Номер повідомлення:#1
ksilex
» 18 жовтня 2010, 23:29
За чинним ЦК малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину (ч.4 ст.1268)Тобто якщо неповнолітня особа постійно не проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті, і не подавала (самостійно чи через законного представника) заяву нотаріусу, вона АВТОМАТИЧНО вважається такою, що прийняла спадщину.В /[qoute]старому/[qoute] ЦК УРСР такої норми немає. В суді вирішується справа про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за позовом спадкоємця першої черги, який був неповнолітнім на час відкриття спадщини (14 років) до іншого спадкоємця цієї ж черги, якому нотаріус у період (далеко) до 2004 р. видав свідоцтво на все спадкове майно!ПИТАННЯ:Стаття 535 ЦК УРСР щодо права неповнолітніх на обов'язкову частку в спадщині ЯК ЗАСТОСОВУВАЛАСЬ та як її слід розуміти в контексті того, чи був зобов'язаний субєкт права на обовязкову частку в спадщину (неповнолітній) прийняти спадщину у встановлений ЦК УРСР спосіб (тобто шляхом фактичного вступу в управління ...... або подання заяви нотаріусу...), чи все-таки незалежно від того, вчиняв чи не вчиняв ці ді неповнолітній у період до 2004 р., він автоматично вважається таким що прийняв спадщину, тобто так як це зараз врегульовано??????????