Номер повідомлення:#92
Доктор ZAZ
» 09 серпня 2010, 20:44
"Справа № 2-40/08Категорія 19 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 5 червня 2008 року Балаклавській районний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - І.І. Ліморенко при секретарі - Степанової Ю.Ю. за участю: - представника позивача ОСОБА_1. - відповідача ОСОБА_2., - представника відповідачів ОСОБА_3..розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі (в залі суду) справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5про визнання договору недійсним, визнання права власності на спадщину та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_5до ОСОБА_4 про визнання договорів доручень притворними, визнанні договорів доручення договорами купівлі-продажу, визнанні договорів купівлі-продажу дійсними і визнанні права власності, установив: позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору неукладеним, визнанні права власності на спадщину. В процесі розгляду справи ОСОБА_4змінила і уточнила свої позовні вимоги. Просила визнати недійсними довіреності, видані її чоловіком на ім'я відповідачів, договір купівлі-продажу земельної ділянки і визнати за нею право власності на земельну ділянку. Позов мотивований тим, що спірна земельна ділянка за життя належала її чоловіку. Після його смерті вона прийняла спадщину шляхом подачі заяви до нотаріальної контори, проте отримати свідоцтво про право на спірну земельну ділянку не змогла, оскільки відповідачі після смерті чоловіка за дорученням від його імені вчинили правочин купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Вважає укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, оскільки дія довіреності, виданої її чоловіком, була припинена у зв'язку з його смертю. Крім того, просить визнати недійсною довіреність, видану від імені її чоловіка на ім'я ОСОБА_5. і довіреність, видану на ім'я ОСОБА_6., оскільки, на думку позивача, видані довіреності суперечать дійсним намірам учасників правочину.Просить визнати за нею право власності на земельну ділянку, оскільки своєчасно прийнявши спадщину, придбала право власності на земельну ділянку.В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, пояснила, що позивач є спадкоємцем першої черги після свого чоловіка ОСОБА_4. Протягом шести місяців після смерті чоловіка звернулася до нотаріальної контори з заявою про ухвалення спадщини, отримала свідоцтво про право на спадщину на частину спадкової маси, тому має право претендувати на все майно, що належало її чоловіку. У зв'язку з тим, що на момент смерті ОСОБА_4. йому на праві власності належала земельна ділянка, він був успадковуваний позивачем. Відповідачі по основному позову і їх представники позовні вимоги не визнали, на тих підставах, що ОСОБА_5. фактично купив у ОСОБА_4. спірну земельну ділянку, яку потім у нього купив ОСОБА_2. і ОСОБА_6. Правочини оформляли у вигляді довіреності у зв'язку з відсутністю державного акту на землю.Звернулися до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просили визнати договір доручення, укладений між ОСОБА_7. і ОСОБА_5. 22.09.04 р. удаваним, визнати його договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки, визнати укладений між ними договір дійсним.Визнати договір доручення 10.02.2005 р., укладений між ОСОБА_5. і ОСОБА_6., удаваним визнати його договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки.Визнати за ОСОБА_2. право власності на спірну земельну ділянку. Вислухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного. Судом було встановлено, що ОСОБА_7належала на праві власності земельна ділянка, площею 0,0625 га, розташована в АДРЕСА_1 , передана йому для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд на підставі рішення Севастопольської міської ради народних депутатів № 280 від 13.04.93 р. Дані обставини підтверджуються копією Державного акту про право власності на землю від 28.10.93 р., а також копією рішення Севастопольської міської ради № 280 від 13.04.93 р. Як видно із довіреності, засвідченої 22 вересня 2004 року приватним нотаріусом Севериною А.Д., за попередньою усною домовленістю, ОСОБА_7уповноважив ОСОБА_5користуватися і розпоряджатися (продавати, обміняти, здавати в оренду, приватизовувати і так далі) земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_7. і яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Довіреність була видана на три роки і дійсна до 22 вересня 2007 року з правом передоручення повноважень третім особам. 10 лютого 2005 року приватним нотаріусом Севериною А.Д. була засвідчена довіреність, згідно якої за попередньою усною домовленістю, ОСОБА_5, діючий на підставі довіреності, виданої з правом передоручення ОСОБА_7 22.09.05 р., уповноважив ОСОБА_2 і ОСОБА_6 користуватися і розпоряджатися (продавати, обміняти і тому подібне, окрім дарування, здавати в орендувати) що належить ОСОБА_7. земельною ділянкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Довіреність видана строком до 22 вересня 2007 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7помер, що підтверджується копією свідоцтва об смерті. 12 грудня 2005 року між ОСОБА_6, діючою від імені ОСОБА_5 і ОСОБА_4., з одного боку і ОСОБА_2, з другого боку був укладений договір купівлі-продажу, згідно якому земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1, площею 0,065 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_7 був проданий ОСОБА_2. [B]Відповідно до ст. 237 ГК України, представництвом є правовідносинам, в яких одна сторона (представник) зобов'язаний або має право вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє. Згідно зі ст. 244 ГК, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за дорученням. Відповідно до п. 6 ст. 248 ГК, у разі смерті особи, що видала довіреність представництво за дорученням припиняється. Згідно з ч.2 ст. 248 ГК України з припиненням представництва за дорученням, втрачає силу передоручення. Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, повноваження ОСОБА_5., ОСОБА_2., ОСОБА_6. на здійснення від імені ОСОБА_4. дій по користуванню і розпорядженню вищезгаданою земельною ділянкою були припинені, а укладений договір суперечить вимогам ст. 237, 244, 248 ГК України. У відповідності ч. 1 ст. 203 ГК України, зміст правочину не може суперечити діючого Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також етичним засадам суспільства. Згідно ст. 215 ГК, підставою для недійсності правочин є недотримання у момент здійснення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першої-третьої, п'ятої і шостої ст. 203 діючого Кодексу. Через вимоги ст. 216 ГК, недійсний провичин не створює юридичних наслідків, окрім тих, які пов'язані з її недійсністю. При недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі все, що вона отримала у виконання даного правочину. У зв'язку з тим, що оспорювання правочину вчинено від імені ОСОБА_4., який на момент розгляду справи в суді помер, суд вважає можливим застосувати наслідки недійсності правочину до його правонаступників.[/B] Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданому 16 червня 2006 року Першою державною нотаріальною конторою міста. Севастополя, на підставі ст. 1261 ГК України спадкоємцем майна ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_4. Відповідно до вимог ст.1268 ГК, спадкоємець за законом або по заповіту має право прийняти спадщину або не прийняти її, не допускається ухвалення спадщини з умовою або зобмовкою. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4. придбала право власності на земельну ділянку, раніше переданій її чоловіку у власність по праву спадкоємства. Суд не знаходить достатніх підстав для визнання договору доручення від 22.09.04 р., укладеного між ОСОБА_7. і ОСОБА_5., а також договору доручення від 10.02.05 р., укладеного між ОСОБА_5., діючим від імені ОСОБА_4., ОСОБА_2., ОСОБА_6. удаваними, а довіреність, видану ОСОБА_7. на ім'я ОСОБА_5. на право користування і розпорядження спірною земельною ділянкою недійсної. При цьому суд виходить зі змісту довіреності, підписаної 22 вересня 2004 року ОСОБА_7., згідно якої за попередньою усною домовленості між ним і ОСОБА_5., ОСОБА_7уповноважив ОСОБА_5. користуватися і розпоряджатися що належить йому земельною ділянкою. Підпис ОСОБА_7. засвідчена нотаріально. Достовірних доказів, що свідчать про те, що ОСОБА_7продав ОСОБА_5 спірну земельну ділянку сторони суду не уявили, в процесі розгляду справи такі докази судом отримані не були. Згідно довіреності, підписаної ОСОБА_5. 10 лютого 2005 року, він, діючи від імені ОСОБА_4., уповноважив ОСОБА_2. і ОСОБА_6. користуватися і розпоряджатися належною ОСОБА_7. земельною ділянкою. Доводи ОСОБА_5. і ОСОБА_2. про те, що вони уклали договір купівлі-продажу замість виданої довіреності спростовується текстом довіреності, а також підписом ОСОБА_5., засвідченим приватним нотариусом Севериною А.Д. Крім того, наявність довіреності не позбавляла можливості ОСОБА_5., ОСОБА_2. і ОСОБА_6. укласти між собою договір купівлі-продажу надалі. Відсутність такого договору суд розцінює як доказ, підтверджуючий намір ОСОБА_5. видати на ім'я ОСОБА_2. і ОСОБА_6. саме довіреність, з вказаним об'ємом повноважень останніх. Суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання договору доручення від 22.09.04 р., ув'язненого між ОСОБА_7. і ОСОБА_5., договором купівлі-продажу спірної ділянки, а також відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання договору доручення від 10.02.05 р., укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_6. договором купівлі-продажу як по підставах, вказаних вище, так і по нижченаведеному. Відповідно до ст. 657 ЦК, договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Відповідно до ст. 220 ГК, у разі недотримання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін відхилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Статтями 655, 664, 691, 691 ЦК України встановлені істотні для договорів купівлі-продажу істотні умови, якими є ціна, порядок оплати, обов'язки по прийому-передачі товару і його оплаті і інші. Сторони не представили суду письмових доказів, достовірно підтверджуючих наявність домовленості за всіх істотних умов договору купівлі-продажу. Також суду не було представлено доказів, що свідчать про бажання одній і сторін провести нотаріальне посвідчення договору, і ухилення іншої сторони від нотаріального посвідчення. Як пояснили в судовому засіданні ОСОБА_2. і ОСОБА_5., кожний з них не наполягав на укладенні договору купівлі-продажу і посвідченні його нотаріально. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, відповідно до ст. ст. 203.215, 216, 220, 237, 244, 248, 655, 657, 664, 691, 1268 ЦК України, суд Вирішив : Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6, діючою за дорученням від імені ОСОБА_5і ОСОБА_7 з одного боку, і ОСОБА_2 , засвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Севериною А.Д. 21 грудня 2005 року - недійсним. Визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, площею 0,0625 га, розташованої на території в АДРЕСА_1 У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4. про визнання недійсної довіреності, виданої 22.09.04 р. від імені ОСОБА_4. на ім'я ОСОБА_5., засвідчену приватним нотаріусом Севериною А.Д. і зареєстровану в реєстрі під № 3151 про визнання недійсної довіреності, виданої 10.02.05 р. ОСОБА_5 на підставі довіреності з правом передоручення від ОСОБА_4. на ім'я ОСОБА_2., ОСОБА_6., засвідчену приватним нотаріусом Севериною А.Д. і зареєстровану в реєстрі під № 178 - відмовити. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_6 , ОСОБА_5: про визнання договору доручення від 22.09.04 р., укладеного між ОСОБА_7. і ОСОБА_5. удаваним, визнанні вказаного договору доручення договором купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за АДРЕСА_1, визнанні вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним визнанні договору доручення від 10.02.05 р., укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 удаваним, визнанні вказаного договору доручення договором купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за АДРЕСА_1 , визнанні вказаного договору дійснимвизнанні за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку - відмовити.. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі в Балаклавській районний суд міста Севастополя заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення і шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження в Балаклавській суд міста Севастополя або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України. Суддя:"
Когда начинают часто говорить о патриотизме, значит - опять что-то украли