Форум "Юридичний Радник"

При посвідченні договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ без рішення загальних зборів на підставі ст.98 ЦК, клієнт стверджує, що майно, яке відчужується на суму меньше 50% майна товариства (тобто в такому випадку не треба рішення загальних зборів)..Підкажіть будь ласка, як це перевірити, на що звернути увагу крім балансу?

0

Естьтакая интересная статейка, почитайте, сейчас пороючь еще чего то скинуВихід з ТОВ та відступлення частки в його статутному фонді Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII (далі – Закон про ГТ) встановлює дві підстави для добровільного припинення участі в товаристві з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ). Цими підставами є добровільний вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 54 Закону про ГТ) та відступлення всієї належної частки в статутному фонді товариства (ст. 53 Закону про ГТ). Зупинимось докладніше на кожній з цих підстав. ВИХІД З ТОВАРИСТВА Одним із передбачених законом прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю є право виходу з товариства. Порядок реалізації цього права законодавець не встановлює. Дані нюанси можуть визначати установчі документи самого товариства. Але не викликає сумнівів те, що реалізувати своє право учасник може в будь-який час, причому на учасника не покладено обов’язок заздалегідь попереджати про це товариство. Рішення про вихід з товариства учасник подає в письмовій формі у вигляді заяви, справжність підпису на якій згідно з Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740, має засвідчуватися нотаріально. Виходячи з цього, заява до загальних зборів товариства може (а можливо й повинна) мати такий зміст: “Доводжу до вашого відома про мій вихід з товариства” або “Цією заявою повідомляю про мій вихід з товариства”. В такій заяві також можуть фіксуватися побажання учасника щодо розрахунків з ним виходячи з положень закону. Проте законодавець у ст. 54 Закону про ГТ чітко встановив строки виплати учаснику ТОВ, що вибув, та можливі варіанти виплат. Так, при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, й у строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Хотілося б звернути увагу на те, що вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі, а вкладом згідно зі ст. 13 Закону про ГТ можуть бути: “...будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі у іноземній валюті”, які оцінені товариством і складають частку учасника та засновника в статутному фонді. Тому йдеться про майно, яке учасник передав товариству при його створенні, та, якщо на час виходу це майно залишилось у власності товариства, за згодою останнього воно може бути повернуто учаснику, що вибув, у натуральній формі. Можливість правомірної передачі учаснику, що вибув, будь-якого майна (в тому числі нерухомості), що товариство набуло в результаті господарської діяльності, як його вкладу, викликає сумнів. Щодо моменту виходу учасника з товариства, тобто припинення корпоративних відносин з товариством, існує декілька точок зору. Так, це може бути: рішення учасника вийти з товариства (час підписання заяви) подання заяви товариству розгляд заяви вищим органом управління товариством внесення відповідних змін до установчих документів реєстрація змін у порядку, встановленому законодавством. Так, навіть належним чином оформлене рішення учасника деякий час після його прийняття може бути не доведеним до відома товариства. А внесення змін до установчих документів, пов’язаних зі зміною складу учасників, та їх реєстрацію у відповідних органах мають проводити ті учасники, які залишилися. Ці питання навряд чи стосуються того учасника, який вибув, оскільки він у подальшому не братиме участь в управлінні справами товариства. Тому, мабуть, найбільш прийнятною є точка зору спеціалістів, які вважають моментом виходу учасника день подачі заяви. В цьому випадку не порушуються принципи однобічності, добровільності, безумовності. Виплата частки проводиться після затвердження звіту про результати діяльності ТОВ за календарний рік, в якому вийшов учасник, у строк до 12 місяців з дня виходу. Однак можливі й певні труднощі. Припустимо, що учасник подав заяву, наприклад, у січні 2002 р. Згідно з Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р. № 2181-III річний звіт складається протягом 60 днів після закінчення року. Так, звіт за 2002 р. товариство складатиме до 1 березня 2003 р., а виплата має бути проведена учаснику до 10 січня 2003 р., коли звіт за результатами року ще не затверджений. У такій ситуації неможливо виконати вимоги закону щодо 12-ти місячного строку розрахунку з моменту виходу. ВІДСТУПЛЕННЯ ЧАСТКИ Ще однією з підстав для припинення відносин учасника з іншими учасниками й самим товариством є відступлення частки в статутному фонді товариства. Поняття “відступлення частки” з юридичної точки зору означає передачу корпоративного права або сукупності своїх прав та обов’язків, що витікають із участі в товаристві. Згідно зі ст. 53 Закону про ГТ учасник може відступити свою частку в статутному фонді товариства як у повному обсязі, так і частково. Юридично “відступлення частки” полягає в передачі учасником ТОВ частки будь-яким чином, не забороненим законом. З цього приводу існує декілька точок зору. Прихильники однієї стверджують, що таке відчуження може здійснюватися способами, передбаченими Цивільним кодексом УРСР від 18 липня 1963 р. № 1540-VI (далі – ЦК), такими як купівля-продаж, міна та дарування. Інші припускають, що “відступлення” – це угода, пов’язана з передачею частки в статутному фонді товариства, укладення якої можливе на підставі ст. 4 ЦК, де встановлено, що “цивільні права та обов’язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але які не протирічать йому…”. В цьому випадку предмет договору можна сформулювати так: “Учасник ... передав, а учасник ... прийняв частку в статутному фонді товариства. Відступлення частки відбулося оплатно ...” або “Відступлення частки відбулося безплатно”. Договору про відчуження частки можуть бути притаманні умови договору купівлі-продажу, міни, дарування, але сторонами за цією угодою не будуть продавець, покупець, дарувальник та обдарований. Ними виступатимуть відчужувач частки та її набувач. Відзначимо, що “вихід учасника” докорінно відрізняється від “відступлення частки в статутному фонді” тим, що в першому випадку відносини складаються між учасником, який вибуває, і товариством (обов’язок товариства провести виплати відповідно до чинного законодавства), а при відступленні частки – між учасником, який відступає свою частку або її частину, та іншими учасниками або третіми особами. Необхідно звернути увагу нотаріусів на те, що законодавець у ст. 53 Закону про ГТ дозволяє заборонити в установчих документах відступлення частки в статутному фонді третім особам. І лише внесення відповідних змін до установчих документів надасть учаснику можливість скористатися цим правом. При цьому слід враховувати, що на момент передачі частки третім особам учасник має повністю внести свій вклад. При передачі частки одному чи декільком учасникам цього самого товариства аналогічної вказівки закон не містить. Товариство може придбати частка учасника ТОВ після повного внесення вкладу. У цьому випадку воно зобов’язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року. Сторонами за цією угодою є учасник-відчужувач і саме товариство-набувач в особі органу управління. Пункт “б” ст. 59 Закону про ГТ передбачає, що вирішення питання про придбання товариством частки учасника належить до компетенції зборів учасників ТОВ, у зв’язку з чим постає питання про внесення змін до установчих документів. Чи має керівник юридичної особи підписувати такі зміни до установчих документів? Прибічники точку зору про те, що сама юридична особа бере участь у підписанні додаткової угоди, аргументують свою позицію тим, що згідно з вимогами закону товариство протягом року має розпорядитися цією часткою. А до передачі частки учасникам або іншим особам вона залишатиметься за товариством, хоч воно й не матиме прав учасника. Розподіл прибутку, голосування та визначення кворуму у вищому органі здійснюватиметься без обліку частки, набутої товариством. Прихильники іншої точки зору стверджують, що установчі документи мають підписувати тільки учасники товариства, а саме товариство не є учасником, тому достатньо буде лише зафіксувати факт набуття частки самим товариством. Законодавець закріпив правило, згідно з яким учасники товариства користуються першорядним правом набуття частки (її частини) учасника, що її відступив, пропорційно їхнім долям у статутному фонді товариства або в іншому узгодженому між ними розмірі. Прихильники точки зору, згідно з якою “відступлення” здійснюється шляхом продажу, міни чи дарування, стверджують, що при даруванні або міні частки право першорядного набуття не виникає, а при купівлі-продажу слід застосовувати норми ст. 114 ЦК. Цивільний кодекс Української РСРвід 18 липня 1963 р. Стаття 114. Право привілеєвої купівлі частки в спільній власності При продажу частки в спільній власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності має право привілеєвої купівлі частки, що продається по ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів. Продавець частки в спільній власності зобов’язаний повідомити в письмовій формі решту учасників спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких продає її. Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права привілеєвої купівлі або не здійснить цього права щодо будинків протягом одного місяця, а щодо іншого майна протягом десяти днів з дня одержання повідомлення, продавець вправі продати свою частку будь-якій особі. Якщо кілька учасників спільної часткової власності виявили бажання придбати частку в спільній власності, право вибору покупця надається продавцю. При продажу частки з порушенням права привілеєвої купівлі інший учасник спільної власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про перевід на нього прав і обов’язків покупця. (Зі змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 15 жовтня 1973 р. № 2135-VIII) Фахівці, які наполягають на тому, що “відступлення” частки в статутному фонді є самостійним договором, стверджують, що першочергове право набуття поширюється на всі випадки передачі (оплатної чи безоплатної), тому проведення аналогій тут не зовсім доцільно. Тобто умови й спосіб “відступлення” мають бути доведені до відома всіх учасників, і в тому випадку, коли вони не забажають скористатися своїм привілеєм, ця частка або частина частки може бути передана іншим особам. Хотілося б також звернути увагу на той факт, що учасник може відступити свою частку зі згоди всіх учасників. Не завжди факт згоди на відступлення частки можна підтвердити прийняттям рішення на загальних зборах. Так, збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють більш ніж 60% голосів. Інші ж учасники, які не були присутні на зборах, своєї згоди в зв’язку з цим не висловлюють. На нашу думку, було б більш вірно отримати згоду всіх учасників товариства у вигляді їхніх заяв. У виключних випадках учасник може передати заяву про намір відступити свою частину відповідно до ст. 84 Закону України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII і за відсутності заперечень з боку інших учасників вважати, що таким чином отримано згоду (мовчазну). Закон України “Про нотаріат”від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII Стаття 84. Передача заяв громадян, підприємств, установ та організацій Нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви. Безумовно, в разі відступлення всієї належної частки учасником, що призведе до припинення його участі в товаристві, додатково заявляти про вихід не потрібно, оскільки вихід і відступлення є різними підставами для припинення участі в товаристві. Слід мати на увазі, що добровільний вихід учасника з товариства й відступлення частки у статутному фонді передбачає внесення змін до установчих документів товариства та їх подальшої реєстрації. ФОРМА УГОДИ ПРО ВІДСТУПЛЕННЯ ЧАСТКИ Угоди про відступлення частки на суму, що перевищує 100 грн., мають укладатись у письмовій формі. Якщо сторони бажають укласти договір дарування частки на суму більш ніж 500 грн., він має бути нотаріально посвідчений. Істотними умовами договорів про відступлення частки в статутному фонді є: сторони за договором повне найменування товариства, його місцезнаходження, ідентифікаційний код, ким і коли товариство зареєстроване розмір частки у відсотковому розмірі предмет договору спосіб відступлення – оплатний чи безоплатний сума договору та інші зобов’язання за бажанням сторін. Розглянуті питання виходу учасника з ТОВ і відступлення ним частки допоможуть у певній ситуації правильно розробити й оформити відповідні документи.

когда то нашла на форуме Тернопольского УЮ, скидываю, очень полезная штука

я всегда беру решение и еще заявление об отказе от права преимущественной покупки

Они хотят [qoute]уйти[qoute] от решения ссылаясь на то что это имущество меньше 50% стоимости всего имущества ТОВ...я понимаю что тут явно есть какие-то подводные камни..страшновато как-то..

Мое мнение, сам уставный капитал - собственность ЮЛ, а его доля - собственность участника, так что ссылка на пункт устава, указанный в № 6, никак не [qoute]пришьешь[qoute]! И потом, отказ от права преимущественной покупки все равно нужен!

[QUOTE]Шиншила 04.03.2010, 15:02 №6 Повідомлень: 14З нами: 03.12.2009 Они хотят [qoute]уйти[qoute] от решения ссылаясь на то что это имущество меньше 50% стоимости всего имущества ТОВ...я понимаю что тут явно есть какие-то подводные камни..страшновато как-то.. [/QUOTE] , ну что что меньше 50% ,что из этого вытекает и где про это написано?фигня какая то пусть они вам не рассказывают про 50% а пусть покажут где это у них в Уставе прописано, что они могут так делать и где и какой закон им так разрешил [qoute]продам комухочу какхочу, каксмогу[qoute]?