Форум "Юридичний Радник"

квартира належить особам 1, 2, 3, 4, 5 на підставі свідоцтва про право власності. 1,2,3 не в шлюбі, а 4+5 є подружжям. 4+5 має надавати один одному згоду на продаж квартири?

ні

На № 1зачем?

Я наче десь читала на форумі, що треба, але знайти не можу зараз. А 1, 2, 3 повинні писати заяву про особисту власність?

[QUOTE]А 1, 2, 3 повинні писати заяву про особисту власність?[/QUOTE]4+5 ? :)

чи це я дивилась, що квартира на підставі дог. к-п належить.

любое отчуждение (кп, дар и тп.) в котором участвуют оба супруга не требует согласия один другому, это логика или интуиция, забыл как правильно :)

[QUOTE]в котором участвуют оба супруга не требует согласия один другому, это логика или интуиция, забыл как правильно :)[/QUOTE]и то и другое - здравый смысл -)

а свидетельство о праве собственности на основании чего выдано? если приватизации - никаких заяв, если покупка новостроя ит.д.- то заявление только от троих, что личная собственность, а от супруг никаких заяв

на № 9 поддерживаю, вот только насчет 4,5 то я бы взял согласие супругов на продажу 1/5 квартиры (всего 2 бумажки, но для подстраховки отлично)

Делала заяву от обоих о том, что они являются супругами и договор заключается в интересах их семьи.

Кот, [qoute]логика или интуиция, забыл как правильно[qoute] - ни то, и ни другое! Есть закон - п.3 ст. 65 СК, она говорит что нужно согласие супруга только в случае [qoute]укладення договорів ОДНИМ з подружжя[qoute]. Соответственно, если подписывают договр оба супруга, то отдельного согласия от них не нужно.Мэм, а чем Вы аргументируете, что [qoute]если приватизации - никаких заяв[qoute]. А как же ст. 57 СК? Там перечень имущества, которое есть личной собственностью каждого супруга, исчерпывающий. И приватизации там нет. Соответственно, брать согласие супруга необходимо. Тут уже ни логика, ни интуиция не поможет в случае спора

[QUOTE]Кот, [qoute]логика или интуиция, забыл как правильно[qoute] - [B]ни то, и ни другое![/B] Есть закон - п.3 ст. 65 СК, она говорит что нужно согласие супруга только в случае [qoute]укладення договорів ОДНИМ з подружжя[qoute]. Соответственно, если подписывают договр оба супруга, [B]то отдельного согласия от них не нужно.[/B][/QUOTE]спасибо Vanda, значит слово [qoute]логика мышления[qoute] правильнее :)

Vanda советую почитать комментированый СК Жиленковой. Там всё написано. Это чтоб не повторять здесь. Не надо согласия супруга при продаже приватизированной квартиры, земли.

777, а якщо в приватизованій квартирі подружжя зробило ремонт на 20 шт. убитих єнотів :)

Владлена дабы избежать этого берёться не согласие (ЗГОДА), а заявление [qoute]Мені відомо, що .... [qoute] одного из супругов о продаже

Владлена [QUOTE]а якщо в приватизованій квартирі подружжя зробило ремонт на 20 шт. убитих єнотів :)[/QUOTE]1. нотариус не следователь.2. а что, из за ремонта возникла общая собственность? Так и в подаренной и по наследству полученной квартире может быть. И что тоже в ремонтах разбираться?

777, а куда мне пристроить коментарий Жилинковой в случае судебного спора? Суд же мнениями не руководствуется. А только законодательством. Не нам с вами дискутировать по поводу целесообразности, логики и т.п. нашего законодательства. Но мне бы не хотелось, что бы мой договор расторгли в судебном порядке из-за несоблюдения мной ДЕЙСТВУЮЩИХ норм законодательства.

Vanda, посмотрю судебную практику, выложу. Только почему то уверен, что приватизированное не совместное, не смотря на ст. 57

777, а что у нас прецедентное право? Ни гарантия, что по подобным вопросам суды не вынесут разные решения.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИЛ И С Т29.10.2008 N 19-3767/0/8-08Головам апеляційних судів Автономної Республіки Крим,областей, міст Києва та Севастополя10. Земельна ділянка, право власності на яку набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того із подружжя, кому вона безоплатно передана у власність, та не є спільною сумісною власністю подружжя.

Стаття 62. СК 1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

не прецедентное, но суды обязаны руководствоваться такими письма, разъяснениями и обобщениями

из этого же письма: [qoute]Голова Верховного Суду України звернувся до Вищої радиюстиції з пропозиціями щодо прийняття подання про звільнення зпосад суддів, які систематично грубо порушували законодавство привирішенні земельних спорів. Результати вивчення враховано такожпри вивченні питань стосовно ініціювання переведення суддів наінші посади.[qoute]

777, я знаю, що нотаріус не буде проводити слідчі дії був ремонт у квартирі чи ні і яка сума вкладена в нього, спиталась просто з інтереса яка практика у інших

"Справа № 2-440-1/08 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ29 квітня 2008 року Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Кузьменко В.В. при секретарі Своринь Ю.М. розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про поділ майна подружжя, визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири та визнання права власності на #189 частину квартири ,- ВСТАНОВИВ:Позивач та її представник, підтримуючи викладене в позові, в засіданні мотивують наступним.Сторони знаходились в шлюбі з 1995 року до січня 2008 року. З липня 1995 року позивачка переселилася в займане відповідачем житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1. І з цього часу вона бере участь у витратах по оплаті комунальних послуг та утриманні квартирі, в тому числі своєю працею. А так як за час перебування в шлюбі, внаслідок її праці та коштів своїх родичів, що надавались для ремонту квартири, вартість квартири значно виросла, то вважає що квартира має бути визнана спільною сумісною власністю подружжя. А відтак вона має право на #189 частину квартири і тому просить визнати за нею право власності на цю частку квартири.Відповідач та його представник позов не визнали, просять в вимогах відмовити. Пояснюють, що позивачка дійсно під час знаходження сторін в шлюбі проживала в спірній квартирі. Однак квартира є власністю відповідача, вона приватизована на нього, відповідачка не здійснила збільшення вартості квартири, кошти її родичами надавались в незначній сумі та для сімейних потреб, ремонт про який вказує позивачка здійснювався за рахунок коштів відповідача.Дослідивши письмові докази, заслухавши учасників процесу та допитавши свідків ОСОБА_3., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.Встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1та ОСОБА_2 знаходились в шлюбі з 30.09.1995 року по січень 2008 року. В квартиріАДРЕСА_1сторони мешкають з 1995 року. Однак на цей час квартира знаходилась у комунальній власності і була приватизована в 1998 році на ім'я відповідача, а позивачка була прописана разом з дочкою в квартирі. Тобто відсутні підстави вважати, що сторони вступили в шлюб з майном що належало їм на праві приватної власності.Під час знаходження сторін в шлюбі в спірній квартирі здійснювався ремонт, але відсутні підстави вважати що працею та коштами позивач збільшила вартість квартири. Так як суду не доведено про істотне збільшення вартості квартири за час знаходження сторін в шлюбі. Так як майно отримано у власність шляхом приватизації на одну особу. Та суду не доведено істотність збільшення вартості. Допитані свідки пояснили, що кошти надавали для сімї сторін, а не цільово для ремонту. Порівняння вартості аналогічної квартири на сьогоднішній день з ціною на таку ж квартиру в 1995-1998 роках не може бути самостійним чинником для визнання збільшення вартості. Так як вартість житла за даний час виросла виходячи з інших чинників.Таким чином відсутні правові підстави для визнання квартири спільної власністю подружжя. А тому і відсутні підстави для визнання права позивача на частку квартири.Керуючись наведеним та ст.. 57. 62 СК України, ст.. ст.. 10, 27. 31, 208, 215 ЦПК України,- ВИРІШИВ: В позові ОСОБА_1до ОСОБА_2про поділ майна подружжя, визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири та визнання права власності на #189 частину квартири відмовити в повному обсязі.З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитись починаючи з 06.05.2008 року.Рішення може бути оскаржене до судової палати в цивільних справах апелляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів після проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви на апеляційне оскарження рішення.Головуючий:УХВАЛАІМЕНЕМ УКРАЇНИ23 жовтня 2008 року м. КиївСуддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Луспеник Д.Д.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на #189 частину квартири,в с т а н о в и в:Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2008 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на #189 частину квартири відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Зі змісту оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій й доданих до них матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.Крім того, суд першої та апеляційної інстанції прийшли до вірного висновку, що приватизована квартира не може вважатися такою, яка була набута в період шлюбу.Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,у х в а л и в:У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на #189 частину квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2008 року відмовити.Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити ОСОБА_1. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду України Д.Д. Луспеник"

777, это бесполезно. Vanda уже не первый раз доказывает, что приватизация на одного супруга - это совместное имущество супругов (((

Делала заяву от обоих о том, что они являются супругами и договор заключается в интересах их семьи.Муза, можете скинуть эту заяву, что вы в ней еще пишите.

Интерестно почитать :)Для вирішення цього питання необхідно визначитися щодо суті приватизацій­ного процесу в цілому. Приватизація — це процес зміни власника шляхом пере­дачі об'єктів державної власності в приватну власність. В процесі приватизації правовідносини виникають між державою Україною та її громадянами, котрі в силу закону мають право на одержання у власність частки державного майна. Із закону випливає, що право на приватизацію певного житлового приміщення мають: громадяни України (1), які на час приватизації проживали в певному жит­ловому приміщенні (наймач, особи, які постійно проживали разом з наймачем, або особи, за якими зберігається право на житло) (2), які висловили своє бажання на приватизацію житла (3) (ст. ст. 1, 5 Закону України «Про приватизацію дер­жавного житлового фонду»). Якщо чоловік та дружина - громадяни України, проживали разом в квартирі або мали право на це житло і разом висловили свою волю на приватизацію житла, то приватизована квартира переходить в їх спіль­ну власність (див. п. 5 коментарю до ст. 61 СК України). Невідповідність хоча б одній з вказаних умов створить неможливість виник­нення спільної власності подружжя на приватизовану квартиру. Іншими слова­ми, квартира не може стати об'єктом права спільної власності подружжя, якщо один з подружжя:• не є громадянином України• постійно не проживав в квартирі, яка приватизується, на момент привати­зації, і за ним не зберігається право на житло• не висловив свого бажання на приватизацію квартири. В преамбулі Закону сказано, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Звертає на себе увагу те, що в Законі використовується виключно поняття «громадянин», а не «фізична особа». Таким чином, іноземці не можуть розраховувати на отримання частки державного житлового фонду. Якщо, наприклад, подружжя постійно про­живає в квартирі, яка належить до державного житлового фонду, але один з них є іноземцем, він не може претендувати на отримання права на приватизацію. Це свідчить про те, що при приватизації виникають відносини «громадянин - дер­жава Україна», а не «чоловік - дружина». Право на приватизацію мають особи, які постійно проживали в квартирі або за якими (при їх відсутності) збереглося право на житло. Дружина та чо­ловік можуть не проживати в одному житловому приміщенні. Якщо, наприклад, один з подружжя постійно проживає в квартирі «А», а другий - в квартирі «Б», то кожен з них як громадянин України має право на приватизацію відповідного житла. В порядку, передбаченому законом, кожен з подружжя в процесі прива­тизації може набути право власності відповідно на квартиру «А» та «Б». Якщо один з подружжя був наймачем (постійно проживав з наймачем або зберіг право на житло), а другий з подружжя постійно не проживав в певному житловому при­міщенні і за ним не зберігалося право на житло, він не набуває право на привати­зацію цієї квартири, незважаючи на те, що він перебуває у шлюбі. Приватизація житла - це право, а не обов'язок громадян України. Закон не ви­ключає можливості, що особа, яка мешкає у певному приміщенні, не висловить свого бажання на приватизацію житла. Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону «Про привати­зацію державного житлового фонду» за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму. Кожен з подружжя — це самостійна особа з власними бажаннями і уявленнями про свою вигоду. Тому не можна виключи­ти можливість того, що один з подружжя висловить бажання приватизувати квар­тиру, в якій він мешкає, а іншій - ні. Якщо подружжя проживає в різних місцях, то питань не виникає. Більш складною є ситуація, коли сторони проживають ра­зом, однак один з подружжя не бажає приватизовувати житло. Можливий вихід міститься в ст. 2 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду». Тут, зокрема, сказано, що до об'єктів приватизації належать не тільки квартири бага­токвартирних будинків, а й окремі кімнати у квартирах, які використовуються громадянами на умовах найму. Тому теоретично можна припустити, що один з подружжя приватизує окрему кімнату, а інший буде проживати в іншій кімнаті на умовах договору найму. Про те, що приватизована кожним з подружжя квартира є об'єктом права влас­ності кожного з подружжя (роздільне майно), свідчить і факт, на який звертають увагу нотаріуси. У випадку смерті громадянина, який мав у власності 1/2 частину приватизованої квартири (або акції, отримані шляхом приватизації чи приватизо­вану земельну ділянку) нотаріуси не видають його дружині/чоловікові свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. В даному випадку особа отримує свідоцтво про право на спадщину відносно 1/2 частини квартири,усіх акцій або всю приватизовану земельну ділянку, яка належала померлому. В цьому випадку зрозуміло, що це власність громадянина, а не спільна сумісна власність подружжя. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що квартира, яка була приватизова­на одним з подружжя, якщо другий з подружжя не мав права на приватизацію або не захотів його реалізувати, належить до роздільного майна подружжя і є об'єктом права приватної власності лише цієї особи. При приватизації житла одним з подружжя другий з подружжя не набуває автоматично прав щодо цього майна з усіма відповідними наслідками.

Кот, откуда сия умнота?