Форум "Юридичний Радник"

Ситуація наступна:
Чоловік із жінкою проживали разом у громадянському шлюбі у Львівській обл.
Народила донька. Донька зареєстрована на прізвище батька. Життя разом не склалось. Дитину забрав батько до своїх батьків (до дідуся і бабусі дитини) Мама дитини не заперечувала, щоб батько забрав доньку собі так як вона не має ні роботи ні коштів утримувати дитину...
По сьогоднішній день дитину виховують бабуся із дідусем. Дитина вже закінчила 1 - клас. З рідним батьком дитина не живе так як батько має іншу дружину і як це частенько буває дитина не сприймає нової "тьоті" (тобто дитина настільки звикла до дідуся і бабусі, що їй добре із ними).
По суті:
Чи можна, шановні юристи, позбавити матір батьківських прав на дитину, так як вона (мати) не цікавиться дитиною, не приймає участь у її виховані.. веде не нормальний спосіб життя..ніде не працює і умов не має, щоб виховувати дитину. І хто його знає як воно складеться коли вона буде старенька - чи не буде дитина зобов'язана доглядати її по закону.
ТОЖ Чи варто подавати позов на позбавлення прав матері на дитину. Чи це тільки може нашкодити.... і яким чином це зробити, якщо дитина проживаючи в Київській області зареєстрована там де проживає її біологічна мати у Львівській обл. Що робити в даній ситуації???

Дякую за відповіді!!!

У відповідності до ст. 164 Сімейного кодексу України мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Це якраз Ваш випадок. Звертаю також Вашу увагу на роз'яснення, викладене в Постанові Пленуму ВСУ від 30.03.2007 № 3:
15. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
16. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК ( 2947-14 ).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
18. Відповідно до ст. 165 СК ( 2947-14 ) з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Крім того, в Узагальненні судової практики вiд 11.12.2008 Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми, зокрема згідно з п. 15 постанови Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. N 3 ( v0003700-07 ) "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - постанова Пленуму від 30 березня 2007 р. N 3) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін. ), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції та обґрунтувань. Крім того, суд повинен з'ясувати думку дитини, якщо вона здатна її висловити. Також згідно із ч. 4 ст. 19 СК ( 2947-14 ) обов'язковою є участь у справі органу опіки та піклування. Суду слід витребовувати від цього органу письмовий висновок відповідно до ч. 5 ст. 19 СК ( 2947-14 ), а також може допитати представника цього органу в судовому засіданні.

Слід звернути увагу на те, що згідно з ч. 6 ст. 19 СК ( 2947-14 ) суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Якщо суд установить, що орган опіки та піклування подав висновок, який суперечить інтересам дитини або є недостатньо обґрунтованим чи недостовірним, суд вправі на підставі ст. 211 ЦПК ( 1618-15 ) постановити окрему ухвалу і направити її відповідному органу опіки та піклування для усунення недоліків у роботі.

Особливого значення для всебічного та об'єктивного з'ясування обставин має вимога закону щодо своєчасного повідомлення всіх осіб, які беруть участь у справі.

Щодо питання підсудності, то позов слід подавати за місцем знаходження відповідачки, тобто у місцевий суд у Львівській області. Там же зверніться до органів опіки і піклування, щоб дали висновок про те, що дитина з матір'ю не проживає. Також можна ставити питання про встановлення опіки над дитиною та призначення опікуном бабусі чи дідуся, бо дитина перебуває з ними і має з ними тісний психологічний контакт.

Мама дитини не заперечувала, щоб батько забрав доньку собі так як вона не має ні роботи ні коштів утримувати дитину...
По сьогоднішній день дитину виховують бабуся із дідусем. Дитина вже закінчила 1 - клас. З рідним батьком дитина не живе так як батько має іншу дружину і як це частенько буває дитина не сприймає нової "тьоті" (тобто дитина настільки звикла до дідуся і бабусі, що їй добре із ними).

Тут надо и мать и отца лишать родительских прав, с учетом всех пунктов Постановления Пленума Верховного суда.
Особенно, если отец так переживает

І хто його знає як воно складеться коли вона буде старенька - чи не буде дитина зобов'язана доглядати її по закону.

.
А отца не интересует вопрос, когда он будет стареньким, доживши до нетрудоспособности под боком у

нової "тьоті"

, т.е другой супруги ?
Или это просто месть?
Я так поняла, что Вы и есть тот отец, чрезвычайно переживающий за своего ребенка, ну или представитель этого отца. А Вы на себя посмотрите, Вы - отец?

Извините меня за наглость, но если "другой дядя" не может найти общего языка с моими детьми, и при этом вешает мне лапшу на уши, что он меня любит, то может это и для меня совершенно ЧУЖОЙ дядя, а не только для моих детей.
Маму прав могут и лишить, вполне вероятно, но пусть папа не думает, что для него это бесследно пройдет по жизни. Людии, думайте, прежде, чем месть свою реализовывать, Вам жить с этим.
Кровное родство, когда оно есть, никакими законами не перешибить, да еще и если законы ЛЮДЬМИ придумываются.

OLNIK написав:

Мама дитини не заперечувала, щоб батько забрав доньку собі так як вона не має ні роботи ні коштів утримувати дитину...
По сьогоднішній день дитину виховують бабуся із дідусем. Дитина вже закінчила 1 - клас. З рідним батьком дитина не живе так як батько має іншу дружину і як це частенько буває дитина не сприймає нової "тьоті" (тобто дитина настільки звикла до дідуся і бабусі, що їй добре із ними).

Тут надо и мать и отца лишать родительских прав, с учетом всех пунктов Постановления Пленума Верховного суда.
Особенно, если отец так переживает

І хто його знає як воно складеться коли вона буде старенька - чи не буде дитина зобов'язана доглядати її по закону.

.
А отца не интересует вопрос, когда он будет стареньким, доживши до нетрудоспособности под боком у

нової "тьоті"

, т.е другой супруги ?
Или это просто месть?
Я так поняла, что Вы и есть тот отец, чрезвычайно переживающий за своего ребенка, ну или представитель этого отца. А Вы на себя посмотрите, Вы - отец?

Извините меня за наглость, но если "другой дядя" не может найти общего языка с моими детьми, и при этом вешает мне лапшу на уши, что он меня любит, то может это и для меня совершенно ЧУЖОЙ дядя, а не только для моих детей.
Маму прав могут и лишить, вполне вероятно, но пусть папа не думает, что для него это бесследно пройдет по жизни. Людии, думайте, прежде, чем месть свою реализовывать, Вам жить с этим.



Шановна, ну чого завжди у жінок така негативна реакція на ситуацію.
я не батько тієї дитини...
у мене в сімї в даному плані все гаразд...люди попросили дізнатись що і як (дідусь дитини)

і нема чого свій негатив виливати у відповідях, я ж не питаю Вашу думку, а запитую що робити в даній ситуації...(хоч моя позиція така як і Ваша )))