Форум

Добрий день, дуже терміново потрібен зразок договору купівлі-продажу ПП. Дякую.

нетути такого........ договора вооще

Якщо ПП має статутний капітал можна продавати частку в стат. капіталі!!!!!!!!!!

вопрос был не про статутный капитал....)))

Я не можу розібратися, що це має бути за договір: договір купівлі-продажу прав власника ПП, чи д. к.-п. корпоративних прав, чи д. к.-п. частки в статутному капіталі. Допоможіть будь-ласка.

тогда не стоит и делать...

Тобто...............

см. № 2.и № 3.

договор купли-продажи части в уставном фонде. корпоративные права содержат в себе как имущественные так и не имущественне права которые не могут быть предметом отчуждения. Журнал «МЕН», 2008, № 4, с.79

це буде ДКП майнових прав засновника ППна №9 як раз в цьому журналі дійшли висновку, що якщо 1 засновник то ДКП майн прав, якщо кілька и сформований устав капітал, то по аналогії з часткою...а взагалі це спорне питанняВизначення поняття корпоративних прав дано в ст. 167 Господарського кодексу України. Так корпоративними правами вважаються права особи, частка якої визначається в статутному капіталі (фонді) господарської організації, які включають правомочності цієї особи в управлінні цією організацією, отримання певної частини прибутку (дивідендів) і активів в разі реалізації останньою відповідно до закону, а також інші повноваження, передбачені законом і документами.Ще одне визначення містить Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким під корпоративними правами розуміють право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частини (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів в разі ліквідації відповідно до законодавства, що діє, незалежно від того чи створена ця юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи або в інших організаційно-правових формах. Із цих визначень витікає, що Корпоративні права - це поєднання майнових та немайнових прав засновника. Майнове право – це право на частку в статутному капіталі чи право власності на статутний фонд (капітал), немайнові – право на отримання дивідендів, право на управління, право на отримання частки у випадку ліквідації.Немайнові права не підлягають відчуженню. Хоча, якщо дивіденди нараховані, продавати на них право можно.Отже, предметом договору можуть бути тільки майнові права засновника підприємства. Згідно зі ст. 190 ЦК України, майнові права є майном, тобто майнові права можуть бути предметом договору відчуження. Здійснюючи продаж, засновник відчужує не майно підприємства, а свої майнові права щодо підприємства. Таке відчуження не призводить до зміни власника майна юридичної особи. Ним залишається саме підприємство.

А якщо засновник один, тоді про яку частку в статутному капіталі може іти мова (можливо - 100%). В даному випадку це буде договір купівлі-продажу майнового права засновника на майно ПП. Я правильно думаю?

Дуже дякую Ricci за відповідь, я не бачила Вашого повідомлення.

Ricci, можливо у Вас є зразок такого договору? Буду дуже вдячна.

давайте адрес скину недавно сделала только ДД, переделаетена №11 - я лично после долгих сомнений и отказов пришла к такому выводу

chapelska@mail.ru, дуже дуже дякую!!!!!!!!!!!!!!!

я отправила

Дякую Ricci, вже отримала.

Акції- теж право на майно і управління, але ні в кого не виникає сумнівів чи можна їх продавати. Думаю що можна робити договір купівлі корпоративних прав.

знайшла таке:ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО. ЯК ЗМІНИТИ ВЛАСНИКА Незважаючи на те, що Цивільний кодекс України прямо не передбачив серед видів юридичних осіб приватного підприємства, на цей час не можна вважати, що така юридична особа не має права на існування. Це твердження можна обґрунтувати наступним: ч. 1 ст. 83 Цивільного кодексу України встановлює, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та інших формах, встановлених Законом. Законом, який встановлює інші форми суб'єктів господарювання, можна вважати Господарський кодекс України. Саме ч. 1 ст. 63 цього Кодексу дане визначення підприємства, а ч. 1 ст. 113 визначає, які підприємства є приватними. До того ж, Господарський кодекс не передбачає порядку організації та діяльності такого роду підприємств, а містить відсилання до інших нормативних актів (ч. 2 ст. 113 ГКУ). На цей час відсутній закон, яким би регулювався порядок створення, діяльності, передачі права власності, передачі у спадщину приватного підприємства. Тому, відповідно, на практиці виникає багато проблем при оформленні такого роду документів. Пропоную спробувати поміркувати на тему заміни власника приватного підприємства та можливості знайти вихід з ситуації, що склалася.Цивільний кодекс України серед інших об'єктів цивільних прав називає підприємство як єдиний майновий комплекс, зазначаючи при цьому, що до складу підприємства входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 191 ЦКУ). Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю і відповідно може бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів як в цілому так і в окремій його частині. Оскільки підприємство – це нерухоме майно, то зовсім очевидно що на таке майно розповсюджуються вимоги ст. 182 Цивільного кодексу України стосовно необхідності державної реєстрації права власності. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” регулює відношення реєстрації прав власності на нерухоме майно, але ж ч. 2 ст. 1 робить застереження: “Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти та інші об'єкти цивільних прав, на які іншими законами поширено правовий режим нерухомої речі, а також на державну реєстрацію підприємств як суб'єктів господарювання, на реєстрацію ділянок надр для добування корисних копалин.” В свою чергу дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб – підприємців (ст. 3), а відповідно цим законом регулюються відносини щодо реєстрації підприємств з метою надання їм статусу суб'єкта (а не об'єкта) цивільних правовідносин, тому розглядати таку реєстрацію як реєстрацію права власності на підприємство було б, ймовірно, не зовсім правильним. Незважаючи на це, підприємство є об'єктом цивільних правовідносин, отже, має оборотоздатність (ст. 178 ЦКУ), тому відповідно може відчужуватися та передаватися у спадщину за волею власника. Згідно з приписами Цивільного кодексу України, договір відчуження підприємства підлягає нотаріальному посвідченню (ст. ст. 657, 719 та ін.), а відтак, відповідно без такого посвідчення він (договір) вважається неукладеним (ст. 640 ЦКУ). До того ж, у випадку купівлі-продажу також необхідна державна реєстрація договору. Деякі фахівці вважають, що предметом відчуження (спадкування) у цьому випадку може бути не власне підприємство, а майнові права засновника (власника) щодо нього. Але ж з такою точкою зору навряд чи можна погодитись, оскільки майнове право – це суб'єктивне право учасників майнових правовідносин, тобто відношень, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а також з тими матеріальними (майновими) вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу розподілу цього майна та обміну (товарами, послугами, роботами, цінними паперами, грошима та ін.). Майнові права поділяються на речові (право власності, право господарського відання, право оперативного управління) зобов'язальні (в т. ч. права на відшкодування шкоди та ін.) право інтелектуальної власності спадкові права. Таким чином, права засновника (власника) приватного підприємства є різновидом майнових прав, що безпосередньо пов'язані з майном і не можуть відчужуватися окремо, а тому відчуженню підлягає у цьому випадку не майнове право, а безпосередньо майно, тобто підприємство. Визначившись з предметом правочину щодо відчуження, слід перейти саме до процедури нотаріального посвідчення таких договорів. Як відомо, ні Закон України “Про нотаріат”, ні Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України прямо не встановлюють порядку посвідчення нотаріусами договорів відчуження підприємства. Порядок нотаріального посвідчення такого роду правочинів обмежується в цих нормативних документах порядком посвідчення договорів щодо нерухомості взагалі. Які саме документи повинен вимагати нотаріус для вчинення такої нотаріальної дії, а також що саме слід перевірити та на що звернути увагу. Оскільки, згідно зі ст. 191 Цивільного кодексу України, підприємство як єдиний майновий комплекс визнане нерухомістю, то, відповідно, при нотаріальному посвідчені правочину щодо відчуження такого об'єкту слід керуватися ст. 55 Закону України “Про нотаріат” та п.п. 38, 39, 41-43, 61 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. У разі, коли підприємство знаходиться у спільній частковій власності та відчужується частка одного із співвласників, також слід керуватися розділом 2 вказаної Інструкції. Таким чином, нотаріальне посвідчення договору відчуження підприємства має відбуватися за місцезнаходженням цього підприємства або за місцезнаходженням однієї з сторін правочину. Відомості щодо місця знаходження підприємства нотаріус може встановити зі свідоцтва про реєстрацію, виданого відповідним органом про реєстрацію юридичної особи. В якості документа, що підтверджує право власності відчужувача на таке майно може бути прийнятий статут підприємства та витяг з Єдиного державного реєстру, що видається в порядку ст. 20 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. У такому витягу може міститися інформація про повну назву підприємства, його місцезнаходження, данні щодо власника (власників) підприємства та інша інформація, що може бути необхідна нотаріусові при посвідченні договору. Ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” застережує, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином дані, що містяться у вищевказаному витягу, разом зі статутом можуть бути прийняти нотаріусом в якості документів, що підтверджують право власності відчужувача та факту реєстрації підприємства. Згідно з п. 29 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року N 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Тому, відповідно, витребовувати згоду іншого з подружжя відчужувача на укладання такого правочину не обов'язково. Якщо відчужувачеві належить лише частка у праві власності на підприємство, то продати таку частку він може тільки за умови виконання вимог ст. 362 Цивільного кодексу України. При відчуженні такого об'єкту цивільних прав, як підприємство, слід також перевірити відсутність заборон та/або арештів на це майно. Незважаючи на те, що реєстр обтяжень не містить такого об'єкту, як підприємство, відсутність обтяжень можна перевірити на всі типи майна відчужувача. Також перевіряється відсутність податкової застави на майно відчужувача та набувача за реєстром обтяжень рухомого майна. Посвідчуючи договір купівлі-продажу підприємства, у разі коли відчужувачем є фізична особа, нотаріусові необхідно пам'ятати, що дохід, отриманий відчужувачем від продажу нерухомості, підлягає оподаткуванню у відповідності до ст. 11 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а не п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону, оскільки п. 9.6.7 ст. 9 встановлено, що “під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу”. Таким чином, дохід, одержаний платником податку від продажу протягом звітного податкового року об'єкта нерухомості, іншого за зазначене у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 статті 11, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону. В такому випадку нотаріус виступає податковим агентом та зобов'язаний надіслати інформацію про договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу. Отже, для нотаріального посвідчення такого договору слід також вимагати документ про оціночну вартість даного нерухомого майна, розраховану органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства. Доцільно також витребувати від відчужувача баланс підприємства за формою 1, інвентаризаційний опис та аудиторський висновок. Аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні (Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 N 3125-XII). Аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності (Аудиторська палата, Рекомендації щодо порядку підбору та призначення акціонерним товариством аудиторів фінансової звітності від 30.10.2003 N 128). Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал (Мінфін, Наказ "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку" від 31.03.1999 N 87). Таким чином, начебто вищевказаних документів буде достатньо для підтвердження права власності на такий об'єкт цивільних прав як підприємство. Але на практиці залишається дискусійним питання щодо необхідності витребування при нотаріальному посвідчені договору відчуження правовстановлювальних та інших документів у разі, якщо у складі підприємства є будівлі (споруди) та інше майно, право власності на яке підлягає реєстрації (автотранспорт, цінні папери, корпоративні права та ін.). Але ж належність такого майна підприємству буде підтверджуватися балансом та іншими вищевказаними документами, титульний власник майна після відчуження не змінюється (таке майно значиться за підприємством, а не за власником підприємства), тому, на вважаємо, витребовування даних документів не має сенсу. Також постає питання щодо необхідності попередження кредиторів підприємства стосовно наступного відчуження. Наприклад, Цивільний кодекс Російської Федерації вимагає вчинення такої дії у разі продажу підприємства (ст. 562). Але ж цивільне законодавство України не зобов'язує продавця вчинити подібні дії, тому, вважаємо, що це право слід залишити на розсуд сторін, але ж про наявність кредиторів обов'язково повинно бути зазначено в тексті договору відчуження. Аналогічні дії слід вчиняти нотаріусові і у разі видачі свідоцтва про право на спадщину на підприємство у випадку смерті власника. Тобто, предметом права на спадщину виступає саме підприємство, а не його майно або майнове право на підприємство.ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ Місто Харків, п'ятого вересня дві тисячі восьмого року.Ми, що підписалися нижче, Продавець Семен Петрович, ідентифікаційний номер 2222222222, що проживаю в м. Харкові, вул. Торгова, 1 (далі іменований ПРОДАВЕЦЬ) та Покупець Ілля Андрійович, ідентифікаційний номер 2222222333, що проживаю в м. Харкові, вул. Московська, 5 (далі іменований ПОКУПЕЦЬ), а разом за текстом названі СТОРОНИ, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства України щодо недійсності правочинів, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, склали цей договір про таке:1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ.1.1. Продавець передає у власність Покупця належне йому Приватне підприємство “МАРІЯ” (надалі за текстом “Підприємство”), а Покупець приймає це підприємство та зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму.1.2. У власність покупця передається підприємство в цілому як майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до складу якого входять всі види майна, що призначене для його діяльності, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи, послуги, в т. ч. фірмове найменування, товарний знак, та інші виключні права, за винятком тих прав та обов'язків, які Продавець у відповідності до законодавства України не має права передавати іншим особам. 1.3. Покупець набуває підприємство для цілей ведення підприємницької діяльності.1.4. Підприємство має наступні суттєві ознаки, що його індивідуалізують:1.4.1. Статут підприємства затверджений власником 25 липня 2004 року1.4.2. Підприємство зареєстроване у місті Харкові 27 липня 2004 року, реєстраційний номер 1. 480 120 0000 009567, реєстратор Іванова В. А, свідоцтво АО № 2222221.4.3. ідентифікаційний код 333333331.4.4. місцезнаходження підприємства: місто Харків – 36, вул. Яблунева, 351.4.5. банківські реквізити: п/р 260078654349 у ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” МФО 3519991.4.6. підприємство має одну печатку та один кутовий штамп, виготовлені в установленому законом порядку.1.5. До складу підприємства як майнового комплексу входять:1.5.1. основні фонди загальною вартість 2500000, 00 (два мільйони п'ятсот тисяч грин. 00 коп.) гривень1.5.2. оборотні засоби загальною вартістю 356763, 78 (триста п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят три грн. 78 коп.) гривень1.5.3. права, вимоги загальною вартістю 256897, 24 (двісті п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто сім грн. 24 коп.) гривень1.5.4. борги (зобов'язання) загальною вартістю 123567, 58 (сто двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят сім грн. 58 коп.) гривень1.5.5. майновий комплекс підприємства знаходиться на земельній ділянці площею 0, 9800 га, за адресою: місто Харків, вулиця Яблунева, 35 (тридцять п'ять), що надана на умовах оренди за договором від 04.01.2005 року, зареєстрованим у ДЗК 04.01.2005 року за № 4536373.Склад та вартість Підприємства як майнового комплексу зазначені у цьому договорі на підставі повного інвентаризаційного опису від 01 вересня 2008 року. До договору додається: інвентаризаційний опис, бухгалтерський баланс, висновок незалежного аудитора про склад та вартість підприємства, перелік боргів (зобов'язань) з зазначенням кредиторів, характеру, розміру та строків їх вимог. 1.6. Цей продаж вчинюється шляхом повної оплати вартості підприємства та передачі Продавцем Покупцеві документів та інших атрибутів, що підтверджують юридичний статус підприємства та його характеристики як майнового комплексу, який передається за цим договором. Передача підприємства Продавцем Покупцю вчинюється за актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі укладається та підписується сторонами протягом трьох днів з моменту повної оплати вартості підприємства Покупцем Продавцю.Складання та надання на підпис акту прийому-передачі є обов'язком Продавця та вчинюється за його рахунок. З моменту підписання акту прийому-передачі підприємство вважається переданим Покупцю. З цього моменту на Покупця переходить ризик випадкової загибелі майна, переданого у складі підприємства. 2. ЗАЯВИ ТА ГАРАНТІЇ .2.1. Продавець свідчить та гарантує:2.1.1. що відчужуване підприємство належить йому на праві власності, на час укладання цього договору нікому іншому не продане, не подароване, не відчужене іншим способом, в іпотеку не передане, в спорі та під забороною не перебуває, що підтверджується витягом № 333345 від 05 вересня 2008 року2.1.2. що його майно не знаходиться в податковій заставі, що підтверджується витягом № 333333 від 05 вересня 2008 року.2.2. Покупець свідчить та гарантує, що його майно не знаходиться в податковій заставі, що підтверджується витягом № 333333 від 05 вересня 2008 року. 2.3. Сторони стверджують, що вчинення цього правочину не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей, а також, що договір цей не приховує інший правочин і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки. 2.4. Цей правочин вчинюється за згодою дружини Покупця, Покупець Марії Петрівни, про що свідчить її заява, підпис на якій засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Нотаріусом І. І. 05 вересня 2008 року за реєстром № 3434.2. СУМА ДОГОВОРУ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ. 2.1. Цей продаж вчинюється за 3000000, 00 (три мільйона грн. 00 коп.) гривень.2.2. Вказану суму Покупець зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Продавця № 260045678523, відкритий у ХФ ВАТ АБ “Укргазбанк” МФО 351000 в строк до двадцять п'ятого вересня дві тисячі восьмого року. 2.3. Вартість підприємства, згідно зі звітом незалежного оцінювача ТОВ “Ода” від 03 вересня 2008 року, складає 2990093, 40 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто тисяч дев'яносто три грн. 40 коп.) гривень. 3. ПЕРЕХІД ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА ДІЯ ЦЬОГО ДОГОВОРУ.3.1. Цей договір вважається укладеним з моменту реєстрації його у державному реєстрі правочинів, що відповідає вимогам ст. 334 Цивільного кодексу України.3.2. Право власності на підприємство виникає у Покупця з моменту укладання цього договору. Після укладання цього договору Покупець зобов'язаний зареєструвати зміни до установчих документів підприємства щодо зміни власника в установленому законом порядку.3.3. У частині купівлі-продажу договір діє до дати повного виконання Продавцем та Покупцем взаємних зобов'язань за цим договором. З моменту укладання цього договору та після виконання зобов’язань сторін цей договір діє як правовстановлювальний документ, що підтверджує право власності Покупця на підприємство. 4. ІНШІ УМОВИ. 4.1. Взаємовідношення сторін, що не врегульовані цим договором, регламентуються діючим законодавством України. 4.2. За невиконання або неналежне виконання обов’язків за цим договором сторони несуть відповідальність у розмірах прямих збитків, яких зазнала інша сторона.4.3. Усі суперечки, що можуть виникнути з цього договору, а також в зв'язку з тлумаченням його положень вирішуються сторонами шляхом переговорів, а при недосягненні домовленості – судом. 4.4. Зміна умов цього договору або внесення до нього доповлень можливе лише за згодою сторін. Всі зміни та доповнення викладаються у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням. 4.5. Витрати за нотаріальне посвідчення цього договору несе Покупець. 4.6. Продавцем сплачений прибутковий податок у сумі 150000, 00 (сто п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) гривень по квитанції № 45 від 05 вересня 2008 року. 4.7. Цей договір складено в трьох примірниках, один з яких залишається в справах приватного нотаріуса, а решта – видається Сторонам.ПІДПИСИ СТОРІН:ПРОДАВЕЦЬ ___________________________________ ______________________ ПОКУПЕЦЬ _________________________________________________________ Посвідчувальний напис нотаріуса

ukrnot, де Ви це знайшли, хто автор?

FINA, це методичні рекомендації Головного управління юстиції у Полтавській областіhttp://www.obljust.pl.ua/content/232/

На практиці зазвичай, державному реєстратору для зміни власника ПП достатньо подати заяву про вихід з ПП (ст.29 Закону [qoute]Про державну реєстрацію...) підпис на якій засвідчено нотаріально та нову редакцію статуту також із засвідченим підписом нового власника. Для чого договір купівлі-продажу?

Tash, в Україні відсутній закон, що регулює діяльність приватних підприємств. П.1 ст.113 Господарського кодексу України - приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Jemini, я с Вами не спорю. Я говорю о сложившейся практике, к тому же подкрепленной требованиями специального закона. Мне не понятно зачем клиенты сами себе создают лишние проблемы.

Якщо засновник не один, а інший не хоче заміни засновника, однієї заяви мало. На статуті вновій редакціїї повинно бути два підписи. Наш реєстратор одні заяви не приймає.

FINA, а як новий власник собі уявляє стати одним із співласників ПП, якщо інший цього не хоче. І він таки правий. Має ж бути ще й протокол зборів власників ПП про прийняття нового до складу ПП. Хоч це буде договір, хоч заява це має один результат [QUOTE]інший не хоче заміни засновника[/QUOTE]. І на купівлю-продажу долі в ПП другий власник має більше прав ніж новий. Форма ПП де є декілька власників най більш не врегульована законодавством на сьогодні. На мій погляд людям треба це пояснювати, бо сьогодні вони не хочуть витрачати гроші на формування статутного капіталу та робити ТОВ, а завтра не можуть вийти та розібратися з грошима, не дай бог з майном. І клопоту буде потім і власникам ПП і нотаріусу, що посвідчить договір купівлі-продажу ПП там де інший не бажає зміни власника.

Здравствуйте! Позиция №19 относительно понятна.А что делать,если фактически нужно произвести не продажу частного предприятия,а передачу?Собственник один .Мы уже сделали нотариальное заявление собственника,но гос.регистратор требует договор.Нотариус против составления такого договора.Я с ним согласна,т.к. оплата за эти права производится не будет. И насколько действует письмо и может ли оно быть руководством к действию???:ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА ЛИСТ від 24.05.2007 р. N 3742 Про документ про передачу права засновника (учасника) іншій особі На <...> лист <...> щодо надання роз'яснення деяких норм законодавства, в межах компетенції, повідомляємо наступне. Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України [qoute]Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців[qoute] (далі - Закон), у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників), додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передачу права засновника (учасника), або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи. ******Звертаємо увагу, що згідно зі статтею 1 ЦКУ особисті немайнові та майнові відносини (цивільних відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (Цивільним кодексом України). Документом про передачу права засновника (учасника) іншій особі, з одночасною передачею відповідного майна, який має подаватися державному реєстратору, враховуючи норми глав 24, 54, 55 ЦКУ, [B]може бути договір купівлі-продажу, міни, дарування або заява засновника про передачу права засновника іншій особі[/B]. Зміст такої заяви має містити положення про передачу майнових, немайнових прав, обов'язків іншій особі, відсутність будь-яких претензій тощо.

Форум

Інформаційний ресурс

продаж прав власника Приватного підприємства

Хто зараз онлайн