Форум "Юридичний Радник"

Куди сплачується ПДФО при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна між ФО?


З Єдиної бази податкових знань Державної податкової адміністрації України.

· 755 Куди сплачується ПДФО при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна між ФО?

· Коротка відповідь : Фізична особа, що укладає угоду купівлі-продажу (міни) нерухомості з іншою фізичною особою, може сплачувати податок до бюджету за місцем нотаріального посвідчення такої угоди (за місцем розташування робочого місця приватного нотаріуса або державної нотаріальної контори) до нотаріального посвідчення такої угоди через банківські установи.

· Повна відповідь : Відповідно до п. 172.4 ст. 172 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- IV (далі – ПКУ) під час проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Згідно із п. 172.5 ст. 172 ПКУ сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи: а) особою, що продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни; б) особою, у власності якої перебував об’єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно.

Відповідно до пп. 168.4.8 п. 168.4 ст. 168 ПКУ фізична особа у випадках, визначених IV розділом ПКУ, несе відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету. Водночас, фізична особа зобов’язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити зазначену в ній (за наявністю) суму податкового зобов’язання. При цьому згідно із пп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПКУ фізична особа сплачує (перераховує) визначене нею податкове зобов’язання до бюджету за її податковою адресою.

Згідно із пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкове зобов’язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Оскільки для плати податку на доходи фізичних осіб при продажу нерухомого майна у ст. 172 ПКУ не встановлено конкретного строку, а визначено, що податок має бути сплачений до нотаріального посвідчення угоди купівлі-продажу, то в такому разі самостійно визначена фізичною особою сума податку, не її податковим зобов’язанням, і тому на таку суму податку не розповсюджуються вимоги пп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа, що укладає угоду купівлі-продажу (міни) нерухомості з іншою фізичною особою, може сплачувати податок до бюджету за місцем нотаріального посвідчення такої угоди (за місцем розташування робочого місця приватного нотаріуса або державної нотаріальної контори) до нотаріального посвідчення такої угоди через банківські установи.

Одержання подарунків особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування




Як свідчить досвід європейських країн, першим кроком на шляху до вчинення корупційних дій є можливість публічного службовця отримувати подарунки.
З метою обмеження такої форми прикриття корупційних проявів, у пункті 5 статті 8 Конвенції ООН проти корупції наголошено на тому, що кожна Держава-учасниця прагне, у належних випадках і згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, запроваджувати заходи й системи, які зобов’язують державних посадових осіб надавати відповідним органам декларації в тому числі і про суттєві дарунки, у зв’язку з якими може виникнути конфлікт інтересів.
Саме тому, у низці країн Європи на законодавчому рівні запроваджено обов’язкове декларування подарунків особами, що обіймають політичні посади, а в деяких країнах – всіма публічними службовцями. Так, в Польщі обов’язковість декларування подарунків передбачена для осіб, які обіймають політичні посади, а також місцеві виборні посади, в Угорщині – для членів Парламенту, у Великобританії, Іспанії та Німеччині – для членів Уряду та осіб, які обіймають політичні посади, а в Латвії – всіма публічними службовцями. Члени британського парламенту зобов’язані декларувати подарунки, вартість яких перевищує 1% від їхньої заробітної плати, члени Парламенту Німеччини – якщо вартість подарунка перевищує 5 000 євро, члени французького Парламенту – будь-які подарунки незалежно від їхньої вартості.
Для України питання неправомірності подарунків є вкрай актуальним, адже, в багатьох випадках з метою вирішення питань у власних інтересах подарунки передаються публічному службовцю особами:
які зацікавлені в певних офіційних діях установи, в якій працює службовець;
які ведуть бізнес або розраховують на ведення бізнесу з цією установою;
які здійснюють певні види діяльності, що регулюються відповідною установою;
на інтереси яких може вплинути виконання чи невиконання службовцем своїх посадових обов’язків та інше.
Як свідчить міжнародний досвід, на практиці розрізнити подарунок та хабар між собою досить важко, тому питання отримання та передачі подарунків публічними службовцями, з метою запобігання виникненню корупційних проявів у їх діяльності, повинно бути обов’язково врегульовано на законодавчому рівні.
Доречним у цьому випадку є використання досвіду Сполучених Штатів Америки, де подарунком вважається все, що може бути виражено у грошовому еквіваленті, а саме: гроші, товари, різноманітні послуги (наприклад, такі як подорожі, проживання в готелі, харчування, оплата навчання тощо). Винятки з цього правила чітко визначені на законодавчому рівні. Наприклад, не вважаються подарунками прохолоджувальні напої чи кава, вітальні картки або аналогічні сувеніри незначної вартості.
Досить тривалий час точилися гострі дискусії з приводу того, як врегулювати зазначене питання на законодавчому рівні: заборонити взагалі приймати подарунки, дозволити лише подарунки, вартість яких не перевищує певний розмір, зобов’язати передавати в орган державної влади, де працює публічний службовець, усі подарунки або лише ті, які за ціною є вищими ніж визначена вартісна межа та реєструвати їх отримання тощо.
Нарешті був обраний компромісний підхід між зазначеними трьома шляхами врегулювання питання одержання подарунків особами, уповноваженими на виконання функцій держави, який знайшов своє відображення у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» ( далі – Закон).
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону особам, уповноваженим на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування та деяким прирівняним до них особам, забороняється приймати дарунки (пожертви), за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами, тобто у формі так званого «завуальованого» хабара. Крім того, категорично забороняється приймати будь який дарунок (пожертву) від підлеглої особи.
Згідно із Законом, публічним службовцям дозволено приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.
Стаття 22 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» встановлює такий розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.
У зв’язку з цим, в період з 1 липня 2011 року до 31 грудня 2011 року з одного джерела дозволяється отримувати дарунки не більше ніж на 941 гривню. В той же час, вартість дарунка (пожертв) отриманого одноразово в період з 1 липня по 1 жовтня 2011 року не може перевищувати 480 гривень, з 1 жовтня по 1 грудня 2011 року - 492 гривні 50 копійок, а з 1 грудня 2011 року по 1 січня 2012 року – 502 гривні.
Таке обмеження вартості дарунка не поширюється на дарунки, які даруються близькими особами. Близькими особами Закон визначає подружжя, дітей, батьків, рідних братів і сестер, діда, бабу, онуків, усиновлювачів, усиновлених, а також інших осіб за умови їх постійного проживання разом із суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення.
Отже, в даному випадку, мова йде не тільки про близьких осіб суб’єкта відповідальності за корупційні правопорушення, з якими він перебуває у офіційному родинному зв’язку, а й про інших членів його сім’ї, за умови, якщо вони проживають разом та ведуть спільне господарство, як це передбачено частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України, відповідно до якої сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Крім того, дарунками не вважаються загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
Враховуючи вимоги Закону, до особистих подарунків належать подарунки, одержані від близьких осіб, давніх друзів та добрих знайомих, які дарують подарунки з нагоди, наприклад, дня народження, ювілею, або загально визнаного свята (Новий рік, міжнародний жіночий день, день захисника вітчизни) за умови, що їх дарунки не впливатимуть на прийняття публічними службовцями правомірних рішень або не створюватимуть враження, що це може впливати на їхні рішення.
До дарунків, що дозволятимуться приймати публічними службовцями, можуть бути віднесені і ділові дарунки (сувеніри) і прояви гостинності (запрошення на каву або вечерю) у скромних масштабах, які широко використовуються для налагодження добрих ділових відношень і зміцнення робочих стосунків.
Однак, умовами прийняття таких подарунків та проявів гостинності є знову ж таки, те, що такі подарунки та прояви гостинності не будуть постійними, не впливатимуть на прийняття публічними службовцями рішень або не створюватимуть враження, що це може впливати на їхні рішення.
Важливою вимогою Закону є встановлення обов’язку передавати подарунки, одержані як дарунки державі, тобто вручені під час візитів, урочистостей, інших офіційних заходів, до того органу державної влади, в якому працює публічний службовець в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. А тому, вказане питання буде остаточно врегульовано після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про затвердження порядку передачі подарунків особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
Таким чином, унормування порядку отримання подарунків є одним із найважливіших запобіжних заходів у сфері попередження умов виникнення корупційних ризиків діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки дозволяє врегулювати конфлікт інтересів, а саме, суперечності між приватними інтересами публічного службовця та його службовими обов’язками, наявність яких може вплинути на об’єктивність та неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій в процесі його службової діяльності.
Департамент
антикорупційного законодавства
та законодавства про правосуддя