях торговельного мореплавства і не може використовуватися як готель, склад, ресторан тощо. Саме ця особливість відрізняє даний договір від договору майнового найму.

У визначенні договору чартеру (фрахтування) закріплений обов'язок фрахтувальника сплати фрахт, оскільки судно надається йому за обумовлену плату. Таким чином, даний договір має оплатний характер, що відносить його до господарських договорів, правове регулювання яких регулюється загальними нормами Господарського кодексу України. Договір чартеру (фрахтування) відноситься до консенсуальних договорів, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов.

Частина 2 коментованої статті визначає два види договору чартеру (фрахтування): тайм - чартер і бербоут-чартер.

Договір тайм-чартеру має всі основні ознаки договору чартеру (фрахтування) судна. Особливістю даного виду договору є те, що не дивлячись на те, що судно переходить тимчасово у користування та володіння фрахтувальника, воно одночасне не виходить із володіння судновласника. Так, члени екіпажу залишаються працівниками судновласника, його розпорядження щодо управління судном обов'язкові для всіх членів екіпажу. Таким чином, в даному випадку можна говорити про те, що судно знаходиться в подвійному володінні або співволодінні судновласника та фрахтувальника.

Не дивлячись на значну схожість договору тайм-чартеру з договором бербоут-чартеру, останній має свою специфіку. Дуже часто в торговельному мореплавстві договір бербоут-чартеру визначається як димайз-чартер. Проте, бербоут-чартер являє собою договір фрахтування судна, у формування екіпажу якого судновласник не приймає ніякої участі. В свою чергу, димайз-чартер охоплює як договір, за яким до фрахтувальника переходить тільки судно, так і договір, на підставі якого до фрахтувальника переходить не тільки судно, але й поступає на роботу екіпаж або його частина. В будь-якому із цих варіантів всі члени попереднього екіпажу розглядаються в якості працівників фрахтувальника.

Предметом договору бербоут-чартеру є передача фрахтувальнику судна на певний час без надання послуг екіпажу. У визначенні договору бербоут-чартеру вказується, що за цим договором надається не споряджене, тобто не забезпечене будь-якими запасами, судно. Однак, міжнародна практика виходить з того, що за цим договором може бути передбачене надання не спорядженого або частково спорядженого судна.

Так, як і за договором тайм-чартеру, при фрахтуванні судна за бербоут-чартером судновласник зобов'язаний надати судно фрахтувальнику за обумовлену плату і на визначений термін.

В правовому регулюванні відносин по тайм-чартеру і бербоут-чартеру багато спільного, про що свідчить той факт, що ці договори регулюються однієї главою Кодексу. Зокрема, це стосується форми договору (ст. 204), змісту договору (ст. 205), укладання субдоговорів (ст. 206) тощо.

Стаття 204. Докази укладення договору чартеру (фрахтування) суден

Договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі.

Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

Коментар:

Стаття 204 Кодексу вимагає укладання договору чартеру (фрахтування) судна на певний час в письмовій формі. Дане положення відповідає вимогам ст. 799 Цивільного кодексу України.

На практиці договори тайм-чартеру та бербоут-чартеру укладаються на підставі стандартних форм (проформ), в яких викладені умови, що найбільш часто застосовуються. Використання проформ полегшує сторонам процес підготовки та узгодження умов цих договорів, при цьому не позбавляють їх можливості узгодити і внести до договору ті умови, що індивідуалізують відповідний договір.

При укладанні тайм-чартеру широке розповсюдження набула універсальна проформа тайм-чартеру "Балтайм", що розроблена Балтійською і міжнародною морською радою (БИМКО) в 1939 році, із відповідними змінами 1950 року. При цьому в різних країнах світу використовуються різні проформи. Так, наприклад в Німеччині широкого розповсюдження набула проформа "Дойтцайт", у Франції -"Франкотайм", в США - "Нью-Йорк Продьюс" тощо.

Для укладання договору бербоут-чартеру використовується стандартна проформа БИМКО 1989 року "Беркон 89", яка передбачає не тільки передачу судна в оренду, а й можливість його викупу в подальшому фрахтувальником.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Коментована стаття також не передбачає визнання договору недійсним внаслідок недотримання письмової форми. Тому, порушення вимог закону відносно простої письмової форми договору пов'язується виключно з процесуально-правовими наслідками: наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами. Тобто, недотримання сторонами договору вимог ст. 204 Кодексу позбавляє їх у випадку виникнення спору посилатися на показання свідків, але не позбавляє їх можливості надавати інші письмові докази.

Стаття 205. Реквізити договору чартеру (фрахтування) суден

У договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Коментар:

Коментованою статтею визначаються ті умови, які обов'язково повинні бути вказані в договорі чартеру (фрахтування) судна. Дане положення застосовується як для договорів тайм-чартеру, так і для договорів бербоут-чартеру. Проте, вказаний в ст. 205 перелік не є вичерпним, в договорі чартеру (фрахтування) судна можуть бути вказані і інші, характерні для певного договору умови.

Так, в договорі вказуються найменування сторін - судновласника та фрахтувальника та їх реквізити (адреси, засоби зв'язку тощо). Як відомо, визначення найменування сторін є обов'язковим реквізитом для будь-якого договору і не відноситься до його умов.

Найменування судна є способом його індивідуалізації. Якщо судно вже має назву, судновласник може її змінити лише за умови наявності в договорі відповідної умови або згоди фрахтувальника на таку заміну. В іншому випадку, судновласник не може вимагати від фрахтувальника прийняття іншого судна, ніж те, що зазначено в договорі, навіть за наявності його схожості з попереднім за своїми технічними та іншими показниками.

Оскільки чартер (фрахтування) відноситься до комерційного мореплавства, фрахтувальника цікавлять експлуатаційні дані судна. Так, в якості експлуатаційних даний судна в договорі вказуються: дедвейт судна, включаючи запаси бункера, інших матеріалів і води для котлів, місткість його вантажних і бункерних приміщень, регістрова місткість, швидкість, клас, рік побудови, розхід палива тощо. При фрахтуванні судна з метою перевезення вантажів також мають значення дані про кількість трюмів, танків, палуб, розміри люків, наявність кранів і інших вантажних механізмів.

Невідповідність даних про судно, що зафіксовані в договорі із фактичними його даними може мати негативні наслідки для судновласника. Так, в міжнародній практиці фрахтування судна на певний час фрахтувальник має право анулювати договорів і стягнути понесені ним збитки внаслідок неправильного опису судна за наявності однієї з трьох умов:

1. неправильний опис судна зачіпає сутність договору і призводить до позбавлення фрахтувальника прибутку в значній частині;

2. судновласник не може виконати вимоги про придатність або готовність судна до дати канцелінгу і тим самим усунути невідповідність між описом судна і його фактичним станом;

3. судновласник не може привести судно в стан, що відповідає його опису за договором або відмовляється це зробити.

При цьому, навіть за відсутності підстав для анулювання договору, фрахтувальник має право стягнути збитки з судновласника, які він поніс внаслідок неправильного опису судна в договорі. Безумовно, в такому випадку, обов'язок довести наявність збитку покладається на фрахтувальника.

В договорі чартеру (фрахтування) вказується район плавання, в якому фрахтувальник може експлуатувати судно. При визначені меж цього району враховуються як техніко-експлуатаційні параметри судна, так і комерційно-політичні інтереси сторін. Район плавання судна, як правило, визначається шляхом встановлення заборони експлуатувати судно в небезпечних для мореплавства зонах, заходити в порти певної берегової території або тієї чи іншої держави.

Мета фрахтування може бути визначена як в узагальненому вигляді, наприклад, для перевезення вантажів, так і більш детально, зокрема, для перевезення зерна, лісу, руди, палива тощо. В договорі може бути визначений вид морського промислу або науково-дослідної діяльності у випадках, коли судно планується використовувати для цих цілей.

Розмір фрахту до договором чартеру (фрахтування) визначається на підставі добової ставки за судно в цілому або місячної ставки за кожну тону дедвейту. Рівень ставки фрахту визначається з урахуванням кон'юктури на світовому ринку. На визначення фрахту впливають також дані про судно, район його експлуатації і інші умови договору.

Строк, на який укладається договір може бути вказаний у вигляді періоду або часу, необхідного для виконання одного або декількох рейсів по перевезенню вантажу, буксирної або рятувальної операціях тощо. Вирахування строку починається з моменту надання судна судновласником в користування фрахтувальнику.

В договорі обов'язково повинно бути вказано час передачі зафрахтованого судна судновласником і час його повернення. Цей час часто визначається вказівкою на період, в який судно повинно бути передано або повернуто. Іноді поряд з датами в договорі вказуються години, в які слід передати або повернути судно (наприклад, з 9 до 18 години). В договорі, як правило, вказується не відповідний порт, в якому судно повинно бути передано фрахтувальнику, а відрізок берегової полоси, в межах якої фрахтувальнику належить обрати порт приймання-здавання судна, тобто рейндж.

Судновласник зобов'язаний передати судно в користування фрахтувальника біля доступного причалу або доку (про що свідчить, наприклад, п. 1 проформи "Балтайм"). В договір, як правило, включається умова про те, що біля причалу або в доці судно було в безпечному стані і знаходилося завжди на плаву.

Стаття 206. Суборенда

Фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним із судновласником.

До договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, укладеного фрахтувальником з третьою особою, відповідно застосовуються правила цієї глави.

Коментар:

Коментована стаття надає право фрахтувальнику в період дії договору чартеру (фрахтування) судна укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування). Положення даної статті має диспозитивний характер, тобто дає можливість фрахтувальнику укласти такий договір лише в тих випадках, коли інше не передбачено угодою сторін. Однак, в більшості проформах договору тайм-чартеру та бербоут-чартеру це право фрахтувальника обумовлюється окремо.

У зв'язку з відфрахуванням судна третій особі фрахтувальник за основним договором стає судновласником за договором субфрахтування. В такому договорі третя особа виступає в якості фрахтувальника. Судновласник за основним договором не є стороною договору субфрахтування, а фрахтувальник (третя особа) за договором субфрахтування - стороною за основним договором. Саме тому судновласник за основним договором і фрахтувальник за договором субфрахтування не пов'язані будь-якими правовими відносинами, що виникають із договору фрахтування судна на певний час. Таким чином, вони не мають прав і не несуть обов'язків один перед іншим ані за основним договором, ані за договором субфрахтування.

Фрахтувальник в разі укладання договору субфрахтування з третьою особою повинен діяти в межах прав, наданий йому за договором чартеру (фрахтування). Проте, це не означає, що договір субфрахтування повинен дублювати умови основного договору. Фрахтувальник має право укласти договір субфрахтування на більш вигідних для себе умовах, ніж ті, на який судно було зафрахтоване за основним договором. Так, якщо розмір фрахту залежить від угоди сторін, ставка фрахту за договором субфрахтування може бути більш високою і, відповідно, більш вигідною для фрахтувальника. Фрахтувальник також має право віднести частину витрат по утриманню судна за третю особу.

Межі передачі фрахтувальником правомочностей третій особі відноситься перш за все до цілей фрахтування судна (див. коментар до ст. 205). Тобто, фрахтувальник не має право передати судно третій особі для інших цілей, ніж ті, що передбачені основним договором чартеру (фрахтування) судна. Теж саме стосується і району плавання судна, що зафрахтоване за договором субфрахтування. Так, район, в якому субфрахтувальнику дозволена експлуатація судна повинен відповідати району, який вказаний в основному договорі або бути обмеженим по відношенню до нього. Розширити або вказати інший район, ніж той, що визначений основним договором, фрахтувальник не має права.

Крім того, включення в договір чартеру (фрахтування) умов про те, що експлуатація судна допускається лише між безпечними портами і про те, що при цьому судно повинно залишатися в безпеці і завжди на плаву, зобов'язує фрахтувальника за основним договором перенести ці умови до договору субфрахтування.

Укладання договору субфрахтування не звільняє фрахтувальника від виконання обов'язків перед судновласником за основним договором чартеру (фрахтування), про що визначає коментована стаття. Так, фрахтувальник зобов'язаний сплачувати фрахт, експлуатувати судно у відповідності до умов договору. Він несе відповідальність за збитки, викликані рятуванням, пошкодженням або загибеллю судна, якщо збитки сталися з його вини (див. коментар до ст. 211). Після закінчення строку дії договору фрахтувальник зобов'язаний повернути судно судновласнику в такому стані, в якому воно було йому передано, але з урахування природного зносу.

Оскільки договір фрахтувальника з третьою особою являє собою звичайний договір чартеру (фрахтування) судна на певний час, до відносин сторін цього договору застосовуються правила даної глави, про що визначає ч. 2 ст. 206.

Стаття 207. Морехідний стан судна

Судновласник зобов'язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов'язаний, крім того, спорядити та укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартера в морехідному стані, оплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу.

Коментар:

Поняття морехідності судна, зафрахтованого за договором чартеру (фрахтування) передбачає перш за все придатність судна (його корпусу, двигуна, устаткування) для цілей, передбачених договором. Тому зміст поняття морехідного стану певного судна в кожному конкретному випадку залежить від мети його використання, що визначена в договорі. Але незалежно від мети торговельного мореплавства, будь-яке судно повинно бути перш за все придатним до плавання. Це передбачає його технічну придатність (належну конструкцію, надійність і водонепроникність корпусу, справність машин і котлів, суднового зв'язку, паливної та іншої систем тощо), а також спорядженість судна, тобто забезпечення його відповідними припасами та укомплектованість екіпажем (за договором тайм-чартеру).

За своїм змістом вимоги про придатність судна до плавання, прийманню, розміщенню та безпечному перевезенню вантажів за договором чартеру (фрахтування) співпадає із відповідними вимогами, що пред'являються до морехідності судна за договором морського перевезення вантажу (див. коментар до ст. 143), хоча і мають певні відмінності.

Так, при укладанні договору морського перевезення вантажу придатність судна до плавання повинна забезпечуватися у відповідності з особливостями конкретного рейсу в районі експлуатації судна. При укладанні договору чартеру (фрахтування) судна фрахтувальник має право в межах, встановлених в договорі, визначати напрямок рейсів. Саме тому судновласник повинен забезпечити придатність судна до плавання в певних географічних межах, в яких допускається експлуатація судна.

Що стосується придатності судна до приймання, розміщення та безпечного перевезення вантажу, то відповідно до міжнародної практики торговельного мореплавства судно, зафрахтоване за договором чартеру (фрахтування) повинно бути придатним для звичайних вантажних операцій для суден такого типу. Не вимагається від судновласника приведення судна в стан, що відповідає особливостям будь-якого конкретного вантажу, який фрахтувальник має право перевозити на судні.

За умовами чартеру (фрахтування) судно повинно бути належним чином споряджене та укомплектоване всім необхідним устаткуванням та інструментами (кранами, лебідками, вантажними насосами, ланцюгами, запасними частинами, навігаційними приладами тощо). Також судновласник у випадку укладання договору тайм-чартеру повинен укомплектувати судно достатнім за чисельністю і кваліфікацією екіпажем. В міжнародній практиці торговельного мореплавства визнається, що хвороба або отримання пошкоджень одним або декількома членами екіпажу під час експлуатації судна фрахтувальником за тайм-чартером не свідчить про порушення судновласником обов'язку щодо укомплектування судна екіпажем.

Морехідний стан судна, зафрахтованого за договором чартеру (фрахтування) повинен бути забезпечений до початку строку, на якій воно зафрахтоване. Згідно з правом більшості морських країн судновласник, який виконав цей обов'язок, не повинен до початку кожного рейсу, якщо судно здійснює декілька рейсів, приводити його у стан морехідності з урахуванням особливостей кожного плавання.

Судновласник несе відповідальність за неморехідний стан судна лише за наявності вини. Для звільнення його від відповідальності, судновласник повинен довести, що неморехідний стан судна був викликаний недоліками, які не могли бути виявлені (приховані недоліки).

У випадку, коли неморехідність судна була встановлена після передачі його фрахтувальнику, останній звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна на час, протягом якого судно було непридатне до експлуатації внаслідок неморехідного стану (див. коментар до ст. 212). Крім того, якщо в результаті неморехідності судна були завдані збитки вантажу, судновласник повинен відшкодування ці збитки.

Відповідно до ч. 2 коментованої статті судновласник зобов'язаний оплачувати витрати по страхуванню судна. Як правило, страхування здійснюється у відношенні ризиків, які стосуються корпусу судна і його устаткування, якщо судно використовується в межах, що визначені договором чартеру (фрахтування) судна. Сплата судновласником витрат по страхуванню судна не виключає можливість пред'явлення ним до фрахтувальника вимог щодо відшкодування збитків, завданих з його вини внаслідок загибелі або пошкодження судна.

У випадку надання судна в користування фрахтувальника за підставі договору тайм-чартеру судновласник як працедавець по відношенню до членів екіпажу зобов'язаний утримувати екіпаж судна. Витрати, пов'язані з утриманням екіпажу включають в себе заробітну плату, оплату продовольства і питної води, консульські збори в тій частині, в якій вони відносяться до екіпажу та витрат, пов'язаних із виходом членів екіпажу на берег. У випадку укладання договору бербоут-чартеру судновласник не має вищевказаних обов'язків щодо членів екіпажу судна.

Стаття 208. Обмеження щодо користування судном

Фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

Коментар:

Договір чартеру (фрахтування) укладається для досягнення певних цілей торговельного мореплавства на умовах надання судна і послуг членів екіпажу (тайм-чартер), визначених договором. Тобто, фрахтувальник не має право експлуатувати судно для здійснення інших цілей, ніж це передбачено договором. Так, якщо, наприклад, в договорі передбачено використання судна для перевезення, то воно не може використовуватися фрахтувальником для рибних або інших морських промислів і навпаки. Крім того, фрахтувальник повинен дотримуватися встановлених в договорі обмежень, що стосуються перевезення окремих категорій вантажів внаслідок їх небезпечності.

Крім того, обмеження щодо використання судна фрахтувальником пов'язані із встановлення району плавання (див. коментар до ст. 205). До того ж, за договором чартеру (фрахтування) судна фрахтувальнику може бути дозволено використання лише частини приміщень судна. Так, якщо говорити про договір тайм-чартеру, то фрахтувальнику, як правило, надаються у користування трюми, диптанки, твіндеки, частина палуби, відведена для вантажу, пасажирські каюти тощо. В той же час приміщення для зберігання запасів продовольства, води, спорядження, а також каюти і приміщення для відпочинку капітана і інших членів екіпажу залишаються у користуванні судновласника.

За умовами договору чартеру (фрахтування) фрахтувальник також приймає на себе частину витрат по експлуатації судна - оплату палива, лоцманських зборів, вартість навантаження, укладки і розвантаження вантажів тощо.

Проте, незалежно від цілей торговельного мореплавства фрахтувальнику належать отримані від цього доходи. Це може бути фрахт, отриманий від перевезень за договором субфрахтування, доходи від перевезення пасажирів і вантажів, морських промислів, піднімання майна, що затонуло, тощо.

Стаття 209. Право фрахтувальника на укладання договорів перевезення

Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів.

Коментар:

У випадку, якщо зафрахтоване судно використовується фрахтувальником для перевезення власних вантажів, відносини між судновласником і фрахтувальником регулюються виключно договором чартеру (фрахтування). Проте, нерідко фрахтувальник використовує судно для перевезення вантажів третіх осіб. В такому випадку він укладає з цими особами договір перевезення вантажів від свого імені, виступаючи по відношенню до третіх осіб - вантажовласників в якості перевізника.

Договір перевезення вантажу оформлюється за допомогою рейсового чартеру, коносаменту, морської накладної, букінг-ноту, інших перевізних документів. Підписуючи такі документи фрахтувальник приймає на себе відповідальність перевізника. Тобто, фрахтувальник відповідає за збереження прийнятого ним до перевезення вантажу у відповідності із вимогами ст. 179 Кодексу (див. коментар до неї).

На відміну від чартеру коносамент або інші перевізні документи відповідно до законодавства можуть підписуватися не самим перевізником, а його агентом або капітаном судна. Проте, при їх підписанні вказані особи діють від імені перевізника. Таким чином, хоча капітан судна підкоряється у навігаційно-технічному відношенні судновласнику, підписання ним коносаменту або іншого перевізного документу тягне за собою відповідальність фрахтувальника перед вантажовласником, оскільки в комерційному відношенні капітан судна підпорядкований фрахтувальнику.

Таким чином, відповідно до коментованої статті фрахтувальник несе відповідальність перед вантажовласниками за втрату або пошкодження вантажу і в тому випадку, коли коносамент або інші перевізні документи були підписані від його імені іншими особами (агентом, капітаном судна), що уповноважені на це договором або законом.

Стаття 210. Підпорядкування екіпажу судна фрахтувальнику

У разі фрахтування судна за тайм-чартером капітан та інші члени екіпажу підпорядковуються розпорядженням фрахтувальника щодо експлуатації судна, за винятком розпоряджень щодо судноводіння, внутрішнього розпорядку на судні та складу екіпажу.

Коментар:

За договором тайм-чартеру капітан та інші члени екіпажу відносно судноводіння, внутрішнього розпорядку на судні та складу екіпажу підпорядковуються судновласнику. Під судноводінням в морському праві розуміється навігаційне управління судном. Так, оскільки судновласник зобов'язаний забезпечувати безпеку мореплавства, то саме в навігаційних питаннях йому підпорядкований екіпаж судна. Капітан судна і члени екіпажу зобов'язані забезпечити ефективну технічну експлуатацію судна, всіх його механізмів, апаратів тощо. Фрахтувальник при цьому не повинен втручатися ані в навігаційне управління судном, ані в його технічну експлуатацію, якщо при цьому не зачіпаються питання комерційної експлуатації судна.

Що стосується фрахтувальника, то його повноваження на судні обмежуються виключно комерційною експлуатацією судна. Так, фрахтувальник має право вибору портів заходу судна, зокрема, портів навантаження і вивантаження. Однак, і це його право не є абсолютним. Як вже визначалося в коментарі до ст. 212 Кодексу в договорах тайм-чартеру як правило міститься умова про експлуатацію судна між безпечними портами. Визнання відповідного порту безпечним залежить від того, чи визначається безпечність порту з навігаційної або комерційної точки зору. Саме капітан судна як фахівець в галузі навігаційного управління визначає наскільки той чи інший порт є безпечним для судна. В цьому він підкоряється тільки судновласнику. Тому, підкорившись розпорядженню фрахтувальника слідувати в певний порт, капітан має право припинити подальший рух судна у випадку зіткнення з небезпекою. Якщо ж фрахтувальник наполягає на продовженні руху, капітан повинен повідомити про це судновласника і отримати він нього відповідні вказівки.

Як відомо, за договором тайм-чартеру фрахтувальник має право користуватися послугами екіпажу. Однак, внутрішній розпорядок на судні визначає судновласник, який залишається працедавцем у відношенні всіх членів екіпажу. При цьому, фрахтувальник не має право вносити будь-які зміни до затвердженого судновласником внутрішнього розпорядку. Також на судновласника покладається обов'язок укомплектувати судно достатнім за кількістю та кваліфікованим екіпажем. Кількісний склад екіпажу визначається виключно судновласником і фрахтувальник має право вимагати збільшення кількості членів екіпажу лише в тому випадку, коли його чисельність не відповідає вимогам морехідності судна. Що стосується заміни членів екіпажу у випадку невиконання або неналежного виконання будь-ким із них своїх обов'язків на судні, то судновласник може (але не зобов'язаний) здійснити таку заміну у випадку надходження відповідного прохання від фрахтувальника.

Відповідно до положень коментованої статті у відношенні комерційної експлуатації судна капітан і інші члени екіпажу підпорядковуються фрахтувальнику. Підпорядкування капітана і інших членів екіпажу у відношенні експлуатації судна передбачає виконання його наказів і розпоряджень, що стосуються відносин з контрагентами, портовими, митними, санітарними та іншими службами.

Проте, підпорядкування капітана і інших членів екіпажу розпорядженням фрахтувальника здійснюється в межах, що передбачені в договорі тайм-чартеру. Так, капітан має право відмовити в прийнятті на судно вантажу, перевезення якого за умовами тайм-чартеру не дозволяється, або слідувати в порт, що не був включений до числа дозволених до заходу. Крім того, капітан судна може також відмовитися від виконання будь-якого розпорядження фрахтувальника, якщо його виконання загрожує безпеці або морехідності судна.

При перевезенні вантажу фрахтувальник може призначити для нагляду за комерційним використанням судна довірену особу (супер-карго). Як правило, супер-карго включається в суднову роль у відношенні надання йому харчування і приміщення на судні і прирівнюється до осіб командного складу судна. Проте, він не підкоряється капітану судна, хоча, як і будь-яка особа, що знаходиться на борту судна, супер-карго повинен дотримуватися встановленого розпорядку на судні. Безпосередньо роль супер-карго щодо комерційної експлуатації судна і правове значення рішень, які ним приймаються можуть також бути визначені в договорі тайм-чартеру. У випадку виникнення розбіжностей з супер-карго з питань комерційної експлуатації судна, капітан судна зобов'язаний звернутися до фрахтувальника, рішення якого буде вважатися остаточним.

Стаття 1. Завдання Кодексу торговельного мореплавства України

Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства.

Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Коментар:

Визначення терміну "мореплавство" пов'язується, перш за все, з його походженням від двох слів "море" і "плавання". Відповідно до цього, мореплавство можна визначити як діяльність, пов'язану із "плаванням у морі". Оскільки плавання у морі здійснюють судна (окремого виду - "морські"), то звичайним є розуміння їх використання у зв'язку з цим.

Отже, мореплавством прийнято називати діяльність, пов'язану з використанням суден у морі.

На практиці, крім терміну "мореплавство" застосовуються категорії "судноплавство", "моревикористання" тощо. Ототожнення цих термінів хоча і допускається, проте, за своєю сутністю вони є різними. Якщо говорити про "судноплавство", то воно не завжди може бути морським, наприклад річковим. А "моревикористання" пов'язується не тільки з використанням суден, а й з використанням ресурсів моря тощо.

У зв'язку з тим, що мореплавство може здійснюватися з різною метою та різними способами, актуальним вважаємо питання про системи, форми та види мореплавства.

Організація мореплавства зумовлена визначенням на практиці двох систем судноплавства - лінійного та трампового.

Трамповим (так званим нерегулярним) визначається судноплавство за умов, коли судно виконує рейси на перемінних напрямках. При лінійному (так званому регулярному) судноплавстві рух суден здійснюється між визначеними портами за встановленим розкладом або з певною періодичністю рейсів. Для сьогодення характерним є трампова система експлуатації морського транспорту. Проте законодавством не виключається можливість використання морських суден за лінійною системою судноплавства.

Про лінейне судноплавство окремо йдеться в Інструкції про порядок реєстрації ліній закордонного плавання, затвердженої наказом Міністерства транспорту України N 276 від 31.05.2000 р.

Судноплавною лінією є морське регулярне сполучення, яке виконується за розкладом (або визначена кількість суднозаходів до порту за конкретний час) конкретними суднами (або типом суден) за постійним напрямком (не менше ніж між двома обов'язковими портами). Лінійний рейс визначається як рух судна за напрямком та розкладом судноплавної лінії від першого до останнього оголошених обов'язкових портів. Операторами лінійних перевезень можуть бути судновласник, фрахтівник, агент закордонної судноплавної компанії або агент закордонного фрахтівника суден для лінійних перевезень.

Загальними ознаками лінії закордонного плавання є:

- встановлення обов'язкових і факультативних іноземних та українських портів заходу;

- встановлення періодичності заходу закріплених суден в українські порти;

- закріплення для роботи на лінії типів суден;

- реєстрація лінії Державним департаментом морського і річкового транспорту за поданням начальника морського порту.

При виконанні лінійного рейсу судно повинно обов'язково заходити до одного з обов'язкових або факультативних українських та іноземних портів заходу, які зазначені в розкладі руху судна.

Реєстрація ліній закордонного плавання здійснюється Державною адміністрацією морського і річкового транспорту, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 р. N 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" зазначений орган державної влади реорганізовується у Державну службу морського і річкового транспорту України (далі за текстом - Укрморрічфлот). Реєстрація ліній може мати місце тільки за умов здійснення суднами не менше трьох суднозаходів протягом календарного року до українського порту заходу на судноплавній лінії, що планується до реєстрації.

З метою контролю роботи лінії оператор лінійних перевезень щоквартально надає до Укрморрічфлоту розклад руху суден на лінії (періодичність заходу до обов'язкових (факультативних) українських портів заходу), погоджений з начальниками українських портів заходу судноплавної лінії. Оператор лінійних перевезень до 15-го числа наступного місяця після закінчення кожного півріччя надсилає до Укрморрічфлоту інформацію про виконання графіка заходу суден до українських портів заходу судноплавної лінії.

Мореплавство може здійснюватися з різною метою та мати свою предметну ознаку.

Традиційно прийнято визначати такі види мореплавства, як торговельне, риболовне та військове. На відміну від торговельного мореплавства, про яке далі буде йти мова, риболовним є мореплавство, яке пов'язане з використанням судна для рибного або іншого морського промислу. Військовим є мореплавство, що здійснюється, як правило для державних потреб і пов'язане з несенням військової служби. Застосування КТМУ є однозначним щодо торговельного і риболовного мореплавства, проте щодо військового мореплавства існують застереження (див. коментар до ст. 13).

В коментованій статті надається визначення торговельного мореплавства, відповідно до якого: (а) торговельне мореплавство є різновидом мореплавства; (б) існує невизначеність щодо всіх видів діяльності, які відносяться до торговельного мореплавства, оскільки перелік, наведений у ст. 1 є невичерпаним; (в) визначено різні цілі, задля яких має здійснюватися торговельне мореплавство - господарські, наукові, культурні.

Термін "торговельне мореплавство" традиційно використовується у законодавчій практиці, зокрема, у Проекті укдалення про торговельне мореплавство 1909 р., КТМ СРСР 1929 р., КТУ СРСР 1968 р. За цей час значною мірою відбулося поширення і деталізація видів діяльності, які відносяться до торговельного мореплавства. І навіть сьогодні цей перелік надає можливість відносити до торговельного мореплавства інші види діяльності, крім тих, які вже визначено у ст. 1 КТМУ.

З огляду на прийняття в Україні Господарського кодексу (далі за текстом - ГКУ), слід зазначити, що в коментованій статті йдеться про види господарської діяльності, яких об'єднує одна сфера здійснення - торговельне мореплавство. Торговельне мореплавство відповідно до ст. ст. 258 - 261 ГКУ є окремою сферою суспільного виробництва, відноситься до галузі сфери матеріального виробництва. Тому, застосування до таких видів діяльності терміну "морегосподарська діяльність", вбачається цілком логічним. В залежності від мети, способу організації і здійснення мореплавство (морегосподарська діяльність) може бути двох видів:

- комерційне мореплавство (комерційна морегосподарська діяльність), що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

- некомерційне мореплавство (некомерційна морегосподарська діяльність), що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямовується на досягнення економічних і соціальних результатів без мети одержання прибутку. Некомерційне торговельне мореплавство згідно зі ст. 52 Господарського кодексу України здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки, а також іншими суб'єктами господарювання стосовно видів діяльності, впровадження яких з метою одержання прибутку заборонено законодавством України.

Стаття 2. Право на торговельне мореплавство

Діяльність, що входить у поняття "торговельне мореплавство", відповідно до статті 1 цього Кодексу можуть провадити суб'єкти господарювання за наявності в них відповідної ліцензії, якщо її отримання передбачено законом.

Коментар:

Згідно коментованої статті мова йде про окрему категорію суб'єктів - суб'єктів морегосподарської діяльності, для характеристики правового становища яких визначальними є дві ознаки: а) статусна, оскільки ці суб'єкти повинні мати статус суб'єкта господарювання, б) предметна, відповідно до якої, цих суб'єктів об'єднує певна сфера діяльності - торговельне мореплавство.

З огляду на завдання та види торговельного мореплавства, можна визначити дві категорії суб'єктів морегосподарської діяльності: (1) суб'єкти, діяльність яких пов'язана з використанням морських суден (перевезення, виконання буксирних, криголамних операцій тощо); (2) суб'єкти, діяльність яких пов'язана з використанням ресурсів моря (морські промисли, видобування корисних копалин тощо); (3) суб'єкти, що здійснюють обслуговуючу діяльність у сфері торговельного мореплавства (морські порти, агенти тощо).

Відповідно до статей 5 і 22 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. N 548 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності в галузі морського і річкового транспорту та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)", визначаються критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності в галузі морського і річкового транспорту:

(а) наявність загрози виникнення аварійних подій, пов'язаних із суднами у місцях зберігання, перевалки та на маршрутах перевезення небезпечних вантажів;

(б) кількість нещасних випадків і надзвичайних ситуацій на суднах та підприємствах морського і річкового транспорту;

(в) можливість вчинення неправомірних дій чи бездіяльності персоналу суден або підприємств морського і річкового транспорту;

(г) рівень складності робіт з ліквідації наслідків аварійної події на суднах і підприємствах морського і річкового транспорту та надзвичайних ситуацій, пов'язаних з аварійними подіями на суднах, у морських і річкових портах та терміналах;

(д) можливі негативні наслідки аварійної події для людей і навколишнього природного середовища, пов'язані з судноплавством;

(є) наявність порушень законодавства з безпеки судноплавства, якщо вони створюють загрозу життю або здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу.

За наведеними критеріями суб'єкти морегосподарської діяльності незалежно від форми власності розподіляються за високим, середнім і незначним ступенем ризику:

1) До суб'єктів морегосподарської діяльності з високим ступенем ризику належать:

морські і річкові порти, термінали;

судноплавні компанії;

суб'єкти господарювання, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів морськими і річковими суднами;

інші суб'єкти господарювання, які провадять діяльність, пов'язану із забезпеченням безпеки судноплавства в територіальному морі, на внутрішніх водних шляхах і українських морських суднах.

2) До суб'єктів морегосподарської діяльності із середнім ступенем ризику належать:

суднобудівні та судноремонтні підприємства;

суб'єкти господарювання, що здійснюють підготовку плавскладу морських і річкових суден, підготовку фахівців підприємств, які беруть участь у забезпеченні безпеки судноплавства на морському і річковому транспорті;

бази стоянки маломірних (малих) і річкових суден;

інші суб'єкти господарювання, які провадять діяльність, пов'язану із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних річкових шляхах і українських річкових суднах.

3) До суб'єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать інші суб'єкти морегосподарської діяльності, що не належать до суб'єктів із високим і середнім ступенем ризику.

Згідно з п. 25 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" обов'язковим є одержання ліцензії для суб'єктів, що здійснюють надання наступних послуг річковим і морським транспортом: (а) перевезення пасажирів, (б) перевезення небезпечних вантажів, (в) перевезення багажу (далі - ліцензійні види морегосподарської діяльності). Органом ліцензування згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. N 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" є Укрморрічфлот.

Наказом Держкомпідприємництва та Мінтрансу N 11/50 від 30.01.2002 р. затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом. Ліцензійні умови є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форм власності, які здійснюють ліцензійні види морегосподарської діяльності.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють ліцензійні види морегосподарської діяльності повинні у своїй діяльності керуватися чинним законодавством України і міжнародними нормативно-правовими документами, а також дотримуватись організаційних, кваліфікаційних, технологічних вимог:

1. Організаційні вимоги:

(а) Судна повинні бути зареєстровані відповідно до вимог законодавства.

(б) Організація роботи ліцензіата із забезпечення безпеки судноплавства повинна відповідати вимогам чинного законодавства України, включаючи її міжнародні зобов'язання.

(в) Суб'єкти господарювання повинні мати документи, що підтверджують наявність таких видів обов'язкового страхування:

- відповідальності морського перевізника щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

- засобів водного транспорту;

- відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

- відповідальності морського судновласника.

(г) Ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додаються до заяви про видачу ліцензії.

2. Кваліфікаційні вимоги:

(а) Управління суднами і судновими екіпажами повинна здійснювати спеціально призначена особа, відповідальна за безпеку судноплавства і запобігання забрудненню із суден. Кваліфікація такого фахівця має відповідати вимогам чинного законодавства України, включаючи її міжнародні зобов'язання.

(б) До роботи на суднах допускаються капітани та інші члени екіпажу, які мають згідно з чинним законодавством відповідний вік, кваліфікацію та стан здоров'я.

3. Технологічні вимоги:

(а) Судна, що експлуатуються, повинні відповідати вимогам безпеки судноплавства згідно з чинним законодавством України, включаючи її міжнародні зобов'язання.

(б) Судна, що експлуатуються, повинні мати суднові документи відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України.

(в) Ліцензіат повинен забезпечити на суднах, що експлуатуються, обладнання, приміщення і умови мешкання екіпажу згідно з Кодексом торговельного мореплавства і міжнародних договорів України.

Контроль за додержанням Ліцензійних умов Укрморрічфлот відповідно до наказу Держкомпідприємництва та Мінтрансу від 15.12.2003 р. N 131/975 "Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом". Здійснює Укрморрічфлот шляхом проведення перевірок:

(а) Планові перевірки додержання Ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік згідно з річним планом перевірок, який затверджується наказом органу контролю. Річні плани перевірок Укрморрічфлоту погоджуються з Держпідприємництвом України.

(б) Позапланові перевірки здійснюються органами контролю на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатами Ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов.

У зазначеному наказі визначаються порядок проведення перевірок, оформлення результатів проведених перевірок, а також заходи відповідальності до суб'єктів морегосподарської діяльності.

Стаття 15. Поняття судна

Торговельне судно в цьому Кодексі означає самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що використовується:

1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі;

2) для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо);

3) для наукових, навчальних і культурних цілей;

4) для спорту;

5) для інших цілей.

Риболовне судно у цьому Кодексі - це будь-яке торговельне судно, що використовується для рибного або іншого морського промислу.

Знаряддя промислу є невід'ємною частиною риболовного судна, у зв'язку з чим морські події, пов'язані з пошкодженням знарядь промислу риболовного судна іншими суднами, класифікуються як зіткнення суден у морі.

Ядерне судно в цьому Кодексі - це судно, що обладнане ядерною енергетичною установкою.

Коментар:

В коментованій статті йдеться про поняття, види торгових суден, мету та способи їх використання.

Відповідно до ст. 24 Закону України від 10.11.94 р. "Про транспорт" до складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту. З огляду на це, зазначимо, що поняття "транспорт" є ширшим за поняття "транспортний засіб", відповідно, поняття "морський транспорт" є ширшим за поняття "морське судно":

- під морським транспортом слід розуміти сукупність механічних засобів, за допомогою яких здійснюються перевезення, а також увесь виробничо-технологічний комплекс, за допомогою якого надаються послуги з перевезення та інші транспортні послуги споживачам у сфері торговельного мореплавства;

- під морським судном - різновид транспортного засобу, тобто пристрій, що призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Разом з тим зазначимо, що в КТМУ використовуються поняття однакового змістовного значення: судно (так називається розділ II КТМУ і таке поняття використовується у назві багатьох статей КТМУ - див. ст. ст. 5, 15, 21, 26, 32, 41, 161), торговельне судно (ч. 1 ст. 15 КТМУ), морське судно (ч. 1 ст. 13 КТМУ). Висновок про однакове змістовне значення можна зробити з огляду на те, що до всіх категорій суден застосовуються норми КТМУ, і всі вони використовуються з метою торговельного мореплавства:

- для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на воді, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло;

- для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служба, захист від забруднення тощо);

- для наукових, навчальних і культурних цілей;

- для спорту та інших цілей.

Звернемося до основних критеріїв класифікації торговельних суден, визначених в Інструкції щодо складання державної статистичної звітності про наявність торговельних суден за формою N 2-вод, затвердженої наказом Держкомстату України від 22.02.2001 р. N 102.

1) За районами плавання торговельні судна поділяються:

- на річкові, призначені для судноплавства по внутрішніх водних шляхах (річках, озерах, каналах) без права виходу в море;

- морські, призначені для судноплавства у морських територіальних водах України з виходом у нейтральні та територіальні води інших країн;

- змішаного типу "ріка-море", призначені для судноплавства по внутрішніх водних шляхах (річках, озерах, каналах) з правом виходу в море.

2) За наявністю двигуна торговельні судна поділяються на:

- самохідні, які оснащені самостійною рухомою установкою (двигуном);

- несамохідні, які не мають власної рухомої установки (двигуна), та рух яких здійснюється за допомогою самохідних суден.

3) За призначенням торговельні судна поділяються на:

- транспортні, основними типами яких є пасажирські, вантажні (наливні, універсальні, навалочні, контейнеровози, рефрижираторні тощо) та вантажопасажирські судна;

- рибальські, до яких відносяться промислові та промислово-переробні судна;

- спеціального призначення, основними типами яких є рятувальні, патрульні експедиційні, бурові судна, китобази, криголами тощо;

- технічні, до яких відносяться грунтовозні та нафтозбірні судна, плавучі доки та майстерні тощо;

- службово-допоміжні (буксирні та лоцманські судна, плавучі крани, плавучі готелі та ресторани тощо).

З огляду на вищезазначене, термін "торговельні судна" застосовується до всіх видів суден і має загальне значення, тоді як за критерієм призначення, способу й мети використання цей термін повинен застосовуватися до визначених в Інструкції в окрему категорію "транспортних суден" - суден, що використовуються для перевезення вантажів, пасажирів та багажу.

Автор цього коментаря вважає, що загальною правовою категорією є поняття "судно". Тому, в порядку вдосконалення КТМУ і внесення змін до наведеної Інструкції, слід врахувати, що поняття "судно", "торговельне судно", "морське судно" розмежовуються, мають різне значення і співвідносяться один з одним як загальне і спеціальне. Судно - це самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується по водних шляхах з визначеною метою. Різновидами суден, залежно від того, в яких водних просторах (район плавання) і з якою метою (призначення судна, мета та спосіб використання) воно використовується, відповідно, є морське судно, річкове судно, торговельне, риболовне, ядерне судно, тощо.

Відповідно до коментованої статті:

(а) риболовне судно - це будь-яке торговельне судно, що використовується для рибного або іншого морського промислу. Знаряддя промислу є невід'ємною частиною риболовного судна, у зв'язку з чим морські події, пов'язані з пошкодженням знарядь промислу риболовного судна іншими суднами, класифікуються як зіткнення суден у морі.

(б) ядерне судно - це судно, що обладнане ядерною енергетичною установкою. Згідно Конвенції про відповідальність операторів ядерних суден 1962 р. ядерна енергетична установка - це будь-яка енергетична установка, в якій в якості джерела енергії використовується або існує намір використання ядерного реактора незалежно від того, чи застосовується він для руху суден або з іншою метою.

Однак, за своєю правовою природою, риболовне і ядерне судно є різновидами суден, але не є торговельними суднами. Торговельне судно - це судно, що використовується для перевезень у сфері торговельного мореплавства.

В юридичній літературі залишається актуальним питання про правове значення кваліфікації плавучої споруди як судна. Зокрема, Єгоров Л. М. щодо розмежування понять "плавуча споруда" і "судно" в своїх дослідженнях зазначає, що на відміну від інших плавучих споруд, судно є інженерною спорудою, яка призначена для використання у мореплавстві і в ньому використовується, характеризується ознаками морехідності і наявності прапору. Підтвердженням правового статусу плавучої споруди як морського судна є його внесення до суднового реєстру. На нашу думку, поняття "плавуча споруда" і "судно" не розмежовуються, а співвідносяться як загальне і спеціальне, оскільки будь-яке судно є плавучою спорудою незважаючи на те, як воно використовується. Наприклад, пасажирське морське судно, може бути використано для морських круїзів або як плавучий готель.

Судно, й зокрема, торговельне судно, як об'єкт майнових відносин, характеризують наступні положення:

1) Судно є різновидом транспортних засобів і має визначену сферу використання - торговельне мореплавство.

2) Судно є особливим видом майна, яке характеризують наступні ознаки: по-перше, це є предмет матеріального світу, тобто річ щодо якої можуть виникати права та обов'язки; по-друге, це є неподільна річ, оскільки її поділ може призвести до втрати цільового призначення; по-третє, судно відноситься до рухомих речей, тобто рухомого майна, однак, згідно з ч. 2 ст. 181 ЦКУ на морські судна, судна внутрішнього плавання поширений режим нерухомої речі.

3) Судно є об'єктом права власності.

4) Судно, залежно від виду та призначення може належати до такої категорії об'єктів, перебування яких у цивільному обороті не допускатися або перебування яких допускатися за спеціальним дозволом (це стосується, наприклад, певної категорії суден - військових, ядерних суден).

5) Судна є об'єктами майнових відносин у сфері господарювання, це є речі, які мають вартісне визначення, можуть вироблятися чи використовуватися у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна суб'єктів господарювання (ст. 139 ГКУ).

(а) Згідно з п. 5.1.5, 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. N 92, судна, як різновид транспортних засобів, відносяться до основних засобів, інформація про які розкривається у фінансовій звітності суб'єктів господарювання і вартість яких є об'єктом амортизації.

(б) У складі майна суб'єктів господарювання судна можуть виступати як товар: бути об'єктом робіт, які виконуються або виробленою продукцією. Зокрема, у процесі будівництва морського судна, воно є об'єктом відповідних робіт. А у випадку побудованих морських суден, вони є виробленою продукцією.

(в) Транспортні засоби можуть виступають об'єктами різних майново-господарських та організаційно-господарських зобов'язань.

6) Згідно зі ст. ст. 115 ЦКУ, 86 ГКУ судна можуть виступати вкладами учасників та засновників господарських товариств. Однак, щодо деяких суб'єктів господарювання законодавством передбачені виключення. Наприклад, транспортні засоби не можуть бути вкладами учасників або засновників до статутного фонду господарського товариства - страхової компанії, оскільки ст. 2 Закону України "Про страхування" в редакції від 04.10.2001 р. передбачено формування статутного фонду страховиків виключно в грошовій формі.

Аналіз спеціальної літератури з питань правового статусу судна дає підстав говорити про різні наукові погляди і визначати об'єктивну та суб'єктивну концепції щодо статусного питання. Об'єктивна концепція визначення правової категорії "судно" вважається автором цього коментаря найбільш обґрунтованою, і, з огляду на вищенаведені положення, що характеризують судно, однозначно дає підстав визначати судно як майно, тобто річ. З цим власне і пов'язане визначення судна об'єктом правовідносин. З іншої точки зору, що є характерним для суб'єктивної концепції, судно слід розглядати не лише як майно, річ, але і як особу, установу, суб'єкт, що наділений відповідними правами та обов'язками. Проте, зазначимо, що наділення правами й обов'язками, застосування штрафних санкцій й визначення провини, завжди адресуються власникові судна або судновласникові (див. коментар до ст. 20), тобто суб'єктові правовідносин, який здійснює використання судна. Отже, так званий принцип "переадресації" й загальновизнане розмежування понять "речі", "суб'єкт" та "об'єкт" правовідносин, на нашу думку, дають підстав стверджувати, що судно - це річ, майно, і тому завжди має визначатися як об'єкт правовідносин.

Стаття 30. Інформування про зміни відомостей, що вносяться в реєстри суден

Про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в Державний судновий реєстр України або Суднову книгу України, власник судна або фрахтувальник за бербоут-чартером протягом двох тижнів з дня цих змін повинен повідомити орган реєстрації судна.

Коментар:

В коментованій статті йдеться про обов'язок власника судна або фрахтувальника за бербоут-чартером повідомити орган реєстрації судна про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в Державний судновий реєстр України або Суднову книгу України протягом двох тижнів з дня настання цих змін. До таких відомостей може бути віднесена наступна інформація: про зміну власника судна; про зміну ознак, які пов'язані з вимогами щодо морехідності судна; про наявність підстав для виключення судна з державного реєстру чи суднової книги; про перехід судна під прапор іншої держави; про іпотеку судна тощо. Необхідність виконання такого обов'язку пов'язана з тим, що вся інформація про судно (будь-то інформація щодо морехідності й технічного стану, щодо права власності), що внесена до державного суднового реєстру чи суднової книги, має особливе правове значення - це є інформація, за допомогою якої здійснюється підтвердження законності прав на судно та законності підстав для його експлуатації, тобто "інформація про правовий режим судна". З огляду на це, автор вважає, що ця інформація повинна носити відкритий характер. Тому пропонується: (а) КТМ слід доповнити нормою про відкритий характер державних реєстрів суден, передбачивши право будь-яких зацікавлених осіб на одержання витягу з державного реєстру; (б) на рівні підзаконних нормативних актів закріпити порядок одержання витягу з державного реєстру та справлення плати за це.

В Порядку державної реєстрації суден зазначається, що у разі виникнення змін, що викликають необхідність виправлення відомостей, внесених до Державного суднового реєстру, орган державної реєстрації, що видав реєстраційні документи, на підставі письмового погодження Інспекції, а для риболовних суден - Держкомрибгоспу та Інспекції видає нові документи та вносить відповідні зміни до Державного суднового реєстру України. При цьому документ, що підлягає заміні, здається органу державної реєстрації.

Видача дублікатів втрачених суднових реєстраційних документів здійснюється після розгляду заяви про їх втрату до Інспекції, а для риболовних суден - Держкомрибгоспу та Інспекції та опублікування за рахунок судновласника в газеті "Урядовий кур'єр" оголошення про втрату цих документів та визнання їх недійсними. Заява про видачу дубліката втрачених документів розглядається протягом не більше 30 діб від дня опублікування зазначеного оголошення.

СТАНДАРТНЫЙ БЭРБОУТ ЧАРТЕР "БЭРКОН 89" Часть II.

1. Определения

Содержащиеся в настоящем чартере нижеследующие термины имеют такое значение, какое придано им этой статьей:

Термин "судовладельцы" означает лицо или компанию, зарегистрированную в качестве владельцев данного судна.

Термин "фрахтователи" означает бэрбоутных фрахтователей и не должен толковаться как фрахтователи по тайм чартеру или по рейсовому чартеру.

2. Сдача судна в аренду (не применяется для вновь построенных судов).

Судно сдается в аренду и принимается фрахтователями в порту или в месте, указанном в боксе 13, у подготовленного причала по указанию фрахтователей.

Судовладельцы обязаны до сдачи и во время сдачи проявлять должную заботливость для того, чтобы судно было мореходным, во всех отношениях готовым по корпусу, механизмам, оборудованию для работы по чартеру. Судно должно быть надлежащим образом обеспеченно документами к моменту его сдачи в аренду.

Сдача судна фрахтователям и прием судна фрахтователями является доказательством полного исполнения судовладельцами всех обязательств судовладельцев по условиям статьи 2, после чего фрахтователи не имеют права предъявлять или отстаивать какие-либо претензии к судовладельцам по поводу каких-либо условий, заявлений или гарантий, четко выраженных или подразумеваемых в отношении судна, однако судовладельцы ответственны за ремонт или восстановление, явившиеся следствием скрытых дефектов судна, его механизмов или оборудования, существующих в момент сдачи судна по данному чартеру, при условии, что такие дефекты проявились в течении 18 месяцев после сдачи судна в аренду, если иное не предусмотрено в боксе 30.

3. Время передачи судна (не относится к вновь построенным судам).

Судно должно быть передано в аренду не раннее даты, указанной в боксе 14, если с фрахтователями не согласовано иное.

Если в боксе 17 не согласовано иное, то судовладельцы подают фрахтователям не менее, чем за 30 последовательных дней предварительный, и не менее, чем за 14 дней уточненный нотисы о дате, когда судно полагает быть готовым к сдаче.

Судовладельцы своевременно информируют фрахтователей о возможных изменениях в позиции судна.

4. Канцелинг (не относится к новопостроенным судам)

Если судно не будет сдано к самой последней дате канцелинга, указанной в боксе 15, фрахтователи имеют право канцелировать настоящий чартер без ущерба для любой претензии, которую фрахтователи могут по иному поводу предъявить судовладельцам по данному чартеру.

Если окажется, что судно опаздывает к дате канцелинга, судовладельцы обязаны - как только они будут в состоянии объявить с обоснованной уверенностью дату , к которой судно будет готово - подать об этом нотис фрахтователям с запросом об их намерении использовать свое право аннулирования; о намерении аннулирования должно быть объявлено в течении 168 часов после получения фрахтователями такого нотиса. Если фрахтователи не используют свое право аннулирования, седьмой день после даты готовности, заявленной в нотисе судовладельцев, считается новой датой канцелинга в смысле данной статьи.

5. Пределы грузоперевозок.

Судно должно использоваться в законных рейсах для перевозки подходящих законных грузов в пределах района грузоперевозок, указанного в боксе 19. Фрахтователи обязуются не использовать судно или не допускать, чтобы судно было использовано иначе, нежели в соответствии с условиями страховых документов (включая любые гарантии, содержащиеся в них, ясно выраженные или подразумеваемые), без предварительного согласия на такое использование судна от страховщика и без выполнения таких требований, как дополнительная страховая премия, или иных предписаний страховщиков. Если требуется, фрахтователи своевременно информируют судовладельцев и залогодержателей о намеченных грузоперевозках судна.

Фрахтователи также обязуются не использовать судно или не допускать его использования в каких-либо грузоперевозках или в деятельности, запрещенных законом любой страны, куда судно может следовать, или иным законодательным актом, либо в перевозке контрабандных или запрещенных грузов, или других действий, в результате которых оно может быть привлечено к ответственности, лишению юридической силы, изъятию судна или конфискации.

Независимо от других условий настоящего чартера, согласовано, что ядерное топливо или радиоактивные продукты или отходы специально исключены из перечня грузов, разрешенных к погрузке и перевозке по данному чартеру. Это исключение не относится к радиоизотопам, используемым или предназначенным для использования в любых промышленных, коммерческих, сельскохозяйственных, медицинских и научных целях, при условии, что предварительное согласие судовладельцев на их погрузку получено.

6. Освидетельствование (не применяется к вновь построенным судам).

Освидетельствование при сдаче и возврате судна. Судовладельцы и фрахтователи назначают своих сюрвейеров с целью определения и письменного согласования состояния судна на момент сдачи и возврата судна.

Судовладельцы несут все расходы по освидетельствованию при вводе судна в аренду, включая потерю времени, если она имела место, а фрахтователи несут все расходы по освидетельствованию при выводе судна из аренды, включая потерю времени, если она имела место, по ставке арендной платы за день или пропорционально за часть дня, включая стоимость докования, если потребуется в связи с освидетельствованием.

7. Инспектирование

Судовладельцы имеют право в любое время инспектировать или освидетельствовать судно или поручить полномочному сюрвейеру произвести такое освидетельствование от их имени, чтобы установить состояние судна и убедиться в том, что судно находится в отремонтированном виде и правильно обслуживается. Инспектирование или освидетельствование в доке проводится только во время сухого докования, производимого в интересах фрахтователей. Однако, судовладельцы вправе требовать, чтобы судно было поставлено в док для освидетельствования, если фрахтователи не ставят судно в док в соответствии с нормами классификационных интервалов. Вознаграждение за такое инспектирование или освидетельствование, в случае если судно соответствует требованиям, изложенным в статье 9 настоящего чартера, выплачивается судовладельцами, и оплачивается фрахтователями только в случае, если обнаруживается, что судно требует ремонта или приведения его в состояние, предусмотренное упомянутыми требованиями. Все время, истраченное на инспектирование, освидетельствование или ремонт, считается временем аренды и является частью срока аренды.

Фрахтователи должны также разрешать судовладельцам проверять судовые журналы всякий раз, когда этого потребуют судовладельцы и предоставить им полную информацию относительно каких-либо столкновений или иных происшествий или повреждений судна. Фрахтователи должны держать судовладельцев в курсе планируемой работы судна.

8. Инвентаризация и учет расходных материалов и топлива.

Полная инвентаризация всего судового оборудования, снабжения, устройств и всех расходных материалов, имеющихся на борту судна, проводится фрахтователями совместно с судовладельцами как при вводе судна в аренду, так и при выводе судна. Фрахтователи и судовладельцы должны соответственно в момент ввода судна и снова при выводе из аренды, принять и оплатить все топливо, смазочные масла, воду и невскрытую провизию, краски, масла, канаты и иные расходные запасы на борту упомянутого судна по существующим в данное время рыночным ценам в портах сдачи и возврата судна, соответственно.

9. Содержание и эксплуатация

(а) Судно должно в течение срока действия чартера находиться в полном владении и в абсолютном распоряжении для всех целей фрахтователя и во всех отношениях под их полным контролем. Фрахтователи обязаны содержать судно, его механизмы, котлы, устройства и запасные части в надлежащем отремонтированном состоянии и в хорошем рабочем состоянии в соответствии с обычной коммерческой эксплуатационной практикой и, помимо того, что предусмотрено в статье 13(1), обеспечить наличие на борту судна классификационных документов с неистекшим сроком действия для сохранения класса, указанного в боксе 10, и других необходимых свидетельств, годных в течение всего времени.

Фрахтователи обязаны принимать немедленные меры для производства необходимого ремонта в пределах разумного срока, в противном случае судовладельцы имеют право вывести судно из эксплуатации фрахтователь, не заявляя морского протеста и без ущерба для претензий, которые судовладельцы могут на иных основаниях иметь к фрахтователям по условиям данного чартера. Если не согласованно иное, в случае возникновения необходимости усовершенствования, конструктивных изменений или приобретения дорого нового оборудования для дальнейшей эксплуатации судна ввиду новых классификационных требований или обязательных правил, стоимостью более 5% от стоимости морского страхования судна, как указанно в боксе 27, величина, на которую ставка арендной платы должна быть изменена, и пропорция, на которую упомянутая стоимость подлежит распределению между заинтересованными сторонами, с целью достижения справедливого распределения ее между судовладельцами и фрахтователями с учетом, помимо прочего, продолжительности оставшегося срока аренды по данному чартеру, должна при отсутствии согласия быть передана в арбитраж согласно статье 26. Фрахтователи обязаны внести и поддерживать финансовое обеспечение или обязательство в отношение ущерба от загрязнения моря нефтью иными веществами по требованию любого правительства, включая федеральные, штатные или муниципальные, или другие подразделения или органы, для того, чтобы судно могло без уплаты штрафа или сбора законно входить, оставаться в любом порту или выходить из него, из какого-либо места, территориальных или прилегающих вод любой страны, штата или округа при исполнении настоящего чартера без каких-либо задержек. Настоящее обязательство применяется независимо от того, введено ли такое требование законодательным путем таким правительством или его отделов или органом. Фрахтователи обязаны достичь и поддерживать все договоренности через гарантию или иначе, смотря по необходимости, для удовлетворения таких требований исключительно за счет фрахтователей, а последние освобождают судовладельцев от ответственности за все какие бы то ни было последствия (в том числе за потерю времени) в случае невозможности принятия таких мер судовладельцами. Программа ТОВАЛОП (применяется лишь для танкеров-нефтевозов).- Фрахтователи обязаны включить судно в Программу ТОВАЛОП или любую аналогичную обязательную программу после принятия судна в настоящий чартер на весь срок действия данного чартера.

(b) Фрахтователи обязаны за свой счет и собственными средствами укомплектовать экипаж, питание, судовождение, эксплуатацию, снабжение, бункеровку и ремонт судна когда бы то ни потребовалось в течение срока действия чартера, и оплачивают все сборы и расходы любого рода и характера, в любом случае их использования и эксплуатации судна по данному чартеру, включая любые иностранные общие муниципальные и/или государственные налоги. Капитан, командный состав и экипаж судна являются служащими фрахтователей в любом случае, даже если они по какой-либо причине назначены судовладельцами. Фрахтователи в отношении командного и рядового состава экипажа подчиняются законам страны флага судна или любым другим действующим законам.

(c) течение срока действия данного чартера судно должно сохранять свое название, как указано в боксе 5 и плавать под флагом указанным в боксе 5; при условии, однако, что фрахтователи имеют право окрашивать судно в выбранный ими цвет, устанавливать свою марку на трубе и нести свой фирменный флаг или вымпел. Окраска и перекраска, установка и снятие марок выполняется за счет фрахтователей, а затраченное на это время считается арендным.

(d) Фрахтователи не должны производить никаких конструктивных изменений на судне или изменений в механизмах, котлах, вспомогательном оборудовании или запасных частях к ним без получения на это в каждом случае разрешения судовладельцев. Если судовладельцы разрешают это фрахтователи должны по требованию судовладельцев привести судно в его прежнее состояние до окончания срока чартера.

(e) Фрахтователи имеют право использовать все снаряжение, оборудование и механизмы, имеющиеся на борту судна при сдачи его в аренду, при условии, что все это или эквивалент его будет возвращено судовладельцам при возвращении судна из аренды в таком же хорошем состоянии, в каком все это находилось при принятии судна, исключая обычный износ. Фрахтователи время от времени в период аренды обязаны заменять те узлы оборудования, которые получили повреждение или износились и стали непригодными для использования. Фрахтователи обязаны проводить все ремонтные работы или замену любых поврежденных, изношенных или утраченных деталей или оборудования таким образом (как по качеству работы, так и по качеству материалов) чтобы не уменьшить стоимость судна. Фрахтователи имеют право установить дополнительное оборудование за свой счет и риск, но они обязаны снять такое оборудование в конце срока аренды, если судовладельцы потребуют. Любое оборудование, включая радиоаппаратуру, сданное в аренду при вводе судна в таймчартер, должно содержаться фрахтователями, которые принимают на себя обязательства и ответственность судовладельцев по любому арендному договору в связи с данным чартером, и выплачивают судовладельцам все убытки, возникающие в связи с этим, а также расходы на новое оборудование, необходимое для соблюдения правил использования радиоаппаратуры.

(f) Фрахтователи ставят судно в сухой док, чистят и окрашивают его подводные части когда бы это ни стало необходимым, но не менее одного раза в каждые восемнадцать календарных месяцев после ввода судна в аренду. Если иное не согласовано в боксе 18.

10. Арендная плата

(а) Фрахтователи оплачивают судовладельцам аренду судна на условиях люмпсум за календарный месяц, как указано в боксе 21, начиная с даты и часа сдачи судна фрахтователям и выплачивают согласованную твердую сумму (люмпсум) за любую часть месяца. Оплата аренды продолжается до даты и часа, когда судно возвращается фрахтователями его владельцам.

(b) Выплата арендной платы, исключая первый и последний платежные месяцы, если применяется подпункт (с) этой статьи, производится наличными без скидки каждый месяц авансом в первый день каждого месяца валютой и способом, указанным в боксе 23, и в месте, указанном в боксе 24.

(с) Арендная плата за первый и последний платежные месяцы, если они состовляют не полный месяц, расчитывается пропорционально числу дней в конкретном календарном месяце, и выплата авансом призводится соответствено.

(d) В случае гибели или пропажи судна, оплата прекращается со дня его гибели или со времени получения последнего известия о нем. Любая арендная плата, выданная авансом, регулируется соответственно.

(e) Фактор времени является существенным в отношении оплаты аренды по данному чартеру. При неуплате аренды в течении свыше семи последовательных дней, судовладельцы вправе вывести судно из работы у фрахтователей, не подавая никаких протестов и без вмешательства со стороны какого-либо судебного органа или каких-либо других формальностей, и будут - без ущерба для других претензий , которые судовладельцы могут по иному поводу предъявить фрахтователям по условиям данного чартера - иметь право на возмещение ущерба в отношении всех расходов и убытков, понесенных в результате неуплаты фрахтователями арендной платы и последовавшим за этим выводом судна из аренды.

(f) Всякая задержка с выплатой арендной платы дает судовладельцам право на получение процентов по ставке годовых согласно боксу 22. Если же бокс 22 не заполнен, то - по существующей рыночной ставке в той стране, где расположена главная контора судовладельцев.

11. Заклад судна

(а) Судовладельцы гарантируют, что ими судно не заложено.

(b) Судно, застрахованное по настоящему чартеру, финансируется закладом согласно договору о закладе, приложенному к данному чартеру, и согласно указанию в боксе 22. Скрепляя подписью договор (договоры) о закладе, фрахтователи обязуются познакомится со всеми постановлениями, условиями и положениями упомянутого договора о закладе. Фрахтователи обязуются соблюдать все предписания и указания в отношении эксплуатации, страхования ремонта и содержания судна, и т. д., как изложено в договоре (договорах) о закладе или как может быть время от времени в течении указано кредитором (кредиторами) в соответствии с договором (договорами) о закладе.

(c) Судовладельцы гарантируют, что они не отдавали судно в залог иначе, чем указано в боксе 26, и что никаких других залогов без предварительного согласия фрахтователей они совершать не будут.

(Факультативно. Статьи 11(а) и 11(б) являются вариантами; указать согласованный вариант в боксе 26).

12. Страхование и ремонт

В течении срока аренды судно страхуется фрахтователями за их счет от морских и военных рисков и от ответственности перед третьими лицами в той форме, на которую получено согласие судовладельцев в письменной форме, в чем судовладельцы не должны не обоснованно отказываться. Такие морские, военные риски и риск от ответственности перед третьими лицами должны быть застрахованы фрахтователями для защиты интересов как судовладельцев, так и фрахтователей и кредиторов, если таковые вовлечены, и фрахтователи в праве защитить таким страхованием, интересы любых управляющих, которых они могут назначить. Все страховые полисы оформляются на общее имя судовладельцев и фрахтователей соответственно их интересам.

Если фрахтователи не оформят и не сохранят любую из страховок, предусмотренных положениями подпункта (а) описанным в нем способом, судовладельцы должны уведомить об этом фрахтователей, после чего фрахтователи должны исправить положение в течении семи последовательных дней, в противном случае судовладельцы имеют право вывести судно из аренды у фрахтователей без ущерба для любой претензии, которую судовладельцы могут на иных основаниях иметь к фрахтователям.

Фрахтователи обязаны, получив одобрение судовладельцев и страховщиков, произвести все застрахованные ремонтные работы и обязаны урегулировать все затраты, связанные с такими ремонтными работами, а также страховые сборы, расходы и обязательства (возмещение средств от страховщиков гарантируется фрахтователями) в пределах покрытия по страховкам, предусмотренным этой статьей.

Фрахтователи также остаются ответственными и выполняют ремонт и оплачивают стоимость и расходы, возникшие в отношении всех других ремонтных работ, не оплаченных страхованием и/или не превышающих любой возможной франшизы или вычетов, предусмотренных страхованием.

Все время, использованное на ремонт согласно условиям подпункта (а) данной статьи, и на ремонт скрытых дефектов, согласно статье 2, включая любую девиацию, считается временем в аренде и составляет часть чартерного срока.

(b) Если условия вышеупомянутого страхования позволяют заключить сторонами дополнительное страхование, то оно должно быть ограниченно для каждой стороны суммой, установленной в боксе 28 и 29 соответственно. Судовладельцы или фрахтователи в зависимости от обстоятельств должны немедленно предоставить другой стороне данные о любом дополнительном страховании, включая копии любых кавернотов или полисов и письменное согласие страховщиков на любое такое необходимое страхование, в любом случае, где согласие таких страховщиков необходимо.

(c) В случае, когда судно становится действительной, конструктивной, компромиссной или обусловленной гибелью по условиям страхования, требуемым согласно подпункта (а) статьи 12, все страховые возмещения за такую гибель должно быть выплачено кредитору, если он оговорен, способом, описанным в договоре о закладе, который распределит средства между собой, судовладельцами и фрахтователями согласно их соответственным интересам. Фрахтователи обязуются известить судовладельцев и кредиторов, если он оговорен, о любых происшествиях, вследствие которых судно вероятно станет полной гибелью, как это определенно в данной статье.

(d) Если судно становится действительной, конструктивной, компромиссной или обусловленной гибелью по условиям страхования, согласованным фрахтователями в соответствии подпункта (а) данной статьи, настоящий чартер прекращает свое действие со дня такой гибели.

(e) Судовладельцы обязаны по требованию фрахтователей немедленно оформить документы, позволяющие фрахтователям отказаться от судна в пользу страховщиков и объявить судно конструктивной полной гибелью.

(f) По смыслу страхования от морских и военных рисков согласно положениям подпункта (а) данной статьи стоимостью судна является сумма, указанная в блоке 27.

13. Страхование, ремонт и классификация

(Статья факультативна; применяется лишь если четко согласованно и заявлено в блоке 27, и в таком случае статья 12 считается вычеркнутой).

(а) В течение срока аренды судно страхуется судовладельцами за их счет от морских и военных рисков по прилагаемой форме полиса или полисов. Судовладельцы и/или страховщики не имеют права на возмещение или суброгацию от фрахтователей в случае гибели или какого-либо ущерба судну или его механизмам или вспомогательному оборудованию, охваченным упомянутым страхованием, или в связи с платежами, произведенными с целью прекращения исков против судна или судовладельцев или их обязательств, защищенных таким страхованием. Все страховые полисы оформляются на общее имя судовладельцев и фрахтователей соответственно их интересам.

(b) В течение срока аренды судно страхуется от рисков ответственности перед третьими лицами в той форе на которую имеется письменное согласие судовладельца, в чем не должно быть необоснованно отказано. Если фрахтователи не оформят и не сохранят любую из справок, предусмотренных положениями подпункта описанным им способом, судовладельцы должны уведомить об этом фрахтователей, после чего фрахтователи должны исправить положение в течение семи последовательных дней, в противном случае судовладельцы имеют право вывести судно из аренды у фрахтователей без ущерба для любой претензии, которую судовладельцы по другому поводу могут иметь к фрахтователям.

(с) В случае, если какая-либо небрежность фрахтователей лишает юридической силы предусмотренное здесь страхование, фрахтователи обязаны оплатить судовладельцам все убытки и оградить судовладельцев от всех претензии и требований, которые в противном случае были бы покрыты таким страхованием.

(d) Фрахтователи обязаны, получив одобрение судовладельцев или их страховщиков, произвести все застрахованные ремонтные работы и урегулировать всевозможные расходы, понесенные в связи с упомянутым ремонтом, а также все страховые сборы, расходы и обязательства в пределах покрытия по условиям страхования, предусмотренного положениями подпункта (а) данной статьи. Фрахтователям гарантируется возмещение таких расходов посредством страховщиков судовладельцев по представлении счетов.

(е) Фрахтователи остаются ответственны и обязанными произвести ремонт и оплатить все затраты и расходы, возникшие в отношении всех других ремонтных работ не охваченных страхованием, и/или не превышающих любой возможной франшизы или вычетов, предусмотренных страхованием.

(f) Все время использованное на ремонт согласно подпунктам (d) и (e) данной статьи и на ремонт скрытых дефектов согласно статье 2, включая любую девиацию, считается временем в аренде и составляет часть чартерного срока. Судовладельцы не ответственны за расходы, связанные с использованием и эксплуатацией судна за время, необходимое для производства такого ремонта.

(g) Если условия упомянутого страхования позволяют оформить сторонами дополнительное страхование, то оно должно быть ограниченно для каждой стороны суммой, установленной в боксах 28 и 29 соответственно. Судовладельцы и фрахтователи, зависимости от обязательств, должны немедленно предоставить другой стороне данные о любом таком необходимом заключенном страховании, включая копии любых ковернотов или полисов, письменное согласие страховщиков на любое такое необходимое страхование в любом случае, где согласие таких страховщиков необходимо.

(h) В случае, когда судно становится действительной, конструктивной, компромиссной или обусловленной полной гибелью по условиям страхования, требуемый согласно подпункта (а) настоящей статьи, все страховое возмещение за такую гибель должно быть выплачено судовладельцам, которые распределяют средства между собой и фрахтователями согласно их соответствующим интересам.

(i) Если судно становится действительной, конструктивной, компромиссной или обусловленной полной гибелью по условиям страхования, заключенным судовладельцами в соответствии с подпунктом (а) данной статьи, настоящий чартер прекращает свое действие со дня такой гибели.

(j) Фрахтователи обязаны по требованию судовладельцев немедленно оформить документы, позволяющие судовладельцам отказаться от судна в пользу страховщиков и объявить судно конструктивной полной гибель.

(k) По смыслу страхования от морских и военных рисков по положению подпункта (а) данной статьи стоимостью судна является сумма, указанная в боксе 27.

(l) Несмотря на любые положения статьи 9(а), согласованно, что по положениям статьи 13, если она применяется, судовладельцы обязаны обеспечить сохранение класса судна в течение всего срока действия чартера.

14. Возврат судна из аренды

Фрахтователи обязаны по истечении срока действия чартера возвратить судно в безопасном и свободном ото льда порту или месте, как указано в боксе 16. Фрахтователи обязаны направить судовладельцам не менее чем за 30 дней предварительный, и не менее, чем за 14 дней - окончательный нотисы с указанием предполагаемой даты, района портов возврата судна, порта или место возврата. Любые последующие изменения в позиции судна должны немедленно быть сообщены судовладельцам.

Если судно направлено в рейс, продолжительность которого может превысить срок чартера, фрахтователи могут использовать судно до завершения рейса при условии, что обоснованный расчет такого рейса позволяет возвратить судно примерно в установленный для чартера срок.

Судно должно быть возвращено судовладельцам в том же самом, или в таком же исправном состоянии и с тем же классом, в котором оно было сдано в аренду, исключая естественный износ, не влияющий на класс судна.

При возврате судна из аренды сроки его переодического классификационного освидетельствования и свидетельства класса должны быть действительными по крайней мере на число месяцев, согласованных в боксе 12.

15. Неприменение залогового права и ограждение от ответственности.

Фрахтователи не должны допускать возникновения или позволять затяжки по залоговому праву или долговым обязательствам, спричиненным ими или их агентами, что может дать преимушество над правом владения и над интересами владельцев судна.

Фрахтователи также согласны поместить на судне на видном месте и держать таким образом закрепленным в течении всего срока аренды извещение следующего содержания:

"Данное судно является собственностью (наименование судовладельцев). Судно находится в аренде у (наименование фрахтователей), и по условиям чартера ни фрахтователи, ни капитан не имеют права и не уполномочены создавать, причинять или позволять применение какого бы то ни было залогового права в отношении судна ".

Фрахтователи должны гарантировать судовладельцам возмещение убытков и обеспечить не применение залогового права в отношении судна, возникающего по какой бы то ни было причине в течение срока аренды, когда оно находится под контролем фрахтователей, и оградить судовладельцев от ответственности по претензиям, предъявляемым к судовладельцам и возникающим в связи с эксплуатацией судна фрахтователями. Если судно будет арестовано в связи с претензиями или по залоговому праву, возникшими в процессе эксплуатации его фрахтователями, последние должны за свой счет предпринять любые разумные меры, обеспечивающие освобождение судна в приемлемые сроки, и за свой счет внести залог, гарантирующий освобождение судна.

16. Залоговое право.

Судовладельцы могут осуществить залоговое право на все грузы и субфрахт, принадлежащие фрахтователям, и на фрахт по коносаментам в удовлетворение всех претензий, по данному чартеру, а фрахтователи могут осуществить залоговое право на судно в обеспечение всех сумм, выплаченных авансом и не заработанных.

17. Вознаграждение за спасение

Все вознаграждение за спасение и вся плата за буксировку идут в пользу фрахтователей, и оплата за ремонт повреждений, причиненных в ходе этих операций, относится за счет фрахтователей.

18. Удаление обломков затонувшего судна

В случае, если судно потерпело кораблекрушение и является помехой для навигации, фрахтователи должны возместить судовладельцам любые суммы, которые судовладельцы обязаны платить и будут платить вследствие того, что судно потерпело крушение и стало препятствием для навигации.

19. Общая авария

Общая авария регулируется в соответствии с Йорк-Антверпенскими правилами 1974 года или их последующими модификациями, действующими в момент возникновения аварии.

Арендная плата не должна приниматься в расчет при распределении расходов при общей аварии.

20. Переуступка и субаренда

Фрахтователи не имеют права переуступать данный чартер, либо сдавать судно в субаренду без предварительного согласия на то владельцев в письменном виде, в котором без основания не должно быть отказано, и на основании таких положений и условий, которые одобрены судовладельцами.

21. Коносаменты.

На фрахтователя ложится ответственность следить за тем, чтобы все коносаменты, выданные на грузы по настоящему чартеру, содержали оговорку "парамаунт", и включающую любое законодательство относительно ответственности перевозчика за груз, обязательно применяемое в морских перевозках; если такого законодательства не существует, то коносаменты должны включать английский закон о перевозке грузов морем.

Коносаменты также должны включать пересмотренную новую статью Нью-Джейсона и статью о взаимной ответственности при столкновениях.

Фрахтователи должны дать согласие на ограждение судовладельцев от всех последствий, связанных с ответственностью, возникшей в результате подписания капитаном, командным составом или агентами коносаментов или других документов.

22. Банковская гарантия

Фрахтователи обязуются до передачи судна в аренду обеспечить гарантию ли денежное обеспечение первоклассного банка в такой сумме и в таком месте, как это указано в боксе 25, в качестве гарантии полного исполнения их обязательств по данному чартеру.

(Статья факультативна; применяется только если в бокс 25 заполнен)

23. Реквизиция и приобретение собственности

(а) В случае реквизиции за арендную плату по судну любым государственным или иным компетентным органом власти (в дальнейшем называемой "реквизицией за аренду") независимо от даты в пределах срока действия чартера, когда реквизиция за аренду могла произойти, и не зависимо от ее продолжительности, или от того, останется ли чартер в силе до окончания его срока действия, настоящий чартер не должен быть в связи с этим или вследствие того расторгнут или иным образом прекращен, и фрахтователи будут продолжать платить обусловленную арендную плату способом, предусмотренным данным чартером до тех пор, пока его действие не прекратилось бы в соответствии с любым из его положений, при постоянном условии, однако, что в случае реквизиции за аренду, возмещение за реквизицию или компенсация, полученная судовладельцами или причитающаяся им, выплачивается фрахтователям в течении оставшегося срока чартера или срока реквизиции за аренду, в зависимости от того какой из этих сроков короче. Арендная плата по данному чартеру должна выплачиваться судовладельцам с момента наступления срока начала выплаты реквизиции по аренде фрахтователям.

(b) В случае, если судовладельцы лишаются права собственности на судно каким-либо постановлением о "принудительном приобретении собственности на судно" или о реквизиции права владения имуществом от имени какого-либо государственного или иного компетентного органа власти(в дальнейшем именуемое "обязательным отчуждением"), то независимо от даты обязательного отчуждения в пределах срока действия чартера, такая дата должна считаться датой окончания срока действия чартера. В этом случае арендная плата считается заработанной и подлежит выплате до момента и даты такого "обязательного отчуждения".

24. Военная оговорка

(а) Без предварительного согласия судовладельца судно не должно быть направлено и не должно следовать в какой-либо пункт или рейс и не должно быть использовано каким-либо иным образом, если в результате этого оно попадает в зону, опасную в следствии какого-либо действительного военного акта или угрозы войны, военных действий, операций военного характера, пиратства или умышленного повреждения данного или любого иного судна или его груза любым лицом, ведомством или государством; в результате переворота, гражданской войны, гражданских волнений или действия норм международного права, а также не должно подвергаться никаким иным рискам или штрафам вследствие применения санкций, и не должно перевозить какие-либо грузы, которые могут тем или иным путем подвергнуть его риску захвата, пленения, штрафов или иному какому бы то ни было вмешательству со стороны каких-либо воюющих держав или со стороны правительства или правителя.

(b) Судно вправе выполнять любые распоряжения или указания об отходе, прибытии, направлении, портах захода, остановках, назначения доставке груза или любых иных каких бы то ни было распоряжений, исходящих от правительства страны, под флагом которой судно плавает или какого-либо иного правительства или любого лица или органа действующего или выступающего как действующее по полномочию такого правительства или любого комитета или лица, имеющего по условиям страхования судна от военных рисков право давать любые такие распоряжения или указания.

(c) В случае начала войны независимо от того, была ли она объявлена между двумя или несколькими странами, указанными в боксе 31, как судовладельцы, так и фрахтователи имеют право канцелировать настоящий чартер, после чего фрахтователи обязаны возвратить судно судовладельцам в соответствии со статьей 14, если на борту имеется груз, то после его выгрузки в порту назначения, или если судно согласно данной статье воспрещено следовать или входить в него, то в ближайшем открытом и безопасном порту по указанию судовладельцев или же если груза на борту нет, то в порту, в котором оно в данное время находится или, если оно находится в море, то в ближайшем открытом и безопасном порту по указанию судовладельцев. Во всех случаях выплата арендной платы продолжается в соответствии со статьей 10 и, кроме сказанного выше, все остальные положения данного чартера должны применяться до возврата судна.

25. Комиссионные

Судовладельцы оплачивают комиссионные по ставке, указанной в боксе 32, брокерам, названным в боксе 32, с любой суммы арендной платы, выплаченной по условиям данного чартера, но в любом случае не меньше, чем это необходимо для покрытия фактических расходов брокеров и разумное вознаграждение за их услуги. Если арендная плата выплачена не в полном размере в виду нарушения чартера одной из сторон, виновная сторона должна возместить брокерам их убытки или потерю комиссионных. Если чартер аннулируется с согласия сторон, судовладельцы возмещают брокерам сумму комиссионных, но в этом случае комиссионные не должны превысить сумму брокерской комиссии с годовой арендной платы.

26. Право и арбитраж

* 26.1. Данный чартер подчиняется английскому праву и любые споры, возникающие из положений этого чартера, подлежат рассмотрению в арбитраже в Лондоне, каждая из сторон назначает по одному арбитру в соответствии с Законом об арбитраже 1950 и 1979 гг. или положениями любых внесенных в него изменений или заменяющих его нормативных актов по состоянию на соответствующий период времени. По получении одной из сторон письменного уведомления о назначении арбитра другой стороной, первая сторона назначает своего арбитра в пределах четырнадцати дней, в противном случае действует решение принятое единственным арбитром. Если два должным образом назначенных арбитра не приходят к согласию, они назначают суперарбитра, решение которого является окончательным.

* 26.2. Любой спор, возникающий по данному чартеру подлежит рассмотрению тремя арбитрами в Нью-Йорке, один назначается каждой из сторон данного чартера, а третьего назначают оба упомянутых арбитра; их решение или решение любых двух из них является окончательным, а с целью усиления любого решения, такому соглашению может быть придана сила постановления суда. Арбитры должны быть членами Нью-Йоркского Общества морских арбитров, и слушания дел должны проводиться в соответствии с правилами Общества.

* 26.3. Любой спор, возникающий по данному чартеру подлежит рассмотрению в арбитраже в месте, указанном в боксе 33, при условии соблюдения правил и судебной процедуры, действующих там.

26.4. Если бокс 33 в Части I не заполнен, то применяется подпункт 26.1 данной статьи

* Подпункты 26.1, 26.2 и 26.3 являются вариантами; указать согласованный вариант в боксе 33.

Фахівці в цій області говорять про те, що цієї форми можна не дотримуватись, але все ж таки рекомендують її дотримуватись, щоб не наступати на граблі та не відкривати велосипед.

Пункти зі стандартної форми не вилучають та не змінюють, їх просто закреслюють.

Вимоги Кодексу торговельного мореплавства не поширюються на скутери і звичайні прогулянкові катери та/або човни, які використовують фізичні особи

частину першу бербоут-чартера можна знайти за цим посиланням: http://prosecutor.narod.ru/Bareconrusspart1.html

эка Вас батенька понесло... ладно, приятно было прочитать про то,что уже давно успел выучить и частично забыть! особенно приятны слуху знакомые слова...
Очень сожалению , что когда то по глупости отдала почитать (с концами... )классый учебник по коммерческой експлуатации судов. Там оччччень много полезной информации. Спасибо коллега за проделанный труд. Нажаль для нотариуса тут работы нет.

классый учебник по коммерческой експлуатации судов

жаль что до меня Ваш учебник не дошел....

Нажаль для нотариуса тут работы нет

это даже когда физ лицо передает судно во фрахт юрику?

я Вас оччень просю. Ни у однАго нашего физика нет судна с украинским флагом. Их там какое то количество затерялось в Азовском МП, но и там развалюхи. Все остальное давно под "удобным флагом" на багамах , Сейшелах, ....иже с ними... Вот в Англии например есть люди, которые до сих пор гоняют по свету суда ЧМП, живут в центре Лондона, купаются в 2 бассейнах (это по нашему , по хохляцки- они для шика еще и открытый бассейн сделали - клево да?), ездют туда-сюда, правда до Украины официально не заезжают, а так - конечно же бывают...
поэтому от таких договоров не ждут.
Никакой проблемы в том, чтоб физик юрику отдал судно без нотариального удостоверения не вижу. Нет обязательной нотариальной, есть письменная.

Нет обязательной нотариальной, есть письменная.

это уже понятно (дочитался), это регулирует норма специального права КТМ

Ни у однАго нашего физика нет судна с украинским флагом.

Есть старое рыболовецкое корыто, уж очень хотят нотариально заверить, а я вот почему-то не очень, хотя вроде и разобрался

Поскольку судно будет использоваться во внутренних водах и соблюдение стандартных форм не совсем стыкуется с нашим Порядком и Делопроизводством и отступление от них все же возможно, набрасал вот такой вот договорчик:

1. Предмет договору
1.1. Судновласник зобов'язується за обумовлену плату надати Фрахтувальникові в користування і у володіння на певний термін не укомплектоване екіпажем і не споряджене риболовне судно визначене п.1.2 цього договору, а Фрахтувальник зобов'язується його прийняти і оплачувати фрахт.
1.2. У бербоут-чартер здається судно:
1.2.1. Бортовий реєстраційний номер: ------.
1.2.2. Тип та призначення судна: катер, риболовний.
1.2.3. Дата державної реєстрації: 26 березня --- року.
1.2.4. Прапор і країна реєстрації судна - [вписати потрібне].
1.2.5. Позивні судна [вписати потрібне].
1.2.6. Час і місце споруди [вписати потрібне].
1.2.7. Дата останнього спеціального огляду класифікаційним товариство, на клас якого побудовано судно [вписати потрібне].
1.2.8. Термін дії необхідних документів, що видаються класифікаційним товариство, на клас якого побудовано судно [вписати потрібне].

1.3. Технічні і експлуатаційні дані судна:
1.3.1. Вантажопідйомність [значення] тонн, вантажомісткість [значення] *,
1.3.2. швидкість [значення] миль в годину.
1.3.3. Кількість палива, що витрачається, - [значення].
1.3.4. Район плавання - [вписати потрібне].

1.4. Межі використання судна "[вписати потрібне]". Судно повинне використовуватися в законних рейсах для здійснення законного риболовства в межах [вписати потрібне].
Перевезення нижче перерахованих вантажів заборонене: [вписати потрібне].

2. Термін договору
2.1. Цей договір фрахтування судна без екіпажа (бербоут-чартер) укладений на термін [вписати потрібне].
2.2. Порт і дата передачі судна Фрахтувальникові [вписати потрібне].
2.3. Порт і дата повернення судна Судновласникові [вписати потрібне].

3. Фрахт
3.1. Ставка фрахту складає 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень нуль копійок) в місяць.
3.2. Фрахтувальник сплачує Судновласникові фрахт щомісячно, не пізніше [значення] за число місяця, що почався, на рахунок Судновласника по банківських реквізитах, вказаних в пункті 13.1 цього бербоут-чартеру.
3.3. Фрахт за перший і останній платіжні місяці, якщо вони є неповними, розраховується пропорційно числу днів в конкретному календарному місяці, і відповідні суми виплачуються авансом.
3.4. Всі розрахунки здійснюються в безготівковій формі.
3.5. Фрахтувальник звільняється від сплати фрахту і витрат на судно за час, протягом якого судно було непридатне до експлуатації внаслідок немореходного стану, якщо тільки непридатність судна не наступила з вини Фрахтувальника.
3.6. У разі загибелі судна фрахт підлягає сплаті з дати і години здачі судна Фрахтувальникові по день загибелі судна, а якщо цей день встановити неможливо - по день отримання останньої звістки про судно.
3.7. Після оплати фрахту за останній місяць згідно пункту 3.3 цього чартеру Фрахтувальник отримує судно зі всім його приладдям і судно вважається повністю сплаченим.

4. Права, обов'язки та гарантії Сторін
4.1. Судновласник зобов'язаний:
- привести судно в морехідний стан до моменту його передачі Фрахтувальникові;
- прийняти заходи по забезпеченню придатності судна, його корпусу, двигуна і устаткування для цілей фрахтування, передбачених цим договором;
- усувати приховані недоліки судна протягом терміну дії бербоут-чартеру.
4.2. Судновласник має право у будь-який час інспектувати або оглядати судно або доручити повноважному сюрвейєру оглянути, щоб з'ясувати стан судна і переконатися, що судно належним чином відремонтоване і правильно експлуатується.
Інспекція або огляд судна проводиться тільки під час знаходження судна в доці за замовленням Фрахтувальника.
4.3. Судновласник має право вимагати докування судна або його інспекції, якщо Фрахтувальник не проводить постановку судна в док відповідно до класифікаційних інтервалів.
4.4. Судновласник за цим договором гарантує, що: - здійснить передачу зазначеного у договорі судна у технічно справному стані; - передасть всю необхідну для повноцінної експлуатації судна технічну документацію, але не пізніше наступного після цього дня; не чинитиме перешкод щодо користування Судном; негайно повідомить Фрахтувальника про права третіх осіб, якщо такі виникнуть протягом дії договору найму (оренди).
4.5. Судновласник за цим договором свидчить, що: судно, яке є предметом договору, на момент його укладання нікому іншому в найм (оренду), в позичку тощо не передано, власник речі на день укладання цього правочину не змінений ніяким із передбачених чинним законодавством способів, як внесок до статутного фонду (капіталу) не передано, не заставлено, під податковою заставою, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, будь-яких інших обтяжень немає, правами третіх осіб не обтяжений; прихованих недоліків, які відомі Судновлавникові та про які свідомо не був попереджений Фрахтувальник, судно не має; обставини, які б перешкоджали вчиненню правочину, та які б замовчувалися Судновласником, не існують.

4.6. Фрахтувальник зобов'язаний:
- протягом терміну дії бербоут-чартеру підтримувати судно в морехідному стані;
- за свій рахунок і власними силами і за власний кошт вкомплектувати екіпаж відповідно до вимог Кодексу торговельного мореплавства України;
- за свій рахунок забезпечити продукти, судноводіння, експлуатацію, постачання, паливо і ремонт судна, коли б це не було потрібно в період дії чартеру;
- здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов цього бербоут-чартеру;
- нести всі пов'язані з експлуатацією судна витрати, зокрема витрати на утримання членів екіпажа судна;
- відшкодовувати Судновласникові витрати на страхування судна і своєї відповідальності, а також сплачувати стягувані з судна збори;
- дозволяти Судновласникові перевіряти суднові журнали та стан судна;
- повідомляти Судновласника про будь-які нещасні випадки, аварії або пошкодження судна;
- застрахувати за свій рахунок судно від морських і військових рисків на період оренди;
- після закінчення терміну дії бербоут-чартеру повернути судно Судновласникові в тому стані, в якому його було отримано ним, з урахуванням нормального зносу судна.
4.7. Фрахтувальник за цим договором свідчить, що: Судно, яке передається за цим договором, оглянуто до підписання договору. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали його використанню за призначенням та про які б Фрахтувальник хотів зазначити у договорі, на момент огляду виявлено не було.
4.8. Судновласник та Фрахтувальник взаємно стверджують один одному та повідомляють друг друга та усіх заінтересованих у тому осіб, що: у момент укладання цього договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) керувати ними; дії представника Фрахтувальника здійснюються у межах його повноважень; розуміють природу цього правочину, свої права та обов’язки за цим договором; при узгодженні умов договору та укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними як учасниками правочину; договір укладається ними у відповідності зі справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для учасників правочину умовах і не є результатом впливу тяжких обставин; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним); володіють українською мовою, що дало їм можливість прочитати цей договір та правильно зрозуміти його сутність та правові наслідки.

5. Передача і повернення судна
5.1. Судно повинне бути здано в оренду не пізніше дати, вказаної в пункті 2.2 цього договору. Судновласник подає Фрахтувальникові не менше чим за [значення] днів нотіс про дату передбачуваної готовності судна до здачі.
5.2. Якщо судно не буде здано в погоджені терміни, Фрахтувальник має право анулювати даний чартер.
5.3. Для огляду при здачі і поверненні судна Судновласник і Фрахтувальник призначають кожен свого сюрвейєра з метою визначення і письмового узгодження стану судна у момент здачі і повернення його по цьому чартеру.
5.4. Фрахтувальник несе всі витрати при огляді судна в період здачі судна, а також при його поверненні, включаючи втрату часу, якщо така має місце, по ставці фрахту за день або пропорційно за частину дня, включаючи в кожному випадку вартість докування.
5.5. Судновласник і Фрахтувальник спільно як під час передачі, так і під час повернення судна проводять повний опис всього суднового устаткування інвентарю, спорядження, пристроїв, придатних масел і запасів, що знаходяться на судні. Фрахтувальник і Судновласник, відповідно, під час передачі і повернення судна приймають і оплачують весь бункер, мастило, воду і нерозкриту провізію, фарби, канати і інші придатні запаси на судні за поточними ринковими цінами в портах передачі і повернення відповідно.
5.6. Фрахтувальник зобов'язаний після закінчення періоду чартеру повернути судно в безпечному і вільному від льоду порту, вказаному в пункті 2.3 цього чартеру.
5.7. Фрахтувальник зобов'язаний не менше чим за [значення] днів дати Судновласникові попередній і не менше чим за [значення] днів остаточний нотіс з вказівкою очікуваної дати прибуття в узгоджений порт повернення судна.

6. Утримання і експлуатація судна
6.1. Судно протягом терміну дії бербоут-чартеру знаходиться в повному володінні, розпорядженні для всіх цілей Фрахтувальника і в усіх відношеннях під його повним контролем. Фрахтувальник зобов'язаний утримувати судно, його механізми, казани, пристрої і запасні частини в добре відремонтованому стані, в належному робочому стані і відповідно до звичайної комерційної і експлуатаційної практики. Фрахтувальник зобов'язаний вчасно продовжувати клас судна і термін дії необхідних сертифікатів. Фрахтувальник зобов'язаний приймати негайні заходи для проведення необхідного ремонту, який проводиться в розумні терміни, при недотриманні яких Судновласник має право вилучити із експлуатації судно, не беручи до уваги ніякі протести і без збитків для будь-яких претензій, які Судновласник може пред'явити Фрахтувальникові згідно цьому бербоут-чартеру.
6.2. Капітан, командний склад і команда судна є такими, що службовцями Фрахтувальника у будь-якому випадку, навіть якщо вони з якої-небудь причини призначені Судновласником.
6.3. Фрахтувальник відносно командного і рядового складу екіпажа підкоряється правилам країни реєстрації судна, а також тим правилам, які діють в їх країні.
6.4. Протягом терміну дії цього бербоут-чартеру судно залишається з колишньою назвою і несе прапор, який вказаний в п.1.2.4 цього чартеру.
6.5. Фрахтувальник не має права проводити ніяких конструктивних змін судна або змін в машині, казанах, допоміжних механізмах або запасних частинах до них без отримання на це в кожному випадку дозволу Судновласника.
6.6. Фрахтувальник має право використовувати все спорядження, обладнання і механізми, що є на борту судна під час здачі його в оренду, за умови, що таке ж або йому еквівалентне буде повернено Судновласникові при поверненні судна в такому ж справному і доброму стані, як його було отримано, виключаючи звичайний знос.
6.7. Фрахтувальник час від часу в період оренди зобов'язаний замінювати те обладнання, яке було пошкоджене або зношене і стало непридатним до використання.
6.8. Фрахтувальник зобов'язаний проводити всі ремонтні роботи або заміну будь-яких пошкоджених, зношених і загублених деталей або всього обладнання таким чином як за якістю роботи, так і за якістю матеріалів, щоб не понизити вартості судна.
6.9. Якщо в період дії цього чартеру було здійснено екіпажем судна порятунок на морі, то винагорода за порятунок і плата за буксирування розподіляються рівними частками між Судновласником і Фрахтувальником за вирахуванням сум, належних для відшкодування, понесених судном збитків, і частки, належної судновому екіпажу. Винагорода, належна зафрахтованому без екіпажу судну за врятування на морі під час дії договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, належить фрахтувальнику.

7. Обставини непереборної сили
7.1. Кожна Сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за даною угодою, якщо невиконання зобов'язань стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які Сторона не могла ні передбачати, ні запобігти розумними заходами. До обставин непереборної сили відносяться події, на які Сторона не може зробити вплив і за виникнення яких вона не несе відповідальності.
Сторона, що посилається на обставини непереборної сили, зобов'язана негайно інформувати іншу Сторону про настання подібних обставин у письмовій формі.
Інформація повинна містити дані про характер обставин, а також, по можливості, оцінку їх впливу на виконання Стороною своїх зобов'язань за даною угодою і на термін виконання зобов'язань.
Сторона, яка не може через обставини непереборної сили виконати зобов'язання за даною угодою, повинна докласти всі зусилля до того, щоб якнайскоріше ліквідувати наслідки невиконання своїх зобов'язань.
При припиненні дій вказаних обставин Сторона повинна повідомити про це іншу Сторону письмово. При цьому Сторона повинна вказати термін, в який передбачається виконати зобов'язання за даною угодою.
Якщо Сторона не направить або несвоєчасно направить необхідне повідомлення, то вона зобов'язана відшкодувати іншій Стороні збитки, спричинені неповідомлення або несвоєчасним повідомленням.
У разі виникнення обставин непереборної сили термін виконання зобов'язань за даною угодою відкладається пропорційно часу, протягом якого діють такі обставини і їх наслідки.

8. Відповідальність Фрахтувальника
8.1. За прострочення сплати фрахту Фрахтувальник сплачує Судновласникові неустойку в розмірі [значення] % від ставки фрахту за кожен день прострочення.
8.2. У разі прострочення Фрахтувальником сплати фрахту більше [значення] календарних днів Судновласник має право без попередження вилучити у нього судно, за винятком випадків, коли таке прострочення викликане обставинами, не залежними від Фрахтувальника та стягнути заподіяні таким простроченням збитки.
8.3. Будь-яка затримка в платежах за оренду дає право Судновласникові на отримання [значення] % річних з суми платежу, підмета оплаті.
8.4. Фрахтувальник несе збитки, заподіяний рятуванням, загибеллю або пошкодженням зафрахтованого судна, якщо не доведе, що вони спричинені не по його вині.
8.5. Судновласник гарантує Фрахтувальникові, що він не проводив заставу судна і зобов'язується не проводити заставу судна без попереднього схвалення Фрахтувальника.

9. Інші умови
9.1. Учасники правочину домовились, що вживуть всіх заходів до розв’язання спорів і урегулювання розбіжностей, які можуть виникнути із договору чи в зв’язку з ним (в тому числі й ті, що можуть стосуватися тлумачення договору), шляхом переговорів і, за необхідності, - з укладенням договору про це, який буде посвідчений нотаріально. Обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають також договори про внесення будь-яких інших змін чи доповнень до цього договору найму (оренди).
В разі, коли сторони не зможуть досягти домовленості, спори і розбіжності підлягають розв’язанню (урегулюванню) відповідно до вимог законодавства України.
9.2. Жодна із сторін не має право передавати третім особам повністю або частково свої права і зобов'язання за даною угодою без письмової згоди на те іншої Сторони.
9.3. В усіх відношеннях з третіми особами у зв'язку з виконання умов цього договору кожна Сторона виступає від свого власного імені.
9.4. Після підписання цього договору все попереднє листування і переговори по ньому втрачають силу.
9.7. У разі зміни банківських реквізитів і інших даних кожна із сторін зобов'язана в строк впісьменной форму повідомити іншій стороні про зміни, що відбулися.
9.8. Всі листування між Судновласником і Фрахтувальником здійснюється письмово.
9.9. Уукладання цього договору здійснюється зі згоди моєї, [П.І.Б. громадянина А.], дружини – [П.І.Б. громадянки В.], заява якої долучена до документів, переданих нотаріусові для посвідчення правочину;
9.10. Зміст ст.ст. 759, 761-770, 772-779,781-786, 798-804, ЦК України ст.ст. 65, 74 Сімейного кодексу України, Порядок ведення державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого Постановою КМУ № 1069 від 26.09.1997 року, Правила безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден, затверджених, постановою КМУ № 642 від 16.07.2004 року, Наказ N 1151 від 13.12.2006 Міністерства транспорту та зв’язку України «Про затвердження бланків типових реєстраційних суднових документів, ст.ст. 1, 2, 15, 26-33, 203-208, 210-214 Кодексу торговельного мореплавства України, сторонам за цим договором, нотаріусом роз`яснено.