Номер повідомлення:#1
Армани
» 18 квітня 2011, 12:37
Управління нотаріату Головного управління юстиції у м. Києві.18.04.2011 Право на отримання інформації щодо вчинення нотаріальних дій. Загальні засади права на отримання інформації закріплені Законом України «Про інформацію» (надалі - Закон). Так, згідно з статтею 9 цього Закону, всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Разом з тим, вказаною статтею встановлено, що реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України. Право на інформацію забезпечується обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення (ст. 10 Закону України «Про інформацію»). Статтею 28 Закону визначено, що режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації. За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації. Завдання контролю за режимом доступу до інформації полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, недопущенні необгрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом. Державний контроль за додержанням встановленого режиму здійснюється спеціальними органами, які визначають Верховна Рада України і Президент України. У порядку контролю Верховна Рада України може вимагати від урядових установ, міністерств, відомств звіти, які містять відомості про їх діяльність по забезпеченню інформацією заінтересованих осіб (кількість випадків відмови у наданні доступу до інформації із зазначенням мотивів таких відмов кількість та обгрунтування застосування режиму обмеженого доступу до окремих видів інформації кількість скарг на неправомірні дії посадових осіб, які відмовили у доступі до інформації, та вжиті щодо них заходи тощо). Згідно статті 30 Закону, інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну. Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Стосовно інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ - надано статус конфіденційної. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України. Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров'ю людей. Режим доступу до інформації, якою володіють нотаріуси визначається спеціальним законом, який регулює їх діяльність. Статтею 1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріат є інститутом, що забезпечує охорону й захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріальних дій від імені держави. Нотаріальна діяльність спрямована на надання офіційної сили, вірогідності юридичним правам, фактам і документам. Діяльність нотаріату має певну спільність з діяльністю інших органів цивільної юрисдикції. Однак, особливість діяльності органів нотаріату полягає в тому, що вона, як правило, спрямована не тільки безпосередньо на реалізацію законних прав учасників цивільних правовідносин, а й на попередження порушення цих прав. Інститут нотаріату покликаний не тільки засвідчувати факти чи фіксувати обставини, що мають юридичне значення, а й надавати суб’єктам правових відносин всебічну правову допомогу. Надання всебічної правової допомоги особам, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій є однією із найбільш істотних функцій органів нотаріату. Останнім часом ця функція набуває все більшого значення, оскільки Конституція України (ст.3) проголосила, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Ці найважливіші положення Конституції реалізуються, зокрема, і з допомогою діяльності нотаріату. Здійснюючи свою діяльність, нотаріус має бути неупередженим і незалежним, повинен надавати рівною мірою правову допомогу всім особам, які до нього звернулися. Саме тому згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу крім тієї, яка передбачена абзацом другим ст. 4 цього Закону, а також викладацької і наукової у вільний від роботи час. Одночасне існування і права і відповідного обов’язку нотаріуса щодо надання інформації та роз’яснень з приводу вчинення нотаріальних дій особам, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій, забезпечує правомірність надання такої інформації нотаріусом, і в той же час виступає механізмом для забезпечення права громадян на отримання такої інформації. Поряд з правом на отримання інформації щодо вчинення нотаріальних дій державою забезпечено певне обмеження отримання інформації щодо вже вчинених нотаріальних дій шляхом визначення в законодавстві такого поняття, як нотаріальна таємниця. Нотаріальна таємниця є одним з елементів нотаріальної процедури, складовою врегульованого законом порядку, що складається із послідовних дій нотаріуса, спрямованих на досягнення певного правового результату. Правове значення нотаріальної таємниці надзвичайно вагоме, адже вона має безпосередній вплив на вчинення нотаріального провадження та порядок його організації. Дотримання нотаріальної таємниці підкріплює довіру громадян до нотаріату. Предметом нотаріальної таємниці є не тільки інформація, яка стала відомою нотаріусу від заінтересованої особи, а й ті відомості, які нотаріус отримав з інших джерел при виконанні своїх професійних обов'язків, а також процесуальна діяльність самого нотаріуса, що спрямована на досягнення певного правового результату. Так, статтею 8 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальною таємницею є сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також стажист нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась. Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці. Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка. Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу. Довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для встановлення додержання законодавства з питань оподаткування, надаються нотаріусом протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби. Довідки про наявність складеного заповіту та витяги із спадкового реєстру за виключенням заповідача видаються тільки після смерті заповідача. Нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. Також ст. 8 Закону України «Про нотаріат», передбачено, що особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом. Таким чином, на сьогоднішній день державою забезпечено право кожної особи на звернення до нотаріуса з метою отримання інформації щодо вчинення нотаріальних дій, а саме отримання роз'яснень з питань вчинення нотаріальних дій і консультацій правового характеру. Разом з тим, державою обмежено коло осіб, які мають право на отримання інформації (довідки) щодо вже вчиненої нотаріальної дії та процесу підготовки до її вчинення, а саме, таке право мають лише фізичні та юридичні особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися чи мають вчинятися нотаріальні дії. О.Чекригін, головний спеціаліст відділу по роботі з приватними нотаріусами Управління нотаріату
DE PUTA MADRE