Сьогодні - день пам"яті жертв Голодомору

[notar95]

День пам'яті жертв Голодомору — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.
Згідно з дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, демографічні втрати від Голодомору 1932–1933 років в Україні становлять 3,2 мільйони осіб. За даними інституту, в роки Голодомору в містах загинуло 940 тисяч працездатного населення (віком від 15 до 60 років), 262 тисячі людей похилого віку і 800 тисяч дітей. Серед сільського населення загинуло 660 тисяч людей працездатного віку, 242 тисячі осіб похилого віку і 594 тисячі дітей. За п'ять місяців 1933 року (з березня до липня) в Україні загинуло стільки ж людей, скільки померло за п'ять попередніх років.

[Троянда]

Помним, скорбим и постараемся не допустить повторения.

[Vолодимир]

У меня бабуше було одинадцять років в той час і до того ж вона ще залишилася без батьків . Це реально страшні речі і не дай Бог такого повторення , потрібно відповідне виховання суспільства і розуміння цього .
Про це потрібно багато говорити і не тільки в цей день .

[Троянда]

Знаем этот ужас от первоисточника. Моя бабушка пережила два голодомора в 1933 и 1947 годах.

[Армани]

у меня на эту тему кроме зла, слез и матов ничего нет, шесть детей умерло, а могло бы быть уже три или четыре поколения, прадед отец их две войны прошел солдатом, когда фильмы о войне начинались уходил, говорил все не правда, немцев двух поймал которые насиловали и убивали, оказалось русские, о чем говорить, если есть ад, пусть горят в нем ленин, сталин, да и в принципе недоразвитый януковощ.

[Vолодимир]

Сьогодні біля дванадцятої зателефонувала мамкина сестра та повідомила , що в ніч померла бабця , завтра на 11.30 поховання , ось збираюсь у дорогу на Черкащину ( це була моя улюблена бабушка , вона мене виховувала до пяти років і потім кожного літа проводив у неї ) .
Як підсумок я вже що по материнський , що по лінії батька усіх старших поховав . Усе . Тепер залишається самому бути за старшого . Головне бажання щоб наши діти та дасть Бог свого часу онуки і правнуки щоб такого страждання не бачили яке прийшлося пережити нашим батькам та дідам .Дуже шкодую , що мій молодший не мав щастя спілкування з моїм батьком і фактично не запамятає і мою матір .
На моє переконання дід і бабка дуже важливі для виховання дитини та її становлення як особистості , вони часто просто мудріши за батьків .

[notаrk]

Висловлюємо щире співчуття. Нехай буде Царство небесне померлій