Форум "Юридичний Радник"

В кого є стаття Світлани БОНДАРЕНКО /[qoute]ПОДАТКОВА ПЕРЕВІРКА: ПОРЯДОК ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ ТА НОТАРІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ/[qoute] з МЕН №6(42) грудень 2008, в електорому вигляді поділіться, будь ласка.

"ПОДАТКОВА ПЕРЕВІРКА: ПОРЯДОК ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ ТА НОТАРІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬПропонуємо розглянути одне з важливіших питань, яке виникає при спілкуванні нотаріусів і посадових осіб податкових органів — це питання документальних перевірок податковими органами правильності нарахування та сплати податку з доходу від здійснення нотаріальної діяльності.Щоб ні в якому разі не опинитися на місці знаменитих героїв комедії М. В. Гоголя, необхідно знати свої права та обов’язки, права та обов’язки посадових осіб під час таких перевірок.З метою визначення кола таких прав та обо¬в’яз¬ків розглянемо норми діючого законодавства.Нам всім добре відомо, що відповідно до ст. 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.Цей принцип закріплено і в Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV, де в абзаці 2 підпункту «в» пункту 19.1 статті 19 визначено, що податковий орган має право вимагати від платників податку з доходу фізичних (в тому числі від приватного нотаріуса) пред’явити документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу, обчисленням і сплатою податку, та підтвердити необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації, тільки у межах компетенції своєї компетенції, визначеної законодавством.Статус, компетенція, функції, права та обов’язки податкових органів визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ, до якого, з метою посилення правового захисту громадян та забезпечення дотримання їх конституційних прав, Верховна Рада України 12 січня 2005 року внесла зміни (Закон № 2322, який набув чинності 16 лютого 2005 року).Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та абз. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:1. Здійснювати документальні невиїзні перевірки (камеральні перевірки) своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, в тому числі і фізичними особами, які не мають статусу підприємців2. Здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, в тому числі і фізичними особами, які не мають статусу підприємців3. Запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів.Тобто діючим податковим законодавством встановлено такі види перевірок:1) камеральні перевірки, в тому числі і фізичних осіб, які не мають статусу підприємців. Камеральна перевірка — це перевірка, яка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків, з метою виявлення арифметичних або методологічних помилок2) перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів шляхом запрошення платників податків або їх представників до податкового органу3) планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, в тому числі і фізичними особами, які не мають статусу підприємців4) позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, в тому числі і фізичними особами, які не мають статусу підприємців.Підстави, порядок проведення і повноваження податкових органів під час проведення камеральної перевірки встановлені абз. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».Підстави, порядок проведення і компетенція посадових осіб податкових органів під час проведення перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів шляхом запрошення платників податків або їх представників до податкового органу діючим податковим законодавством не встановлені.Підстави і порядок проведення планової та позапланової виїзної перевірки врегульовані статтею 11-1 та статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». У статті 11-1 дається визначення планової та позапланової перевірки.Так, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби, яка проводиться за наявності обставин, чітко визначених в законі і лише на підставі рішення суду. При цьому під час як планової, так і позапланової виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податку тільки за результатами фінансово господарської діяльності платника податку.Тобто стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлює підстави і порядок проведення планових та позапланових виїзних перевірок показників фінансово господарської діяльності тільки такого платника податків, який цю фінансово господарську діяльність здійснює.Порядок і підстави будь-яких інших перевірок будь-яких інших платників податків та компетенція посадових осіб податкових органів під час таких перевірок діючим податковим законодавством не встановлені.У зв’язку з цим пропоную розглянути, чи відноситься діяльність приватного нотаріуса до фінансово господарської діяльності, а дохід, отриманий від здійснення нотаріальної діяльності, витрати, пов’язані із здійсненням такої діяльності та сплачені податки — до показників фінансово господарської діяльності.Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність — це діяльність суб’єктів господарювання з метою одержання прибутку (підприємницька господарська діяльність), та без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність), при цьому, з фізичних осіб суб’єктами господарювання є тільки фізичні особи, які зареєстровані як підприємці (п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України).Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР господарська діяльність — це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.Згідно з ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01 червня 2000 року № 1775-ІІІ господарська діяльність — це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.Відповідно до норм діючого законо¬давства:– нотаріальна діяльність не є підприємницькою діяльністю і не має на меті отримання прибутку (ст. 1 Указу Президента України № 932/98 від 23 серпня 1998 року)– частиною 2 статті 3 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ нотаріусам заборонено займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю виконувати іншу оплачувану роботу, крім складання проектів угод і заяв, виготовлення копій документів та виписок з них, роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультацій правового характеру перебувати у штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій– у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України нотаріуси не відносяться до суб’єктів господарювання,У зв’язку з цим нотаріальна діяльність не може бути і не є фінансово господарською діяльністю, а доходи, отримані приватним нотаріусом, не є показниками фінансово господарської діяльності.На підставі аналізу діючої законодавчої бази доходимо висновку, що підстави і порядок перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків приватними нотаріусами за сукупними показниками нотаріальної діяльності та компетенція посадових осіб податкових органів під час таких перевірок законами України не встановлені.Відсутність законодавчого врегулювання цього питання буде призводити до того, що в різних регіонах, а навіть і у різних районах одного міста, податкові органи, під час таких перевірок, будуть діяти кожен за своїм розсудом. І, як наслідок, буде виникати свавілля посадових осіб і будуть порушуватися права приватних нотаріусів, як платників податку з доходу від здійснення нотаріальної діяльності. У зв’язку з відсутністю таких норм закону, нотаріуси позбавлені можливості слідкувати за правильністю дій посадових осіб та позбавлені можливості оскаржити такі дії з метою відновлення своїх прав.Отже, прийняття податковим органом рішення про проведення планової виїзної перевірки нотаріуса, чи запрошення нотаріуса до податкового органу для такої перевірки, буде порушенням вимог статті 19 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», абзацу 2 пп. «в» п. 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».У разі отримання нотаріусом рішення податкового органу про проведення перевірки, нотаріус має право звернутися до цього податкового органу зі скаргою про перегляд прийнятого рішення.Порядок та строки подання скарг, порядок та строки прийняття податковими органами рішень за цими скаргами врегульовані пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Остаточне рішення вищого центрального податкового органу може бути оскаржене в судовому порядку.Викладений у цій статті матеріал – це заснована на нормах законів, але все ж таки особиста думка. З метою її закріплення і підтвердження запрошую нотаріусів України до дискусії з цього питання. Сподіваюсь, що мої колеги висловлять свій погляд на цю проблему на сторінках МЕНа та на сайті www.yurradnik.com.ua. "

irinanotar, дуже дякую.