управление имуществом

[і.є.]

подскажите, пожалуйста, кто знает, для управителя имуществом обязательна лицензия для этого вида деятельности или нет. В управление передается здание. Спасибо.

[Iren]

Договір управління майном є двостороннім, сторонами якого є кредитор – установник управління і боржник – управитель. Управління майном може встановлюватися на будь-якій формі власності – державній, комунальній або приватній. Тому установником управління може виступати будь-який власник. При цьому установниками управління майном можуть бути й невласники – суб’єкти зобов’язальних і виключних прав, законні представники, орган опіки та піклування в разі необхідності постійного управління нерухомим й цінним рухомим майном недієздатного громадянина. Цивільний кодекс України (ст. 1032) перелічує можливих установників управління: а) якщо місце перебування власника майна невідомо або його визнано безвісно відсутнім, або власником майна є малолітній чи особа, визнана недієздатною, установником управління є орган опіки й піклування б) якщо власник майна є неповнолітнім, установником управління є він сам, причому він діє з дозволу батьків (усиновлювачів) або піклувальника в) якщо власником майна є особа, обмежена в дієздатності, установником управління є її піклувальник. ЦК України передбачає управління і в тих випадках, коли особа, яка займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною або обмеженою в дієздатності, або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємництві, стала неповнолітня (малолітня) особа. Орган опіки та піклування в таких випадках може призначити управителя цього майна (ст. 54 ЦК України). Він укладає з останнім договір про управління майном і контролює його діяльність відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна й піклувальника. Суб’єкти права господарського відання і права оперативного управління майном не можуть передавати закріплене за ними майно в управління, тому що тільки власник вирішує питання про таку передачу. Установниками управління можуть бути державні й муніципальні установи, некомерційні організації, що тим більш виправдано, оскільки такі суб’єкти не вправі займатися підприємницькою діяльністю на постійній основі.Співвідношення інтересів сторін у правовідносинах управління майном характеризується тим, що за наявності самостійного інтересу управителя в структурі правовідносин основним є його діяльність в інтересі установника управління або вигодонабувача. Управителем може бути фізична або юридична особа, здатна за правовою формою діяльності й наявністю спеціального резервного фонду, а також за іншими показниками задовольнити потреби клієнтури й відповідати по своїх боргах. За загальним правилом управителем має бути суб’єкт підприємницької діяльності (ст. 1033 ЦК України), але в разі, коли управління відбувається безоплатно або близькими родичами установника, або за інших обставин, вказаних у законі, управителем може виступати й фізична особа-непідприємець. Управитель, якщо він є суб’єктом підприємницької діяльності, повинен мати відповідну ліцензію. Таку систему ліцензування (сертифікації), а також системи акредитації й моніторингу управителів, кваліфікаційні стандарти, показники ліквідності і показники фінансового стану управителів – суб’єктів підприємницької діяльності ще тільки належить розробити. На жаль, єдиними на сьогодні спеціалізованими управителями є управляючі компанії пайових інвестиційних фондів та управителі фондів фінансування будівництва – фінансові установи, які згідно з Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» здійснюють управління майном, отриманим у довірчу власність за договором управління майном. Не вправі бути управителем унітарне підприємство, державний орган та орган місцевого самоврядування, тому що мета їх діяльності протирічить суті діяльності по управлінню майном.Особливе місце в суб’єктному складі договору управління майном посідає вигодонабувач, яким може бути будь-яка особа, яку назве у зазначеному договорі установник управління для отримання доходів: підприємець, громадянин, комерційна чи некомерційна організація, держава, територіальні громади тощо. Єдиним винятком з кола вигодонабувачів є сам управитель за тим договором, де він виступає управителем, оскільки в цьому випадку договір втрачає всякий сенс: кредитор і боржник поєднуються в одній особі, що суперечить суті зобов’язання. Оскільки договір має фідуціарний характер, управитель повинен особисто виконувати свої обов’язки, і установник управління (або, якщо це зазначено в договорі, вигодонабувач) може цього від нього вимагати. Але, зважаючи на дискретний характер повноважень управителя і його обов’язок діяти в інтересах іншої сторони, він може обирати для себе повіреного – особу, якій доручає здійснювати від його імені дії, необхідні для управління майном (наприклад, при недостатності власного досвіду або професіональних знань в певній сфері), про що в максимально короткий термін має повідомити свого контрагента і отримати від нього згоду на подібний захід. Якщо інша сторона буде проти цієї кандидатури, управитель з урахуванням побажань установника управління (чи вигодонабувача) доручає повноваження повіреного іншій особі, яка б задовольняла фідуціарним вимогам кредитора, або відмовляється від послуг повіреного. При участі в управлінні повіреного управитель відповідає за його дії як за свої власні (ст. 1041 ЦК України). Вигодонабувач (якщо ним виступає третя особа) і повірений управителя – не обов’язкові суб’єкти при управлінні майном. Їх постаті виникають при прямій вказівці на них у договорі або в силу певних обставин. На стороні установника, управителя або вигодонабувача може бути не одна, а декілька осіб, тобто управління майном може бути колективним чи індивідуальним на стороні як установників і вигодонабувачів, так й управителів.

[Весна :)]

посвдчувала договір управління приміщенням, управителем виступали фіз-особи підприємці. Наявність і вид діяльності не перевіряла, не наша це справа.