Форум

ОСОБИСТО!!!Для службового користуванняприм. № 1Прем’єр-міністру УкраїниТимошенко Ю.В.01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2Про неправомірні дії посадових осіб Міністерства юстиціїУкраїни, Державного підприємства «Інформаційний центр»,якими завдається збитків державі в особливо великих розмірахШановна Юліє Володимирівно!Керуючись ст.ст. 4, 13, 14 та 17 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», ст.ст. 23-25 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», звертаюся до Вас з метою вжиття невідкладних заходів з приводу неправомірних дій посадових осіб Міністерства юстиції України та Державного підприємства «Інформаційний центр», якими завдається збитків державі в особливо великих розмірах.За наявною у Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією інформацією, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі – Держінформ’юст) здійснює свою діяльність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.99 № 1272, відповідно до якої Держінформ’юст визначено адміністратором реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Мін’юсту.Підприємство працює виключно на госпрозрахунковій основі.Основним завданням та предметом діяльності підприємства є створення та системне забезпечення функціонування автоматизованих інформаційних ресурсів Міністерства юстиції України, здійснення інформатизації органів державної влади, таких як державна виконавча служба, органи нотаріату, а також банків та комунальних підприємств, бюро технічної інвентаризації.Крім того, в рамках своєї діяльності та з метою оперативного використання інформації Держінформ’юст впроваджує у вищезазначених органах сучасне обладнання, надає користувачам інформаційно-консультативні та технічні послуги щодо користування інформаційною мережею Міністерства юстиції, яка складається з низки Державних реєстрів. Реєстри, що підтримуються та обслуговуються Інформаційним центром, є електронними базами даних, інформація в яких накопичується, обробляється та використовується відповідно до цілей та завдань, що визначаються нормативно-правовими актами, які регламентують їх функціонування. На сьогоднішній день підприємство виконує функції адміністратора, зокрема реєстрів прав власності на нерухоме майно, застав та обтяжень рухомого майна, іпотек єдиних реєстрів доручень, посвідчених у нотаріальному порядку, заповітів та спадкових справ, виконавчих проваджень тощо.Разом з тим, значна частина коштів, отриманих Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, перераховується комерційним компаніям, зокрема ТОВ «Арт-мастер» та ТОВ «Фірма «3-Т» за здійснення супроводження даних програмних продуктів, у зв’язку з чим Державний бюджет недоотримує суттєву частку надходжень.Крім того, згідно з висновком Рахункової палати України тарифи, які встановлюються наказами Міністерства юстиції України, є економічно необґрунтованими.За результатами аудиту ефективності використання бюджетних коштів, який проводився Рахунковою палатою України, було встановлено, що замість створення реєстрів, відповідно до передбаченого законодавством про інформатизацію порядку, Мін’юст переклав ці функції на спеціально утворений Держінформ’юст, визначивши для нього власними наказами джерела фінансування за рахунок бюджету та платежів фізичних і юридичних осіб, що суперечить бюджетному законодавству.Замість зарахування до спеціального фонду Державного бюджету, платежі за виконання функцій держави, тобто за отримання інформації з реєстру, безпосередньо перераховувалися підприємству.Мін’юстом без проведення конкурсу було створено умови для функціонування підприємства – посередника, через якого замовлялися послуги із впровадження та експлуатації реєстрів.Таким чином, Мін’юстом з використанням непрозорої схеми переспрямовуються доходи спеціального фонду Держбюджету до посередника – Держінформ’юсту, який шляхом використання трудових, матеріальних ресурсів та інформації, що є власністю держави, надає платні послуги своєму ж засновнику – Міністерству юстиції, а також фізичним та юридичним особам. Співпраця Міністерства юстиції України з Держінформ’юстом носить вигідний для Держінформ’юсту характер та створює умови для корупції.Це дало змогу Держінформ’юсту протягом останніх шести років отримати дохід від впровадження та експлуатації 18 інформаційно-аналітичних систем у сумі понад один мільярд гривень, з яких значна частина була переспрямована на закупівлю товарів і послуг у інших виробників та постачальників».Згідно з інформацією, отриманою від правоохоронних органів у період з 2000 по 2007 роки директором Держінформ’юсту Добжанським В.Б. укладено низку договорів з ТОВ «Арт-мастер» і ТОВ «Фірма «3-Т» про створення та передачу права на використання комп’ютерних програм, які забезпечують функціонування державних реєстрів Мін’юсту.Комерційними структурами такі програми були створено та передано замовнику, за що отримано обумовлену в договорах винагороду. В подальшому, на зазначені програми товариствами «Арт-мастер» та «Фірма «3-Т» були зареєстровані авторські права та отримані відповідні свідоцтва на твори. ТОВ «Арт-мастер» зареєструвало на себе дев'ять творів (комп'ютерних програм), ТОВ «Фірма «3-Т» – три твори.Протягом 2002 – 2005 років товариствами було укладено низку авторських договорів з Держінформ’юстом про передачу на платній основі виключного права користування комп'ютерними програмами, які визначались як власність товариств.У період з 2005 по 2006 роки Держінформ’юстом у якості авторської винагороди за використання комп’ютерних програм товариству «Арт-мастер» перераховано 66,6 млн. грн., товариству «Фірма «3-Т» – 14,8 млн. грн. відповідно.Аналогічний механізм перерахування державних коштів на користь зазначених приватних структур був використаний на підприємствах, що входять до сфери управління Державної судової адміністрації, Міністерства аграрної політики, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.Служба безпеки України, яка проводила перевірку за даним фактом, зазначила, що причиною протиправного перерахування коштів стало прийняття окремими посадовими особами державних підприємств рішення на власний розсуд всупереч економічним інтересам держави.Шляхом укладення директором Держінформ’юсту Добжанським Віталієм Броніславовичем всупереч економічним інтересам держави з товариствами «Арт-мастер» та «Фірма «3-Т» зазначених угод державі було завдано збитків в особливо великих розмірах.Таким чином, внаслідок функціонування підприємства – посередника Мін’юстом кошти, отримані за використання трудових, матеріальних ресурсів та інформації, що є власністю держави, виводяться з доходів Держбюджету, спрямовуються державному підприємству «Інформаційний центр», яке в свою чергу перераховує дані кошти комерційним структурам у якості авторської винагороди за використання комп’ютерних програм та плати за здійснення супроводження даних програмних продуктів.Ураховуючи викладене, прошу Вас:1. Розглянути питання щодо ліквідації підприємства – посередника ДП «Інформаційний центр» та створення в структурі Міністерства юстиції України підрозділу, спеціально уповноваженого на здійснення інформаційного забезпечення діяльності органів юстиції та нотаріату2. Вжити заходів щодо передачі на баланс Мін’юсту права власності на програмне забезпечення всіх державних реєстрів, ведення яких здійснює Держінформ’юст, та забезпечення виконання вимог чинного законодавства у сфері закупівель щодо визначення виконавця по обслуговуванню державних реєстрів Мін'юсту3. Доручити Міністерству фінансів України переглянути нормативно-правові акти, які регулюють порядок стягнення зборів та платежів, отриманих за експлуатацію державних реєстрів, та розробити механізм зарахування зазначених зборів та платежів до спеціального фонду Держбюджету України4. Організувати комплексну перевірку ДП «Інформаційний центр» та Мін'юсту з питань законності використання бюджетних коштів на створення та функціонування всіх державних реєстрів Мін'юсту, провести повну ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Інформаційний центр»5. Надати юридичну оцінку діям посадових осіб Мін’юсту, в тому числі Міністра та заступників Міністра юстиції, а також службових осіб ДП «Інформаційний центр», вжити заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності6. Матеріали перевірок у порядку, передбаченому Законом України «Про боротьбу з корупцією» та Кримінально-процесуальним кодексом України, направити до правоохоронних органів для прийняття відповідних рішень.Про результати вжитих заходів прошу повідомити Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією в установленому законом порядку.Сподіваюсь на Ваш професіоналізм та принциповість, які дозволять припинити протиправну діяльність Мін’юсту і ДП «Інформаційний центр» та завдання подальших збитків державі.Додатки на __ арк.З повагоюГолова Комітету Верховної Ради Україниз питань боротьби з організованоюзлочинністю та корупцією І.Г.Калєтнік

[URL=[qoute]http://tina-bat.livejournal.com/60613.html[qoute]]http://tina-bat.livejournal.com/60613.html[/URL]

[URL=[qoute]http://www.from-ua.com/eco/26d6823c2597e.html[qoute]]http://www.from-ua.com/eco/26d6823c2597e.html[/URL]

[URL=[qoute]http://www.from-ua.com/eco/d5373853fcbc4.html[qoute]]http://www.from-ua.com/eco/d5373853fcbc4.html[/URL]

[URL=[qoute]http://news.qs.kiev.ua/lenta/news_full.php?id=266813[qoute]]http://news.qs.kiev.ua/lenta/news_full.php?id=266813[/URL]

эх ... раздербанят лакомый кусочек и дальше будет все как было, только бумажные шелестящие реки с шестью и более нулями будут текти в другие карманы, замечу, не народные.

marat, а можна так зробити, щоб ця тема на загальному форумі була в кожному розділі, і сама перша зверху?хай більше відвідувачів ненотаріусів ознайомиться.

можна, резидент, но может только админ.

marat, дякую.тоді прохання до Адміна.[QUOTE] можна так зробити, щоб ця тема на загальному форумі була в кожному розділі, і сама перша зверху?хай більше відвідувачів ненотаріусів ознайомиться. [/QUOTE]

резидент, дякую також, але ця тема....., большенство боится ее, удалили не зря (очень много на форуме...), я, не боюсь, как и Vсегда.

200 000 000 $ и дальше, кап.., кап.............

кап..., кап..., а Васька слушает да ест.

не Vсе темы набирают 16 000 просмотров, и не Vсе как в англии пишут:-)

[QUOTE]ОСОБИСТО!!!Для службового користуванняприм. № 1[/QUOTE]marat, да Вы просто Штирлиц!Откуда инфа?

На вибори ж гроші потрібні усім!

все просто и гениально....а пенсионеру для того чтоб сделать завещание надо 46,75 ИНформцентру сразу отдать

один із способів чесного відбирання грошей у людей ,з миру по нитці- і голий не тільки в сорочці, а й з мільйонами євро на рахунках і ще й позолотити товаришів вистачає.

На пов.17Яких товаришів?, товариші- це в Симоненка, а тут КоМанда [qoute]товаришів[qoute], тобто КМ, а якщо не команда, то- і не товариші.А ми так, ми просто, до урни (виборчої) підійдемо )))

а Остап Бендер , оказывается был чекистом ............. это я сегодня документальный фильм про него смотрела....... вобщем в среде аферистов , воров и бандитов - был засланым казачком...........

29 жовтня 2009 року набрала законної сили Постанова Київського апеляційного адміністративного суду, якою задоволено позовні вимоги державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України до Рахункової палати України, зокрема, визнано незаконними дії Рахункової палати по проведенню перевірки Держінформ’юсту та відсутність компетенції Рахункової палати на проведення аудиту Держінформ’юсту в тій частині його діяльності, яка перебуває поза межами використання коштів державного бюджету. Довідково: у березні 2008 року Рахункова палата України здійснила перевірку діяльності державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Враховуючи численні порушення з боку Рахункової палати, які на думку Держінформ’юсту, мали місце в ході перевірки, а також з урахуванням відсутності компетенції у Рахункової палати України здійснювати перевірку державних госпрозрахункових підприємств, які не виступають розпорядниками бюджетних коштів, Держінформ’юст змушений був звернутись за захистом своїх порушених прав до Окружного Адміністративного суду міста Києва із відповідним позовом. У вересні 2008 року Окружним Адміністративним судом міста Києва в задоволенні позовних вимог Держінформ’юсту було відмовлено. Не погоджуючись з доводами, якими керувався адміністративний суд міста Києва при прийнятті постанови, Держінформ’юстом було подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Київським апеляційним адміністративним судом було скасовано постанову Окружного Адміністративного суду м. Києва та задоволено позовні вимоги державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в повному обсязі.

Я так розумію, що на захист прав Інформцентру кинуто весь інтелектуальний ресурс Мінюсту....., тому такої низької якості нормативні документи Мінюсту, щоо регулюють діяльність органів нотаріату.

Це типу [qoute]В чужом глазу соринку видим, в своем бревна не замечаем[qoute] Закон [qoute]Про інформацію[qoute] Стаття 31. Доступ громадян до інформації про них Громадяни мають право: знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються доступу до інформації про них, заперечувати її правильність, повноту, доречність тощо. [B]Державні органи та організації, органи місцевого і регіонального самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно[/B] на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також вживати заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до неї. У разі порушень цих вимог Закон гарантує захист громадян від завданої їм шкоди використанням такої інформації. Забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами. Зберігання інформації про громадян не повинно тривати довше, ніж це необхідно для законно встановленої мети. Всі організації, які збирають інформацію про громадян, повинні до початку роботи з нею здійснити у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку державну реєстрацію відповідних баз даних. Необхідна кількість даних про громадян, яку можна одержати законним шляхом, має бути максимально обмеженою і може використовуватися лише для законно встановленої мети. Відмова в доступі до такої інформації, або приховування її, або незаконні збирання, використання, зберігання чи поширення можуть бути оскаржені до суду.( Офіційне тлумачення до статті 31 див. в Рішенні Конституційного Суду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)

Про наші тарифи, які установлені для доходу ДП [qoute]Інформцентру[qoute] МЮ, не читати ні писати не хочеться тоиу, що це пустий [qoute]вистрел в пустиню[qoute]. В газеті Юридична практика №43 пан Добжанський дає ітерв[qoute]ю про те що за наші грошові збори він забезпечує всі державні контори оргтехнікою,операторами і все це за їх рахунок.

№ 40 (768) 17 — 23 жовтня 2009 Криве дзеркало для бізнесуАвтор: Анатолій ВОЛОШКО «Зібралася якось фірма, що запускає космічні кораблі, відремонтувати бабусі радіо» — приблизно так можна розпочати історію одного наклепу… Коли представники компанії «Софтлайн» збиралися налагодити роботу державного електронного реєстру для ЗАГСу, вони і не підозрювали, у що виллється начебто нескладна робота.Як це булоТрохи історії. В Європі про ЗАТ «Софтлайн» дізналися завдяки запуску українцями біржової системи CR, побудованої відповідно до загальноєвропейських біржових стандартів. Таким чином, Україна одержала можливість вести торги з продажу квот парникових газів. Завдяки проданим квотам бюджет країни збільшився на 300 млн. дол.«Сьогодні в Україні падає виробництво і внаслідок цього знижується викидання в атмосферу парникових газів. А скорочується викидання — активніше продаються квоти, — каже Жанна Єрмоленко, керівник напрямку екології ЗАТ «Софтлайн». — Перед нами було поставлено завдання розробити або знайти таку систему, за якої можна було б ефективно проводити моніторинг підприємств, які здійснюють викиди, і їхній вихід на електронні торги. Методом мозкового штурму і тривалих дискусій таку систему було вибрано та адаптовано. Це система з відкритим кодом, якою володіє держава. Адже системи, створювані для держави, залишаються в її власності. Стартувавши пізніше за інші країни, що працювали над аналогічними проектами два роки, наші програмісти виконали такий само обсяг робіт усього за два місяці».«Існує два види розрахунків за надане програмне забезпечення, — зазначає Костянтин Щербина, котрий кілька років очолював представництво Microsoft в Україні. — З допомогою передачі ліцензій і з допомогою наступної виплати роялті, що чимось нагадує абонплату. В Україні відомі випадки одержання роялті від держструктур приватними структурами, і це нормальна практика. Це буває нечасто, оскільки держструктури на тендері рідко вибирають такий вид розрахунку».У 1996 році Кабінет міністрів зобов’язав Міністерство юстиції створити Єдиний реєстр нормативних актів. Мін’юст створив інформаційний центр (ІЦ). Його директор В.Добжанський укладає договори з ТОВ «Арт-Майстер» і ТОВ «3-Т» про створення комп’ютерних програм, необхідних для роботи реєстрів Мін’юсту. При цьому права власності на програмне забезпечення (ПЗ) приватники лишили за собою.Удійний бізнесНе менш знакова ситуація склалася і на іншому держпідприємстві, що так само, як і ІЦ Мін’юсту, веде державні реєстри. Відповідно до «правильно» складених договорів, держпідприємство «Інформаційно-ресурсний центр» (ІРЦ) при Держкомпідприємництва зобов’язане виплачувати в приватні кишені по мільйону гривень щомісяця!Експерти Інституту кібернетики при НАН України, які проводили перевірку разом із СБУ на ДП «ІРЦ» у липні, дійшли висновку: «Виявлено і зафіксовано несанкціонований обмін інформацією зі сторонніми серверами, заборона якого призводить до неможливості ведення ЄДР. Цей факт становить загрозу національній безпеці і може бути пояснений тільки діями розробника програмного забезпечення».Потрапивши у поле зору правоохоронців, керівники ТОВ «Арт-Майстер» і «3-Т» зважуються на безпрецедентний хід: обвинувачують у всіх своїх гріхах... конкурентів по ринку встановлення і продажу ПЗ. І це при тому, що на сьогодні зазначені компанії є єдиними в Україні, хто одержує роялті від держструктур!«Арт-Майстер» і «3-Т», у принципі, те саме, — каже Володимир Лєпьошкін, директор ДП «ІРЦ», — тому що все вирішує одна людина. Всі мої розмови з цими компаніями відбувалися при панові Дерев’янко (був №94 у виборчому списку «Нашої України» в 2006 році. — А.В.). З того моменту, як ми оголосили тендер, ми вже з ним не зустрічаємося».Ху із містер Гуреєв?Взяти коментар у Юрія Дерев’янка автору статті не вдалося. У вищезгаданих фірмах ніхто з опитаних Юрія Богдановича не знає. Коментарів стосовно ситуації з Мін’юсту також не надійшло — прес-служба вимагає письмового звернення на ім’я Миколи Оніщука. Та все ж таки нам вдалося почути думку іншої сторони.«У цій історії більше надуманого, ніж правди, — вважає Василь Гуреєв, депутат від Партії регіонів. — Дві компанії хочуть поквитатися, і до цієї боротьби підключилися народні депутати з кількох сторін. Одна компанія — з іноземними засновниками зі Сполучених Штатів Америки, інша — українська. Це питання конкуренції двох компаній, в яку втрутилися кілька народних депутатів. Йдеться про «Арт-Майстер» і «Софтлайн». У «Арт-Майстер» — українські засновники, у «Софтлайн» — американські».Факту знайомства з Юрієм Дерев’янком регіонал не заперечує, але своє ставлення до питання пояснити не поспішає: «Почитайте мою біографію — я всю країну знаю». А про те, що Юрій Богданович сидить навпроти в розкішному офісі по вул. Ковпака, Василь Миколайович вирішив не говорити.ТОВ «Арт-Майстер», як і ТОВ «3-Т» в українських реєстрах знайти не вдалося. Їхній засновник «Софтвер трейдинг енд інвестмент лімітед» та «Ассетсмен холдинг лімітед» зареєстровані на Кіпрі, підтверджують офіційні джерела. З приводу ЗАТ «Софтлайн» відомо, що воно зареєстроване в Україні, але один із його акціонерів — іноземець. Що ж мав на увазі пан Гуреєв?

Меня использовали как проститутку. Министр Онищук и его команда занимаются [qoute]черным пиаром[qoute] Жулики и мошенники в наше время встречаются на каждом шагу. Иногда на их крючок попадаются и журналисты. Задача СМИ — выводить преступников на чистую воду, привлекать внимание общественности, милиции и СБУ к преступлениям, которые, на первый взгляд, незаметны. Мы стремимся сделать жизнь лучше, а общество — справедливее. Но и мы люди, люди, которые иногда совершают ошибки. Увы, иногда из-за наших промахов страдают невиновные. Я, журналист, председатель веукраинского объединения «Молодежь — надежда Украины» Вадим Гладчук. Читатели интернет пространства знают меня много лет и читали мои честные и смелые статьи на этом сайте, сайтах sprotiv.org и nacburo.org. Я всегда работаю объективно, вывожу на чистую воду всевозможных жуликов. Моя работа направлена преимущественно на борьбу с тендерной мафией, которая захватила Украину. КАК МЕНЯ ОБМАНУЛИ Хочу рассказать вам про компанию жуликов, которые вынудили меня написать неправду. В августе мне позвонили ребята, которые представились сотрудниками государственного предприятия «Информационный центр» и пригласили меня на встречу с директором этого учреждения Виталием Добжанским на ул. Мельникова, 81. По телефону мне объяснили, что хотят дать мне материалы для журналистского расследования. Я, как настоящий журналист, не мог не воспользоваться такой возможностью. При встрече Виталий Добжанский рассказал мне жуткую историю, суть которой заключается в том, что в Украине действует организованная преступная группа ОПГ «Софтлайн», которая скупает пачками чиновников, получает доступ к информационным базам и торгует ими. Говорил настолько убедительно, что я поверил. Да и как тут не поверить, если первоисточником информации является директор государственного предприятия? К тому же, он рассказал, что за его спиной стоит лично министр юстиции Николай Онищук, которому я всегда верил. Конечно же, толика сомнений была, но Виталий Брониславович пригласил меня на вторую встречу, причем, непосредственно в Министерство Юстиции — лично к министру Онищуку. Причем, он пообещал, что на встрече будет несколько экспертов, которые дадут мне для расследования дополнительную информацию. И не обманул. В кафе, где мы встретились, за одним столом сидели сам министр Николай Онищук, уже знакомый мне Виталий Добжанский и два человека, которых мне представили как экспертов и компетентных в этом вопросе людей: народного депутата Украины Василия Гуреева и его помощника Юрия Деревянко. Правда, господа Гуреев и Онищук сразу же после встречи уехали, сославшись на какие-то дела, но сказав мне, что Добжанский и Деревянко «полностью в курсе вопроса». Разговор был долгим. Мне поведали просто таки жуткую историю про ОПГ «Софтлайн» и повязанных с этой группировкой лиц: депутатов Антона Яценко и Николая Калетника. Они, по словам Деревянко и Добжанского, хотят захватить государственные реестрами, чтобы торговать секретами и подсаживать чиновников и силовиков на смачный компроматный крючок. Также меня убедили в том, что «Софтлайн» долгое время занимался отмыванием денег через фиктивные предприятия. Конечно же, предоставленной мне информацией я был возмущен и тут же предложил план действий: рассказать про преступления ОПГ «Софтлайн» со страниц газеты «Бесы коррупции» и разбросать ее по интернету. Но сразу же предупредил Деревянко и Добжанского в том, что издание газеты — дело дорогое. За свои услуги я ничего не возьму, а вот печать стоит дорого. Эта кампашка при нашей встрече обещала мне заплатить за написание статьи против компании «Софтлайн» 30 тысяч долларов и дали 15 тысяч предоплаты. Я написал отличные тексты: «Бриллиантовая отмычка», «Остановить преступления ОПГ «Софтлайн» и «Как избавиться от «своих» воров. Рецепт Ю.В.Тимошенко». Издал газету, нанял распространителей, сделал интернет-распространение. Естественно, на все это дело ушли мои личные деньги — 15 тысяч не хватило и нужны были дополнительные финансовые вливания в размере еще 15 тыс. Но как же меня жестоко обманули! Мне не только не дали денег, но и вышвырнули меня из помещения ДП «Информационный центр», когда я пришел туда за деньгами! А Добжанский свой мобильный на меня просто перестал брать. Когда же я ему звонил на городской, секретарша меня просто не соединяла. Естественно, что такое поведение партнеров меня не только возмутило, но и навело на подозрения: а все ли чисто в этой истории? ПРАВДА ПРО «ИНФОРМАЦИОННЫЙ ЦЕНТР» Для начала я решил выяснить, а почему Добжанский и Деревянко так хотели очернить «Софтлайн» и депутатов Калетника и Яценка? Что вообще связывает Добжанского и Деревянко? Помощника депутата и директора Госпредприятия. Уж не коррупция ли? Через свои связи мне удалось выяснить, что Деревянко является основателем компании «Арт-мастер». А компания «Арт-мастер» — намного интереснее, чем «Софтлайн». Забиваю в поисковой системе слова «Арт-мастер» и «Информационный центр». По первой же ссылке захожу на сайт «Хайвей» — http://h.ua/story/210917/ — статья «В чем виноват Онищук? Коррупционные схемы Минюста». Картина сразу же становится ясной, как летнее утро. Министерство юстиции Украины создало некий «Информационный центр», который обеспечивает нотариусам доступ к государственным и единым реестрам. Ничего тут такого, на первый взгляд, нет. Но вот доступ нотариусов к реестрам — платный, причем, эту плату собирает с нотариата государственное предприятие «Информационный центр», директором которого является этот самый Виталий Брониславович Добжанский, с которым мне лично удалось познакомиться и пообщаться. Так, каждый раз, когда простой украинец оформляет у нотариуса доверенность, в стоимость такой услуги — 200 грн. — входит и 51 гривна, которую берет себе «Информационный центр». Онищук наградил Добжанского за воровство Предлог для таких поборов — «Информационному центру» нужны деньги для того, чтобы обеспечивать нотариусам доступ к этим самым реестрам. У предприятия, возглавляемого Добжанским, есть себестоимость, которую, по мнению Виталия Брониславовича, должны оплачивать нотариусы. Но вот почему эта себестоимость настолько большая? Оказывается, Государственное предприятие «Информационный центр» вынуждено оплачивать неким частным структурам плату за использование программного обеспечения. По подсчетам того самого Игоря Калетника, за «2005 - 2006 годы Госинформюст в качестве авторского вознаграждения за использования компьютерных программ предприятию «Арт-мастер» перечислено 66,6 млн. грн., обществу «Фирма «3-Т» - 14,8 млн. грн. соответственно». «Информационный центр» использует программное обеспечение, принадлежащее компаниям «Арт-мастер» и «3-Т». Эти компании создали их несколько лет назад за государственный счет, а потом передали «Информационному центру» во временное пользование. Государственное предприятие, естественно, платит эти деньги частникам в виде авторского вознаграждения. Почему не в виде арендной платы? Да все очень просто. За аренду нужно платить НДС, налог на прибыль и прочие отчисления, а вот за авторское вознаграждение (роялти) вообще государству платить ничего не нужно. Фактически это — миллионы, освобожденные от налогов. Иначе говоря, деньги просто украдены. Ну, допустим, Калетнику верить нельзя — он сам лыком шит. Но ведь эту информацию, в принципе, несложно и самому проверить. На сайте «Информационного центра» (http://www.informjust.ua) указано, что в 2005-2006 года за оформление одной сделки нотариусам нужно было платить вначале по 25, а потом и по 34 грн. Простая математика показывает, что суммы такие — более чем реальные. Размеры полностью соответствуют числу оформленных сделок. Если 80 млн. гривен было уплачено только частным структурам, которые, как выяснилось, принадлежат господину Деревянку, то, сколько всего денег за этот период было собрано с нотариата? Думаю, что на поддержку самой системы реестров было потрачено миллионов 20. Итого, — 100 миллионов за 2 года! И эти люди не смогли вернуть мне каких-то 5 тысяч долларов? Украденные деньги распределяются между всеми участниками коррупционной схемы: министром Николаем Онищуком, директором ГП «Информационный центр» Виталием Добжанским, бизнесменом и владельцем компании «Арт-мастер» и «3-Т» Юрием Деревянко, а также его компаньоном и другом депутатом Василием Гуреевым. Кстати, насчет Гуреева. Помните, я писал, что он также приезжал на встречу? Так вот, Деревянко мне объяснил, что Василий Гуреев — его личный карманный депутат. Живет у него на зарплате и, при необходимости, сделает любые запросы в СБУ и прокуратуру. Еще у Деревянка, по его словам, есть 2 депутата из Партии Регионов, которые также за финансовое вознаграждение организуют любой запрос. Когда я в газете «Бесы коррупции» и интернет-статьях писал про карманных депутатов на службе ОПГ «Софтлайн», в качестве прототипа использовал образы именно группировку Деревянка. Просто поменял имя заказчика на имя топ-менеджеров компании «Софтлайн». Не секрет, что у воров имеется своя неформальная рейтинговая шкала — кто более «махровый». Свой «Форбс». И вся эта традиционная воровская шушера, о которой мы привыкли читать в ежедневных милицейских сводках, белой завистью завидует своеобразной воровской высшей касте: депутатам, министрам и частным лицам, которые повязаны с чиновниками. Так вот, и обычные уголовники, и депутатская братия, и министры, и различного рода чинуши обзавидовались бы, если б узнали о том, какие суммы отмываются через предприятие «Информационный центр»! Да еще и по такой гениальной схеме! Не понимаю вот только, почему они все-таки зажали эти несчастные 15 тысяч долларов? Я думаю, что ни в одном другом министерстве и ведомстве, реализовать такую воровскую схему невозможно. Другое дело — в Министерстве юстиции Украины. Дело в том, что под контролем этого министерства находятся суды, про объективность которых лишний раз говорить нет смысла: эти ведомства прямо кишат «колядныками» в мантиях, покрывающих коррупцию и коррупционные схемы. Один из недавних примеров — суд министра Онищука против обвиняющего его в махинациях Игоря Калетника. Министр подал не в какой-нибудь суд, а непосредственно в Печерский районный, где, как всем известно, судьей работает его племянник. Мог ли министр проиграть? ПОЧЕМУ ЗАКАЗАЛИ «СОФТЛАЙН» Хорошо, правду в этой истории я выяснил. А почему же меня попросили обгадить именно «Софтлайн»? Правда оказалась также очень простой. Дело в том, что летом 2008 года «Софтлайн» на свою беду поучаствовала в тендере, проводимом Министерством юстиции Украины на разработку одного из реестров. На свою беду «Софтлайн» этот тендер выиграла. Суть предложения состояла в том, что государственному предприятию «Информационный центр» полностью передаются авторские права. Другими словами, никакого роялти каждый месяц платить не надо! Для господина Деревянко это создало бы опасный прецедент: покупка программного обеспечения (ПО) обошлась бы в сумму, намного меньшую, чем его аренда. Стоимость покупки ПО, с передачей всех авторских прав государственному предприятию, обошлась бы в 1 миллион гривен. За использование же существующих реестров ГП «Информационный центр» платит ежемесячно компаниям «Арт-мастер» и «3-Т» суммы в несколько раз большие — по 3-4 миллиона гривен. Да если бы программное обеспечение перешло в собственность государства, авторы схемы лишились бы всех своих заработков! А деньги это просто бешенные! Результаты тендера тогда признали недействительными — Онищук ведь контролирует суды. А у «Софтлайна» с тех пор начались проблемы: против них наняли журналистов, которым «слили чернуху». Я уверен, что авторов всех придуманных против «Софтлайна» копроментирующих материалов обманули точно так же как и меня: подкинули сфабрикованные материалы, а чтобы журналисты не обращали внимание на некоторые несоответствия, их просто подкупили. Я точно знаю, что деньги предлагали не только мне, но и некоторым телевизионщикам. Так что, не удивляйтесь, если вслед за листовками вроде изданной газеты «Бесы коррупции» (которую я делал для них), скоро на экранах телевизоров появятся такого же рода сюжеты с комментаторами, которые боятся показать свои лица. Кроме того, я более чем уверен, что вскоре Добжанский и Деревянко найдут вместо меня новых журналистов, которые будут размещать про «Софтлайн» негативные материалы в сети Интернет! Коллеги, не верьте этим людям! Они пообщещают вам много денег, а потом просто «кинут». Это — их стиль работы, ведь, судя по почерку работы, они привыкли так жить на протяжении десятилетий. КТО ВЫ, ГОСПОДИН ДЕРЕВЯНКО Мне стало интересно, откуда взялся этот самый Юрий Деревянко и каким он образом сблизился с депутатом Гуреевым. Или, наоборот, это Гуреев с ним сблизился? Набранное в гугле слово выводит на сайта ЦВК, где он указан в качестве народного депутата Украины позапрошлого созыва. Попал он туда в 2005 году по спискам Партии промышленников и предпринимателей (УСПП), возглавляемой Анатолием Кинахом. Каким же образом? Вот тут то и становится интересно. Старожилы УСПП говорят, что никому неизвестного предпринимателя в списки вставил лично Василий Гуреев. Анатолий Кириллович был поначалу против, но господин Гуреев его убедил, сказав, что «нам нужны свои, надежные люди, а это — мой друг, проверенный». Деревянко стал депутатом. Юрий Деревянко и Василий Гуреев Зачем же Гурееву нужен был Юрий Богданович Деревянко? Неужели, больше некому было кнопки в парламенте нажимать? Все очень просто. На тот момент схему мошенничества с государственными реестрами раскрыл тогдашний министр юстиции Роман Зварыч и доложил о ситуации в СБУ (http://www.kommersant.ua/doc.html?docId=762450). Зварыча после этого скомпрометировали, СБУ-шников подкупили. Но история уже всплыла и приобрела огласку — Деревянко и его партнер по криминальной схеме испугались. Нужна была депутатская неприкосновенность, чтобы никто на Деревянка не завел дело и не привлек к ответственности (ведь тот мог бы в ходе следствия сдать партнера). Ну, это понятно. А вот как вообще они познакомились и кем был Деревянко до знакомства с Гуреевым? Прошлое у Юрия Богдановича Деревянко странное. Киевская милиция дважды заводила на него административные дела за бродяжничество — Юрий Богданович без крыши над головой долго жил на вокзале и скитался по вокзалам. Гуреев же всегда был «крутым» парнем. Спортсмен, комсомолец, отличник — профессиональный номенклатурный работник всегда знал как себя подать и чем похвастать. Идея с реестрами ему пришла еще в конце 90-х, но вот только сам мараться об нечистую схему он не хотел. Нужен был свой зиц-председатель Фунт, которого, в случае чего, и посадят. Свои люди в МВД нашли ему для этих целей идеального кандидата — Юрия Деревянко. Молодой, без криминального прошлого и, если ему не помочь, без какого-либо будущего. Юрия Богдановича доставили из КПЗ прямо к Гурееву в кабинет где тот на месте предложил изменить молодому человеку жизнь. Прямо как в сказке про Золушку, вот только в роли прекрасной феи выступил депутат Гуреев. И понеслось. На Деревянко зарегистрировали фирму для отмыва денег «Энергокомплект», которая долгое время осваивала деньги Партии промышленников и предпринимателей. Одновременно экс-бомжа сделали главой компании «Арт-мастер», которая, собственно, тоже ничем не занималась. Дело в том, что якобы созданные «Арт-мастером» реестры, к моменту появления на рынке компании «Арт-мастер» уже существовали — их разработали сотрудники ГП «Информационный центр». На компанию «Арт-мастер» лишь зарегистрировали авторские права на эти самые реестры, что позволило «Информационному центру» перечислять деньги на счета этой самой компании «Арт-Мастер». По аналогичной схеме создали и компанию «Фирма «3-Т», на которую также записали часть реестров, чтобы не светить слишком огромные деньги. А так — вроде все чисто. Таким образом, Деревянко является не только участником коррупционной схемы, но и человеком, укравшим авторские права у настоящих разработчиков. А компании «Арт-мастер» и «Фирма «3-Т» — не компании-производители ПО, а обыкновенные воры, которые присвоили чужую собственность. Интересно, что когда Юрий Деревянко был депутатом, он все время хотел стать заместителем главы комитета по борьбе с коррупцией и организованной преступностью. Против самого себя бороться? К счастью для страны, он не нашел поддержки. Даже его покровитель Гуреев сказал, что лишний раз светиться не стоит. К тому же Деревянко и так разбогател на вышеупомянутой схеме с реестрами. В карманах у Юрия Богдановича лежат наши с вами деньги, которые мы платили нотариусам во время оформления доверенностей, завещаний, выписок. Когда после перевыборов 2007 депутаты сформировали коалицию, была надежда на то, что со сменой тогдашнего министра на Онищука, схема исчезнет. Увы, министры приходят и уходят, а коррупционные схемы живут и здравствуют. Нового министра задобрили — государственное предприятие «Информационный центр» начало оплачивать министерству юстиции командировки за границу, автомобили и топливо, а самому министру Онищуку предложили процент от схемы. Этим летом депутат-коммунист Калетник эту схему обнаружил, раскрыл и передал всю информацию премьер-министру Юлии Тимошенко. Встал вопрос о снятии министра Онищука с должности. Но Николаю Васильевичу Онищуку летом повезло — Юлия Владимировна решила не лишать изрядно похудевшее правительство еще одного министра. Онищуку дали шанс исправиться и поставили задачу ликвидировать коррупционную схему. Так и получилось, что у экс-бомжа Деревянка появилось сразу два врага: БЮТ и Коммунисты. Деревянко психовал, орал и разбрасывался деньгами. Своих замов по безопасности он хватал за шиворот и плевался им в лицо, угрожал всех разогнать. Нужно было что-то делать, причем срочно. Онищука задобрили — подарили ему фабрику государственной документации «Зоря», а на Калетника вылили кучу компромата. Но и этого было мало. Нужно было запугать всех возможных бизнес-конкурентов. Именно для этого и пригласили меня, чтобы я написал статьи про «Софтлайн» и каким-то образом связал эту самую компанию с Игорем Калетником и народными депутатами от БЮТ. Но, несмотря на такие активные действия экс-бомж Юрий Деревянко продолжает бояться. Гуреев уже сказал ему прямо, чтобы тот его не трогал, а разбирался сам. К сожалению для Юрия Богдановича, иммунитета сейчас у него нет. А СБУ-шники уже подобрались к нему и Виталию Добжанскому близко. Скандал вышел уже на такой уровень, что скрыть его не удастся, а Деревянку, в отличие от зиц-председателя Фунта, сидеть ой-как не хочется. Схема воровства денег В данный момент схема продолжает работать. Нотариусы продолжают платить «Информационному центру» деньги, которые собирают со всех нас. До сих пор, при оформлении какого-либо нотариального действия мы вынуждены платить экс-бомжу, которого давно нужно посадить за махинации. Всего за годы существования этой схемы из наших карманов вынули 5 миллиардов гривен, и все они пошли в карманы четырем людям: зиц-председателю и бывшему бомжу Юрию Деревянку, его покровителю Васе Гурееву, министру Николаю Онищуку и его подельнику Виталию Добжанскому.[URL=[qoute]http://times.ua/story/87544/[qoute]]http://times.ua/story/87544/[/URL]

[I][qoute][qoute]29 жовтня 2009 року набрала законної сили Постанова Київського апеляційного адміністративного суду, якою задоволено позовні вимоги державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України до Рахункової палати України, зокрема, визнано незаконними дії Рахункової палати по проведенню перевірки Держінформ’юсту та відсутність компетенції Рахункової палати на проведення аудиту Держінформ’юсту в тій частині його діяльності, яка перебуває поза межами використання коштів державного бюджету[qoute][/I]А где можно найти текст Постановления суда?И еще меня интересует исковое заявление

Информационный дерибан народаОлег Мягков Народная примета: если мнения Ющенко и Тимошенко совпадают, следовательно, идет речь о чем-то очень серьезном.Минимум об угрозе государству. За последние 2 года случаев единомыслия премьера и президента что-то и не вспоминается. Единственное исключение - отношение Ющенко и Тимошенко к государственному предприятию «Информационный центр». Государственное предприятие - это такое официальное название. Больше оно смахивает на какое-то общество с ограниченной ответственностью - но об этом впоследствии. «Информационный центр» - странное учреждение. Вроде бы подчиняется Минюсту, но вот уже несколько поколений министров из разных политических сил не могут изменить директора этого ДП Виталия Добжанского (или не хотят). На территорию «Центра» не может попасть даже СБУ. 20 миллионов украинцев ежегодно обращаются к государственным и частным нотариусам - оформить соглашения покупки-продажи, доверенности, наследство и тому подобное. Стоимость услуг нотариусов ежегодно растет. Украинцы с разным социальным статусом не удовлетворены - за мелкие справки из разного рода реестров нужно платить достаточно большие суммы. Впрочем, рядовые граждане и не подозревают, что не удовлетворены также сами нотариусы. Ведь от оплаченных сумм им достаются копейки. Подавляющая часть средств автоматически перечисляются на счета государственного предприятия «Информационный центр». И речь идет о миллиардах гривень, которые попадают неизвестно кому. Этой схеме уже несколько лет. И изобретена она была в бытность министром юстиции Александра Лавриновича, представляющего ныне Партию регионов в статусе вице-спикера парламента. Не смог (а возможно, и не захотел) ломать такую схему и его преемник на должности - «нашеукраинец» Николай Онищук. Первый, кто заметил, что с «Информационным центром» что-то не так - другой «нашеукраинец», тоже экс-министр юстиции Роман Зварич. Еще в 2006 году, только что отправленный в отставку Зварич обратился с обращениями к СБУ и Генпрокуратуре относительно деятельности «Информационного центра». В ведении этого учреждения 16 единых государственных реестров. Речь идет об информации относительно залогового имущества, ипотеки, доверенностей, наследства и тому подобное. Фактически вся нотариальная база данных. Тогда, по мнению Зварича, шла речь о недостаточных мероприятиях по охране этой информации. Проще говоря, работники ГП «Информационный центр», вероятно, сливали конфиденциальную информацию об имуществе для потенциальных рейдерских атак. Ни одна афера с недвижимостью, кстати, невозможная без соучастия этого ГП. Зварич еще на должности министра пытался разобраться с ситуацией в «Информационном центре». Однако справиться с человеком Лавриновича Добжанским ему не удалось. «Инфоцентр», невзирая на формальную подчиненность Минюсту, давно превратился в структуру-монстра. Чего стоит история с тем, как на предприятие просто не пустили следственные органы СБУ, которые явились с ордером и всеми необходимыми документами. По-видимому, было что прятать. Партия регионов, кстати, тогда сразу развернула против Зварича пиар кампанию в прессе. Мол, речь идет о его личном интересе. Интересно, о чьем личном интересе «Информационный центр» будет говорить в настоящий момент, когда против коррупционных схем в Минюсте выступили одновременно премьер-министр, Президент, (выступление 30 июня в Виннице ), комитет парламента по борьбе с коррупцией и все нотариусы Украины. Схема, которая выплыла на поверхность в последнее время, поражает своей простотой и нахальностью. Естественно, для всех баз данных «Информационного центра» нужно программное обеспечение. Определена программа, которая будет объединять все нотариальные компьютеры, и доступ к которой возможен лишь при наличии логина и пароля. В свое время при министре Лавриновиче был проведен тендер для закупки такой программы. Победителем тендера почему-то оказалась компания «Арт-мастер», среди основателей которой значится экс-народный депутат Деревянко. Если внимательно проанализировать связки Лавриновича, Добжанского и Деревянко, то небезосновательно можно предположить наличие в этих связях коррупционной составляющих. Хотя это может быть лишь верхушкой айсберга. Но как утверждают источники в Минюсте, ситуация с программным обеспечением до сих пор остается не ясной. Так до конца и не понятно, является ли государство, заплатившее деньги, владельцем этого софта, или же программа до сих пор принадлежит частной фирме-разработчику, предоставляющей ее «Информационному центру» в аренду за дополнительные казенные средства.Но самое удивительное, что никто не знает, сколько платит государство фирме разработчику – фиксированное роялти или определенный процент от услуг нотариуса. До 2004 года (в министерство Лавриновича) проценты между нотариусами и ДП «Информационный центр» были четко прописаны в постановлениях Кабмина. И именно при Лавриновиче из документов напрочь исчезла эта цифра. Более того, государственное (или все-таки может, частное?) предприятие почему-то было наделено неконституционными незаконными контрольными функциями. То есть, каждый нотариус после этого стал бояться любой внезапной проверки «Информационного центра», во время которой «ИЦ» получил право проверять все их нотариальные бланки. Словом, каждый украинец, который обращается к нотариусу и платит энные суммы за наследство или справку, или договор, должен понимать, что платит он не нотариальной конторе. И даже не государству. А группе людей. Разной политической, но одинаковой моральной и финансовой ориентации. Которые чувствуют себя настолько защищенными политически, что им плевать на заявления Президента и парламентского комитета, и даже на визиты СБУ. Остается надеяться, что премьер Юлия Тимошенко не только словом, но и делом будет искоренять коррупцию из органов власти. Еще до выборов. Особенно в контексте ее политики об упрощении оформления права собственности на землю. Здесь, без капитальной реформы «Информационного центра» точно не обойтись.

Ой, тут напевно куються гроші на вибори, які [qoute]повертаються[qoute] народу, що стоїть з прапорами....тому ніхто і не чіпає. ??

Форум

Інформаційний ресурс

Нові тарифи Інформаційного центру

Хто зараз онлайн