Форум "Юридичний Радник"

Добрый деньСт. 37абзац 3[B]Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.[/B] У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Тоесть, обязательно нужно требовать экспертную оценку?С нее и берем 1%?спасибо

арт, а при чем тут 0,01, это ж ни ипотека

арт, это Декрет про держмито:пункт Д

У кого есть практика по таким договорам. Все документы, как для купли-продажи берем, так как это тоже является договором про отчуждение?

Наталія САУТЕНКОприватний нотаріус, м. ХарківІПОТЕКА – задоволення вимог іпотекодержателяЗакон України “Про іпотеку”, котрий діє з 01.01.2004 року закріпив статтею 36 можливість позасудового врегулювання відносин іпотекодавця та іпотекодержателя щодо безспірного звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, договором про задоволення вимог іпотекодержателя можливо передбачити:1) передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст. 372) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38.Діючий Цивільний кодекс передбачає, що: #8209 „В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).” А згідно з Законом „Про іпотеку”, де у ст. 3: – „У разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.”Хотілося б звернути увагу на те, що позасудове врегулювання здійснюється із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем, для якого законодавець передбачив обов’язкове нотаріальне посвідчення та визнав, що він може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.Виходить, що іпотечний договір одразу повинен передбачати можливість досудового врегулювання відносин одним із способів, передбаченим законом, або ж у нього вносяться зміни, котрі дадуть можливість сторонам регулювати це право. До того ж, законодавець закріпив положення про те, що договором про задовольнення вимог іпотекодержателя також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі.Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Тому, можна сподіватися, що положення нормативних документів щодо підстав реєстрації права власності на нерухоме майно, крім договору про задоволення вимог іпотекодержателя, також будуть передбачати і іпотечний договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Інакше, буде діяти лише положення ст. 37 Закону „Про іпотеку”, згідно з якою саме цей договір є підставою для реєстрації права власності.Мабуть, у договорі (якщо це самостійний договір), повинно бути зазначено:найменування юридичної особи (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи) сторінмісцезнаходження (місце проживання) сторінсуть зобов’язання, яке виконуєтьсярозмір зобов’язанняопис предмета іпотекиіснуючі пріоритети та інші умови за домовленістю сторін.Обов’язковість вказання зареєстрованих пріоритетів, визначається згідно ст. 37 Закону „Про іпотеку”, бо „У разі переходу до іпотекодержателя права власності на передане в іпотеку нерухоме майно права і вимоги інших осіб на це нерухоме майно, зареєстровані у встановленому законом порядку, залишаються дійсними. Іпотекодержатель несе відповідальність за задоволення прав чи вимог інших осіб на предмет іпотеки, які мають вищий пріоритет. Задоволення прав чи вимог осіб з нижчим пріоритетом здійснюється у межах перевищення вартості нерухомого майна, визначеної шляхом його оцінки, після задоволення прав чи вимог, які мають вищий пріоритет, над розміром забезпеченої законом вимоги іпотекодержателя.” Можна з впевненістю вважати, що у зв’язку з реєстрацією іпотек у встановленому законом порядку, на вирішення питання про прийняття іпотекодержателем у власність майна, що є іпотекою, суттєво буде впливати наявність пріоритетів.Безумовно, що укладення договору іпотеки стане можливим лише при наявності згоди другого з подружжя щодо майна, що є спільною власністю подружжя, або згоду співвласника у інших випадках, якщо предметом іпотеки є майно, що знаходиться у спільній сумісній власності (наприклад, земельні ділянки). Таку згоду потрібно висловлювати на укладення договору на певних умовах для того, щоб уникнути суперечок з приводу передачі права власності на об’єкт іпотеки іпотекодержателю. У тому випадку, коли договір про задоволення вимог іпотекодержателя складається окремо, на його укладення теж потрібна така згода. Також, якщо майно, що передане в іпотеку, є колективною власністю, виходячи з норм діючого законодавства, потрібна згода вищого органу управління.У зв’язку з тим, що законом встановлюється те, що задоволення вимог та прав осіб з нижчим пріоритетом здійснюється у межах перевищення вартості нерухомого майна, визначеної шляхом оцінки, над розміром забезпеченої іпотекою вимоги іпотекодержателя, після задоволення вимог та прав осіб, що мають вищий пріоритет, обов’язковим буде витребування оцінки предмета іпотеки та посилання у договорі на вартість об’єкта згідно висновків об’єктів оціночної діяльності.При цьому, якщо вартість предмета іпотеки суттєво зміниться на час передачі у власність іпотекодержателя, хоча б оцінка і провадилась на момент укладення іпотечного договору, що має застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, в інтересах іпотекодержателя буде мати висновки щодо дійсної вартості іпотечного майна на момент набуття ним права власності, виходячи з вищенаведеного.У силу нотаріального посвідчення договір буде містити відомості про документ, що підтверджує належність цього майна, та мати характеристики і інші відомості, притаманні нотаріально посвідченим договорам відчуження. Виходячи зі значення договору, він мабуть буде вважатися таким, що підлягає оцінці.Як вже було зазначено вище, договір про задоволення вимог іпотекодержателя не дає на сьогодні можливості у безспірному порядку зареєструвати право власності іпотекодержателя на нерухоме майно, тому що бюро технічної інвентаризації, керуючись спеціальними нормативними актами, що регулюють їх діяльність, направлятимуть іпотекодержателя до судових органів. Привабливішим є таке добровільне позасудове врегулювання у разі, якщо предметом договору є не нерухоме майно, а, наприклад, транспортні засоби або майно, що не підлягає державній реєстрації. Згідно „Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок” серед документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, зазначені договори та інші посвідчені в установленому порядку документи, тому такий договір застави є підставою для реєстрації транспортного засобу за заставодержателем.Хоча Закон України „Про заставу” не містить положень щодо добровільного позасудового врегулювання, укладення такого договору можливо, виходячи зі змісту застави. Звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку здійснюється згідно положень Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.Мабуть, таке вирішення питання – передача майна у власність заставодержателя у рахунок виконання зобов’язання, буде привабливим саме для заставодержателя, тому, що Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не дає можливості вчинення виконавчого напису у відношенні рухомого майна, а тільки рішення суду (ст. 24) дає можливість звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження.Продовжуючи тему позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, хотілося б розглянути можливість звернення стягнення шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі. Ст. 36 Закону „Про іпотеку” встановлює, що окремим договором або застереженням в іпотечному договорі, сторони можуть передбачити:передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст. 37 Законуправо іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону.Закон дає можливість сторонам за взаємною згодою встановити ціну продажу предмета іпотеки або закріпити право іпотекодержателя ціну встановити на підставі оцінки майна, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Суттю договору є те, що сторони дійшли до згоди як раз у тому, що у зв’язку з тим що основне зобов’язання, забезпечене іпотекою, невиконане, у іпотекодержателя виникає право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі за договором купівлі-продажу. При цьому іпотекодержатель, у порядку, встановленому ст. 38 Закону України „Про іпотеку” зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування заподіяних збитків.Закон встановлює, що протягом 30-денного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу повинен бути впевнений, що іпотекодержателем вимоги закону з цього приводу виконані належним чином.Якщо на протязі 5 днів після закінчення вказаного 30-тиденного строку особа, що висловила намір купити предмет іпотеки не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу, вона втрачає право на предмет іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки відповідно до пріоритету їх прав та вимог.Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Розподіл виручки від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю. Таке формулювання дозволяє стверджувати, що кошти, отримані від продажу, повинні поступити на рахунок іпотекодержателя та вже він зобов’язаний решту повернути іпотекодавцю. Тому, можна вважати, що договір повинен містити умови щодо повернення коштів, отриманих після задоволення вимог іпотекодержателя. Можна передбачити у який строк іпотекодержатель зобов’язується перед іпотекодавцем повернути решту виручки, та за чий рахунок буде провадитися укладення договору. Доцільно було б за бажанням сторін вказати реквізити рахунків в установах банку, на який буде перераховуватися решта виручки.В договорі повинно бути вказано: 1) сторони з урахуванням усіх необхідних відомостей у відношенні громадян та юридичних осіб, що передбачені діючим законодавством, зобов’язання, що виконується, виникнення у іпотекодержателя права продажу, узгодження ціни, за яку буде продаватися продаж2) обов’язок іпотекодавця надати всі необхідні документи для укладення договору3) обов’язок іпотекодержателя у встановлений строк повернути виручку, що залишилася після задоволення вимог та прав іпотекодержателя4) можливі строки укладення договору купівлі-продажу5) інші умови за домовленістю сторінЯк вже йшла мова раніше, такий договір має бути посвідчений нотаріально, та може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.Виходячи з суті договору, він навряд чи відноситься до категорії договорів, що підлягають оцінці при нарахуванні держмита або плати.Договір купівлі-продажу предмету іпотеки, укладений відповідно до ст. 38 Закону України “Про іпотеку” є правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що було предметом іпотеки. Виходячи з того, що сказане вище, та беручи до уваги те, що ст. 627 Цивільного кодексу України проголошує свободу договору, згідно з якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості та те, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір), в якому у відповідних частинах застосовуються положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору, відносини, що складаються між сторонами у зв’язку з позикою, виконання якої забезпечено заставою, у майбутньому зможуть бути врегульованим так званим змішаним договором.

Люди добрые, подскажите, пожалуйста, какие налоги брать по Договору задоволення вимог іпотекодержателя за договором іпотеки. Запуталась совсем. Заранее, благодарна :)

Такие же как при продаже, только без пенсионного.

такие,как при продаже, отталкиваясь от стоимости предмета, что находится в ипотеке?сорри, разная практика в Киеве.

основания?

[QUOTE]основания?[/QUOTE]Налоговый кодекс Украины

извивните за навязчивость, ищу,а найти не могу...статья?

172

Monti, любое отчуждение права собственности, кроме дарения и наследования - суть продажаст. 172.8 ПК

[QUOTE]по Договору задоволення вимог іпотекодержателя за договором іпотеки.[/QUOTE]У Вас там по єтому договору предмет ипотеки в собственность переходит?

да

так нехай сплачують податки згідно з законом :))

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Л И С Т 07.12.2010 N 26837/7/16-1517-26 Державній податковій адміністрації в м. Києві Про розгляд листа Державна податкова адміністрація України розглянула лист ПАТ[qoute]Терра банк[qoute] від 28.10.2010 р. N 1482 щодо порядку визначеннябанком податкових зобов'язань при здійсненні операцій з продажупредметів іпотеки та застави, і повідомляє. Відповідно до статті 576 Цивільного кодексу України( 435-15 ) (далі - ЦКУ) предметом застави може бути будь-яке майно(зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бутивідчужено заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.Окремі види застав визначено статтею 575 ЦКУ ( 435-15 ), згідно зякою заставою нерухомого майна, що залишається у володіннізаставодавця або третьої особи, є іпотека. Відносини іпотеки нерухомого майна регулюються ЗакономУкраїни від 05.06.2003 р. N 898-IV ( 898-15 ) [qoute]Про іпотеку[qoute](далі - Закон N 898). Згідно з визначенням, наданим статтею 1 Закону N 898( 898-15 ), іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язаннянерухомим майном, що залишається у володінні і користуваннііпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разіневиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержатизадоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважноперед іншими кредиторами цього боржника. Статтею 36 Закону N 898 ( 898-15 ) встановлено механізмпозасудового врегулювання питань про звернення стягнення напредмет іпотеки, відповідно до якого сторони іпотечного договоруможуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотекизгідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, щоміститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договоромміж іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимогіпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповіднезастереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такогодоговору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предметіпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку,встановленому статтею 37 Закону N 898 ( 898-15 ) - право іпотекодержателя від свого імені продати предметіпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу упорядку, встановленому статтею 38 цього Закону N 898 ( 898-15 ). Відповідно до статті 37 Закону N 898 ( 898-15 )іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогушляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьомуіпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю,визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предметаіпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття прававласності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язанийвідшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартостіпредмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимогіпотекодержателя. Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 ЗаконуУкраїни [qoute]Про податок на додану вартість[qoute] ( 168/97-ВР ) (далі -Закон) об'єктом оподаткування податком на додану вартість єоперації платників податку з поставки товарів та послуг, місценадання яких знаходиться на митній території України. Поставкою товарів відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону( 168/97-ВР ) є будь-які операції, що здійснюються згідно здоговорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншимицивільно-правовими договорами, які передбачають передачу праввласності на такі товари за компенсацію незалежно від строків їїнадання. При цьому слід враховувати наступне. Згідно з пунктом 5.19 статті 5 Закону ( 168/97-ВР )звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансовихустанов з поставки (продажу, відчуження іншим способом) майна, щопередане фізичними особами, а також суб'єктами підприємницькоїдіяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не єплатниками податку, у заставу (в тому числі іпотеку) та на якебуло звернено стягнення. Якщо в результаті звернення стягнення на майно банк набуваєправа власності на предмет іпотеки (відповідно до статті 17 ЗаконуN 898 ( 898-15 ) іпотека припиняється у разі набуттяіпотекодержателем права власності на предмет іпотеки), то операціїз його подальшого продажу оподатковуються у загальному порядку,виходячи з повної вартості такого об'єкта відповідно до пункту 4.1статті 4 Закону ( 168/97-ВР ), але з урахуванням наступних нормподаткового законодавства. Підпунктами 5.1.17 та 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону( 168/97-ВР ) визначено, що звільняються від оподаткування: - операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок,земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об'єктами нерухомогомайна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства(підпункт 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону ( 168/97-ВР )). - операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крімїх першої поставки (підпункт 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону( 168/97-ВР )). Тобто, у випадку, коли предметом іпотеки є об'єкт, операції зпоставки якого згідно з нормами Закону ( 168/97-ВР ) звільняютьсявід оподаткування, і банк після набуття права власності на такийоб'єкт здійснює його продаж, такі операції здійснюються безнарахування податку на додану вартість. Якщо ж банком здійснено продаж предметів іпотеки, щодооперацій з поставки яких Законом ( 168/97-ВР ) не встановленопільг з оподаткування податком на додану вартість, банкзобов'язаний визначити податкові зобов'язання з податку на доданувартість за результатами таких операцій. База оподаткування визначається за правилами, встановленимистаттею 4 Закону ( 168/97-ВР ). Зокрема, згідно з пунктом 4.1статті 4 Закону ( 168/97-ВР ), база оподаткування операції зпоставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної(контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але ненижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізногомита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язковихплатежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно іззаконами України з питань оподаткування (за винятком податку надодану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійнестрахування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складудоговірної (контрактної) вартості включаються будь-які сумикоштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, щопередаються платнику податку безпосередньо покупцем або черезбудь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів(послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищуєдоговірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів(послуг) визначається за звичайними цінами. Що стосується питання визнання банку податковим агентом приприйнятті у власність нерухомого майна, яке належить фізичнійособі, Державна податкова адміністрація України повідомляєнаступне. У разі прийняття Банком у власність заставленого нерухомогомайна, що належало фізичній особі (взяття заставленого майна насвій баланс), слід вважати, що фізична особа відчужила (продала)своє власне майно Банку. При купівлі у фізичної особи нерухомого майна Банк маєвиконати всі функції податкового агента щодо вартості придбаногомайна, зокрема нарахувати податок за нормами статті 11 ЗаконуУкраїни від 22.05.2003 р. N 889-IV ( 889-15 ) [qoute]Про податок здоходів фізичних осіб[qoute] (далі - Закон N 889) та сплатити(перерахувати) утриманий податок до бюджету від імені та зарахунок платника податку. Відповідно до підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 ЗаконуN 889 ( 889-15 ) у разі, коли податковий агент до або під часвиплати доходу на користь платника податку не здійснюєнарахування, утримання або сплату (перерахування) до бюджетуподатку, відповідальність за погашення суми податковогозобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок такихдій, покладається на такого податкового агента. Заступник Голови О.М.Любченко

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Л И С Т 03.11.2010 N 23608/7/16-1517-26 Державній податковій адміністрації в м. Києві Про розгляд листа Державна податкова адміністрація України розглянула лист ВАТ[qoute]Державний ощадний банк України[qoute] від 22.10.2010 р.N 19/2-02/3729-6046 щодо порядку визначення банком податковихзобов'язань при здійсненні операцій з продажу предметів іпотеки тазастави, і повідомляє. Відповідно до статті 576 Цивільного кодексу України( 435-15 ) (далі - ЦКУ) предметом застави може бути будь-яке майно(зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бутивідчужено заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.Окремі види застав визначено статтею 575 ЦКУ ( 435-15 ), згідно зякою заставою нерухомого майна, що залишається у володіннізаставодавця або третьої особи, є іпотека. Відносини іпотеки нерухомого майна регулюються ЗакономУкраїни від 05.06.2003 р. N 898-IV ( 898-15 ) [qoute]Про іпотеку[qoute](далі - Закон N 898), а правовий режим обтяжень рухомого майна,встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань - ЗакономУкраїни від 18.11.2003 р. N 1255-IV ( 1255-15 ) [qoute]Про забезпеченнявимог кредиторів та реєстрацію обтяжень[qoute] (далі - Закон N 1255). Згідно з визначенням, наданим статтею 1 Закону N 898( 898-15 ), іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язаннянерухомим майном, що залишається у володінні і користуваннііпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разіневиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержатизадоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважноперед іншими кредиторами цього боржника. Відповідно до статті 37 Закону N 898 ( 898-15 )іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогушляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьомуіпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю,визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предметаіпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття прававласності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язанийвідшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартостіпредмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимогіпотекодержателя. Як викладено в запиті, стягнення з боржника кредитноїзаборгованості здійснювалося на підставі рішення суду, якимприсуджено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажупозивачем предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві в порядку,передбаченому статтею 38 Закону N 898 ( 898-15 ), а зверненнястягнення на майно за договорами застави майна та застави товарівв обороті - шляхом укладення позивачем договорів купівлі-продажутакого майна з будь-якою особою - покупцем в порядку,передбаченому пунктом 2 частини першої статті 26 Закону N 1255( 1255-15 ). Згідно зі статтею 38 Закону N 898 ( 898-15 ) дії щодо продажупредмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажуздійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставііпотечного договору, який містить застереження про задоволеннявимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя напродаж предмета іпотеки без необхідності отримання для цьогобудь-якого окремого уповноваження іпотекодавця (п'ятий абзацстатті 38 Закону N 898). При цьому, розподіл коштів від продажу предмета іпотеки таіншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предметіпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету тарозміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю(сьомий абзац статті 38 Закону N 898) ( 898-15 ). Пунктом 2 частини першої статті 26 Закону N 1255 ( 1255-15 )визначено один із способів звернення стягнення на предметзабезпечувального обтяження (в даному випадку це майно та товари вобороті, що знаходилися в заставі), а саме продаж обтяжувачемпредмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договорукупівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. Такий договір укладається обтяжувачем від імені боржника і єправовою підставою для набуття покупцем цього предмета власностіна відповідне майно (п'ятий абзац статті 30 Закону N 1255)( 1255-15 ). Доходи від продажу предмета забезпечувальногообтяження розподіляються в черговості, встановленій статтею 31Закону N 1255 ( 1255-15 ), а саме, на: 1) покриття витрат на організацію продажу предметазабезпечувального обтяження 2) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів звищим пріоритетом 3) задоволення власної забезпеченої обтяженням вимоги 4) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів знижчим пріоритетом 5) повернення решти боржнику. При цьому, ні Законом N 898 ( 898-15 ), ні Законом N 1255( 1255-15 ) не передбачено перенесення будь-якої частки доходів,отриманих іпотекодержателем (обтяжувачем) в межах відповідногодоговору іпотеки (застави) від продажу предмета іпотеки чипредмета застави (забезпечувального обтяження), на погашення іншихборгів боржника, які забезпечені майном чи іншими активами такогоборжника за іншими договорами іпотеки (застави). Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 ЗаконуУкраїни [qoute]Про податок на додану вартість[qoute] ( 168/97-ВР ) (далі -Закон) об'єктом оподаткування податком на додану вартість єоперації платників податку з поставки товарів та послуг, місценадання яких знаходиться на митній території України. Поставкою товарів відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону( 168/97-ВР ) є будь-які операції, що здійснюються згідно здоговорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншимицивільно-правовими договорами, які передбачають передачу праввласності на такі товари за компенсацію незалежно від строків їїнадання. А тому, банк, як особа, що здійснила продаж предметів іпотекита застави, зобов'язаний визначити податкові зобов'язання зподатку на додану вартість за результатами таких операцій. База оподаткування визначається за правилами, встановленимистаттею 4 Закону ( 168/97-ВР ). Зокрема, згідно з пунктом 4.1статті 4 Закону, база оподаткування операції з поставки товарів(послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної)вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайніціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, іншихзагальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), щовключаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України зпитань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, атакож збору на обов'язкове державне пенсійне страхування напослуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної(контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартістьматеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникуподатку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу взв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщозвичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такітовари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткуванняоперації з поставки таких товарів (послуг) визначається зазвичайними цінами. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України[qoute]Про податок на додану вартість[qoute] ( 168/97-ВР ) податковий кредитзвітного періоду складається із сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1статті 6 цього Закону ( 168/97-ВР ) протягом такого звітногоперіоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у томучислі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використанняв оподатковуваних операціях у межах господарської діяльностіплатника податку. Враховуючи те, що банком не здійснювалося набуття прававласності на предмет іпотеки, такий предмет не може вважатисяпридбаним, а тому іпотекодержатель, укладаючи від свого іменідоговір купівлі-продажу предмета іпотеки на підставі іпотечногодоговору, не має права на формування податкового кредиту. Що стосується застосування пункту 4.7 статті 4 Закону( 168/97-ВР ) при здійсненні банком операцій з продажу предметівіпотеки та застави, то норми цього пункту застосовуються увипадку, коли платник податку здійснює діяльність з поставкитоварів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації),поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правовихдоговорів, що уповноважують такого платника податку (далі -комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та задорученням іншої особи (далі - комітента) без передання прававласності на такі товари. В цьому разі базою оподаткування є продажна вартість такихтоварів датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера єдата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 статті 7Закону ( 168/97-ВР ), а датою збільшення суми податкового кредитукомісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента абопоставки останньому інших видів компенсації вартості зазначенихтоварів. Враховуючи особливості укладення договорів купівлі-продажупредметів іпотеки та застави, встановлені відповідно ЗаконамиN 898 ( 898-15 ) та N 1255 ( 1255-15 ), застосування норм пункту4.7 статті 4 Закону є можливим тільки до операцій з продажу банкомпредметів застави (обтяжувального забезпечення), укладених згідноз вимогами Закону N 1255 ( 1255-15 ). Заступник Голови О.М.Любченко

Спасибо!!

извините, может за наивный вопрос, по дог. задов. вимог, у кого остается правоустанавливающий документ на имущество?

[QUOTE]у кого остается правоустанавливающий документ на имущество?[/QUOTE]у нотариуса...

а чем это регулируется?Я уже встречала случаи разные

[QUOTE]а чем это регулируется?Я уже встречала случаи разные[/QUOTE]когда продается объект недвижимого имущества такой вопрос не возникает?... право собственности прекратилось - остается в делах нотариуса......

а если человек погасил задолженость, я что должна отдать с наряда правоуст док. ипотекодателю?

Montiвы серъезно сделали согласно эого письма не взирая на текущие требования налоговиков об 1%??? или как?

[QUOTE]а если человек погасил задолженость, я что должна отдать с наряда правоуст док. ипотекодателю?[/QUOTE]а вот теперь я не поняла?... договор об удовлетворении требований - какая задолженность может быть погашена???? ..... Ляля, простите конечно великодушно, но у Вас вопросы иногда как из детсада.....

Шановні колеги, підкажіть будь-ласка. Чи хто-небудь посвідчував договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, одночасно з договором іпотеки? Ст. 36 взагалі-то дозволяє це робити, але цей договір є підставою для реєстрації прав власності. Щось мені це не дуже подобається.... У кого які думки?

Договір іпотеки та письмове рішення Іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та надають право Іпотекодержателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.