Номер повідомлення:#3
Армани
» 29 квітня 2009, 19:41
"еще здесь посмотрите:Олег ПОПОВЧЕНКО,приватний нотаріус,м. Бровари Київськоїобласті1-ДФ – «подавати чи не подавати»? Кожен з нотаріусів, розпочинаючи професійну діяльність, приймав присягу, обіцяючи виконувати обов’язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно із законом і совістю, поважати права і законні інтереси громадян та організацій, зберігати професійну таємницю. Стаття 8 Закону України «Про нотаріат» також зобов’язує нотаріуса додержувати таємницю нотаріальних дій. Закон передбачає, що на письмову вимогу податкової інспекції нотаріус надає довідки, документи і копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування. Події, котрі відбуваються в державі, не можуть не зачіпати нотаріат. Політична нестабільність призводить до того, що на початок кожного нового року зміни в податковому законодавстві фактично паралізують діяльність нотаріату. На нотаріуса намагаються покласти функції, притаманні виключно фіскальному органу, яким є ДПА. Податкове законодавство виписано нечітко, і досить часто воно є нелогічним. Саме тому доводиться чекати на відповідні податкові роз’яснення. Але вони не належать до законодавчих джерел, а інколи можуть їм суперечити. Ось чому нерідко нотаріус опиняється між двома вогнями, і рішення доводиться приймати самотужки, керуючись при цьому власною правосвідомістю і повагою до обраної професії. Нотаріальна діяльність дуже специфічна, вона передбачає цілковиту довіру між нотаріусом і клієнтом. Але для цього нотаріус повинен бути абсолютно неупередженим. А словосполучення «нотаріус – податковий агент» більшістю нотаріусів сприймається як брутальний вислів, котрий принижує високе професійне звання. Пункт 19.2 ст. 19 Закону України № 889-IV від 22 травня 2003 р. «Про податок з доходу фізичних осіб» (зі змінами і доповненнями) зобов’язує податкового агента подавати до податкового органу відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом і Законом України № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Проте названий Закон не містить чіткої регламентації надання інформації безпосередньо нотаріусами. Стаття 13 Закону України № 889 відсилає нотаріусів до Постанови Кабінету Міністрів України № 67 від 21 січня 2005 р «Про реалізацію статті 13 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”». За цією Постановою, дохід, отриманий у вигляді успадкованого майна, включається до складу загального річного оподаткованого доходу платника податку з доходів фізичних осіб і відображається ним у річній декларації про майновий стан і доходи. Постанова зобов’язує Міністерство юстиції України забезпечити подання державними нотаріальними конторами відповідним органам державної податкової служби інформації щодо виданих свідоцтв про право на спадщину за формою, визначеною Державною податковою адміністрацією, у строки, встановлені законом для податкового кварталу. Стаття 67 Конституції України зазначає, що всі громадяни щороку подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Таким чином, подавати декларацію – це конституційний обов’язок громадянина. За неподачу декларації чи несвоєчасну її подачу або її недостовірність особу можна притягти до адміністративної відповідальності. Проте ДПА України хоче, щоб нотаріуси подавали інформацію, котра стосується доходу, отриманого громадянами в результаті не тільки прийняття спадщини, а й подарунків, а також відчуження об’єктів комерційної власності. Подачу такої інформації можна розцінювати як порушення нотаріальної таємниці. ДПА України виданий наказ № 451 від 29 вересня 2003 р. «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (зареєстровано в Мін’юсті України 22 жовтня 2003 р. за № 960/8281). Цим наказом передбачено, що форма 1ДФ подається щоквартально протягом 40 календарних днів, що наступають за останнім днем звітного кварталу. Вона повинна подаватися на непошкодженому паперовому носії формату А4 (кількість аркушів не обмежується). Заповнюється машинописним текстом або друкованими літерами без замазувань, закреслень, виправлень та уточнень. Сторінки мають бути пронумеровані. Подання ксерокопій розрахунку не дозволяється. За наявності комп’ютерної техніки – у вигляді файла даних, який передається в електронному вигляді (можливо, на дискеті), та його роздрукованої копії (за формулою розрахунку). Останній лист форми або друкованої копії має бути завірений підписом та печаткою нотаріуса. У формі зазначається службовий телефон нотаріуса. Відправлення поштою не передбачено. Форма подається в двох примірниках. Другий примірник повертається з відміткою про внесення даних до електронної бази податкової звітності підписом службової особи органу державної податкової служби, відповідальної за приймання рахунку штампом державної податкової служби номером порції. Таким чином, усі нотаріуси України отримали додатковий «головний біль», котрого і без цього вистачає у повсякчасній роботі. У деяких регіонах України певний час працівники ДПА відмовлялись приймати від нотаріусів форму 1ДФ, мотивуючи це відсутністю конкретної посадової особи, відповідальної за внесення даних до електронної бази податкової звітності. На сьогодні працівники ДПА надсилають роз’яснення щодо заповнення форми 1ДФ і водночас попереджають посадових осіб підприємств, установ та організацій, а також нотаріусів про адміністративну відповідальність за ст. 163-4 КпАП за порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи. У цих роз’ясненнях податківці попереджають, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян тягне за собою накладення штрафу у розмірі від двох до трьох неоподаткованих мінімумів громадян (від 34 до 51 грн). А якщо подібне порушення вчинено повторно, і особа протягом року піддавалась адміністративному стягненню за те саме порушення, то на неї накладається штраф від трьох до п’яти неоподаткованих мінімумів громадян ( від 51 до 85 грн). Якщо уважно проаналізувати ст. 163-4 КпАП, то зрозуміємо, що суб’єктами є посадові особи підприємств, установ та організацій, а також громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності. Зрозуміло, що приватні нотаріуси до цієї категорії громадян не належать. І тому виникає суто практичне запитання: навіщо приватному нотаріусу виконувати непритаманні йому фіскальні функції, тим більше, що за їх невиконання вони не несуть ніякої відповідальності? Отже, подавати чи не подавати 1ДФ – кожен приватний нотаріус вирішує особисто відповідно до своєї правосвідомості."
DE PUTA MADRE