Чому така несправедливість (нерівноправність) ? І
Про яку справедливість Ви говорите, якщо тепер навіть приватизоване майно на одного із подружжя під час шлюбу є спільною сумісною власністю? І, вибачте, начхати, що закон зворотної дії не має, що подружжя розлучилося кілька років тому, що на момент розлучення приватизоване вважалося особистою власністю, що чоловік чи дружина до шлюбу придбав(ла) будинок, а землю, яка обслуговує будинок і надвірні будови, приватизував(ла) у шлюбі, що хтось безпідставно збагачується за рахунок іншого і т.д. Цей перелік можна продовжувати ще довго. В суди вже потягнулися бажаючі "поживитися" за рахунок колишнього чоловіка чи дружини, не дивлячись на те, що розлучилися з ними років 5-15 тому. І знаєте, що цікаво, суди такі позови почали задовільняти, хоча не мали б з огляду на ст. 58 Конституції України. Даруйте за "ліричний відступ". Тепер щодо Вашого питання.
Дохід від дошлюбного бізенсу можна вважати особистими коштами Вашого клієнта (ст.58 СКУ), якщо у шлюбі дружина не вкладала свої кошти у розбудову бізнесу. Може й вона щось вкладала і має докази своїх капіталовкладень.
Те, що будівництво здійснювалося за власні кошти, доводити необхідно обовязково, адже вважається, що майно набуте за час шлюбу, а значить теоретично є спільною власністю подружжя. Бачите, є ще одна заковика - ч.2 ст. 62 СКУ:
Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Скажімо, якщо дружина торгувала у магазині, то самі розумієте, що вона примножувала дохід.