Форум "Юридичний Радник"

Доброго дня! Допоможіть розібратися.
Мама розлучилась з татом в 91 році, з цього часу він пішов від нас. При цьому залишив нам будинок, претензій на виселення від нього не було. Будинок був куплений батьками за спільні кошти, коли вони були у цивільному шлюбі, записали будинок на батька. Ми вели господарство і проживали у ньому весь час, платили всі комунальні платежі. У нас з сестрою вже є діти 3 і 1,5 роки, які проживають з нами в цьому будинку. Ми, діти, прописані в будинку, але вже наших дітей не могли приписати бо домову книгу батько нам не давав і прописувати не хотів. Півтора останні роки мама судилась з батьком за право власності на цей будинок. Батько був хворий на рак і помер, залишивши заповіт на сторонню особу( в лікуванні матеріально не допомагала, і не доглядала). Зараз наш адвокат подав позов про визнання заповіту недійсним у звязку з тим що батько не усвідомлював значення своїх дій.
Чи можуть нас виселити з дітьми з будинку, і що ще можна зробити щоб затягнути процес???

Виселити можна особу лише за окремим рішенням суду.
У Вас, як я розумію, позов на теперішній час подано не про виселення, а щодо недійсності заповіту, і це зовсім інший премет спору. Якщо у позові Вам буде відмовлено, спадкоємець за заповітом успадкує належний йому будинок або весь, або частину, яка належала заповідачу, оскільки не зрозумілі результати судового розгляду спору за будинок між Вашою матір'ю та титульним власником (батьком).
У справі багато нюансів, які суд буде розглядати у ході судового засідання, за результатами якого постановить судове рішення. Якшо право власності на весь будинок буде оформлено за спадкоємцем за заповітом, він як власник майна, вправі подати позов про виселення Вас. До цього часу виселити ніхто не зможе.
Як бачите, справа буде і так не швидко роглядатися, тому незрозумілий сенс Вашого прохання порадити способи затягування справи.
Судове рішення обов'язкове для виконання усіма особами. Багато у веденні цієї справи залежить від фаху Вашого адвоката, з яким, перш за усе, раджу Вам мати справу, а не з інтернетом.

Зараз наш адвокат подав позов про визнання заповіту недійсним у звязку з тим що батько не усвідомлював значення своїх дій.

у него , что , рак головного мозга был?

нотариус прежде чем удостоверить завещание проверяет дееспособность , беседует с завещателем......

залишивши заповіт на сторонню особу( в лікуванні матеріально не допомагала, і не доглядала - это делали вы?

хреновый у вас адвокат.....

Может, конешно, адвокат и не совсем плохой, просто автор темы излагает как понимает сам, но даже если плохой, нужно сменить на другого.
Ну уж заявлять голословно, что за раковым больным наследник по завещанию не ухаживал, при том, что сама семья сидела и ждала когда ж наследство на голову свалится, это по меньшей мере, аморально, как и так же аморально признавать отца недееспособным, зная, что он при жизни не страдал никакими психическими либо другими заболеваниямии, могущими повлиять на его дееспособность.
Всем этим обстоятельствам даст оценку суд.
Очевидно, что наследников по закону уж точно интересовал не сам отец, а его имущество, и что все в жизни возвращается на круги своя.
То же они получат и в своей жизни в старости от своих же детей, которые весь этот процесс и методы борьбы за наследство сейчас наблюдают. Это уже проверено не на одном поколении.

Дякую всім за відповідь!!!
Хочу дещо ще запитати, перед тим як йти до адвоката зі своїми думками.
Справа в тому, що батько написав цей заповіт в той час коли на спірне майно був накладений арешт судом. Чи міг він написати заповіт(право розпорядження майном, як у власника, у нього ж було обмежене цим арештом). Я розумію що це його право, але ж юридична доля майна ще не була вирішена (судову справу закрили у звязку з його смертю).

Щодо не дієздатності батька хочу ще додати,що суді він заперечував що я його донька, а ще поряд з лікуванням раку він вживав спиртне. До того ж сусідам пропонував записати будинок на них просто так, бо він не знає що з ним робити. Мама пропонувала йому гроші на лікування, але він відмовився, а останній рік взагалі перестав спілкуватися зі своїми сестрами. Тобто якісь відхилення в поведінці у нього всетаки були, на мою думку.

Накладення арешту на майно обмежує право власника родпоряджатися ним на увесь час до зняття арешту,
але не обмежує його у праві розпорядитися ним на випадок своєї смерті, тобто на майбутнє, коли можливо арешт вже буде знято, а саме - скласти заповіт!

Щодо батька, то Ви неуважно прочитали вищенаписане:
Ви обговорюєте лише його стан и поведінку як спадкодавця, суб'єктивно розглядаючи ситуацію на свою користь.
Суд же дасть оцінку всім обставинам справи об'єктивно, з'ясувавши як одні, так і інші, а саме - ставлення і поведінку спадкоємців у тому числі! Бо зазвичай їх ставлення до спадкодавця за його життя вкрай, м'яко кажучи, байдуже, у той час як до його спадщини одразу у день смерті перетворюється на вкрай гаряче!

А як щодо того як ставився спадкодавець до своїх спадкоємців по закону? Суд буде це враховувати. Чи врахує він, що він не платив аліментів, що нас виховували одна мати. Це має значення.
Крім того у нас є довідки що він стояв на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом хронічний алкоголізм, і в неврологічному диспансері з діагнозом невралгія. Але він був знятий з цих обліків в 2008 році, перед початком судової тяганини з приводу визнання права власності.

Shonik007 написав:А як щодо того як ставився спадкодавець до своїх спадкоємців по закону? Суд буде це враховувати. Чи врахує він, що він не платив аліментів, що нас виховували одна мати. Це має значення.Крім того у нас є довідки що він стояв на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом хронічний алкоголізм, і в неврологічному диспансері з діагнозом невралгія. Але він був знятий з цих обліків в 2008 році, перед початком судової тяганини з приводу визнання права власності.

нет не имеет....может он и был нехорошим человеком (это как раз ваше субъективное мнение) ,но законом , в распоряжении своим имуществом , не органичен....если конечно, это имущество не нажито преступным путём , тогда уголовное дело и конфискация ....

и то , что стоял , лечился...тожеть до одного места, должно быть заключение комиссии , что на момент подписание не понимал, не отдавал...одним словом недееспособный...

Але він був знятий з цих обліків в 2008 році, перед початком судової тяганини з приводу визнання права власності.[/quote

значит его все-таки признали собственником....значит был вполне нормальным.....и дееспособным....

Дякую всім за коментарі і відповіді))) Все таки я буду надіятись на позитивне, для моєї сімї, рішення суду!!!

Хоча від Вас позитиву ніякого. Всі розглядають мене як спадкоємця по закону, яка сиділа і чекала коли на неї звалиться спадок, і не доглядала свого батька. Погана дочка. А мені не соромно. В цей будинок половина коштів вкладено моєю бабусею, все своє життя я там прожила, у нас з сестрою маленькі діти. А від батька я навідь "здраствуй" не чула, коли зустрічала на вулиці. Він за своє життя нічого доброго мені не зробив. А після смерті ще й такий заповіт залишив. Бабушкина і дєдушкина праця пішла коту під хвіст??? Вони в цей будинок більше вклали.
Я зроблю все від мене можливе (крім взятки), щоб будинок залишився нашій сімї.

Закон-не всегда справедливость!

Я цілком підтримую Нонну, поганий у Вас адвокат! Визнати заповіт недійсним у такій ситуації досить складно. А от подати позов про встановлення факту проживання у фактичних шлюбних відносинах і виділення належної їй 1/2 частини будинку Ваша мати може, не дивлячись на те, що будинок був записаний на батька. Цей позов треба було подавати ще при житті батька, а не намагатися визнати право власності на весь будинок. Я думаю, що у Вас знайдуться відповідні докази, що будинок будувався обома батьками у шлюбі без реєстрації. Це вже гарантовано, що половина будинку залишиться у власності сім'ї, а от іншу половину напевно прийдеться віддати спадкоємцеві або сплатити йому компенсацію.

Дякую усім за допомогу!!!
Суд призначив судово - психіатричну експертизу, щоб дати оцінку дієздатності батька. Результат має бути незабаром.
Хочу запитати, чи можна буде оспорити це рішення, якщо батька визнають дієздатним.

Він за своє життя нічого доброго мені не зробив. А після смерті ще й такий заповіт залишив.

- как раз завещание он оставил при своей жизни.

Мне до сих непонятен и механизм, и возможность такой экспертизы (кроме цели "обиженных" наследников) - признавать человека недееспособным на момент удостоверения завещания после его смерти !?

..заявлять голословно, что за раковым больным наследник по завещанию не ухаживал, при том, что сама семья сидела и ждала когда ж наследство на голову свалится, это по меньшей мере, аморально, как и так же аморально признавать отца недееспособным, зная, что он при жизни не страдал никакими психическими либо другими заболеваниямии, могущими повлиять на его дееспособность.
Всем этим обстоятельствам даст оценку суд.
Очевидно, что наследников по закону уж точно интересовал не сам отец, а его имущество, и что все в жизни возвращается на круги своя.
То же они получат и в своей жизни в старости от своих же детей, которые весь этот процесс и методы борьбы за наследство сейчас наблюдают. Это уже проверено не на одном поколении.

кувшинка

(что-то больно мне тема напоминает удалённую о снятии запрета по ДДУ ..)

на №13. Оспорити заповіт можливо лише після смерті заповідача згідно норм ЦК України і в таких випадках, суд у відповідності до норм ЦПК України повинен провести посмертну судово-психіатричну експертизу.

А тепер по темі. Хоча ваші батьки і проживали сім"єю без реєстрації шлюбу на момент купівлі спірного будинку, згідно норм чинного на час набуття у власність майна, дане майно належить лише батьку, оскільки тільки з часу вступу в законну силу нового сімейного кодексу (в ред. 2003 року) спільною сумісною власністю вважається майно, набуте чоловіком і жінкою, які проживали у фактичних шлюбних відносинах, а до цього, КЗпШС таких положень не передбачав. Ви можете, хіба що, доводити, що вартість даного будинку значно збільшилася з часу його купівлі за рахунок трудових внесків Вашої матері таінших членів сім"ї. Крім того, також можливо подумати про набувальну давність- ст.344ЦК України, перебіг якої по перехідних положеннях ЦК можливо вираховувати з 2001 року.