Номер повідомлення:#16
ukrnot
» 25 грудня 2009, 20:54
ось що є нове по заповітам17 грудня ц.р. Верховна Рада ухвалила Закон «Про приєднання України до Конвенції про колізії законів, які стосуються форми заповітів». Цей законодавчий акт передбачає, що Україна приєднується до Конвенції про колізії законів, які стосуються форми заповітів (далі – Конвенція), із застереженнями до ст. 9, 10 та 12, які сформульовані з урахуванням вимог Закону «Про міжнародне приватне право» та ЦК. Зокрема, «Україна залишає за собою право визначати місце постійного проживання заповідача згідно із законом суду (lex fori)» (ст. 9 Конвенції). Також «Україна залишає за собою право не визнавати заповіти, вчинені громадянами України в усній формі, крім як за виняткових обставин» (ст. 10 Конвенції). А ще «Україна залишає за собою право не застосовувати цю Конвенцію до будь-яких положень заповітів, які, згідно із законодавством України, не стосуються спадкування» (ст. 12 Конвенції) Усунення правових колізій при оформленні заповітуОсновні положення КонвенціїКонвенція, укладена 5 жовтня 1961 р. в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права, визначає основні вимоги до форми заповітів, що укладаються в державах з різними правовими системами. Учасницями цієї Конвенції є 41 держава світу. Сама Конвенція складається із 20 статей. Статті 1-5 визначають колізійні норми, які можуть застосовуватися до форми заповітів, особливості застосування положень Конвенції, у тому числі до форми заповітів, які складені декількома особами та які скасовують попередні заповіти. Конвенція застосовується в усіх випадках, коли заповідач помирає після набрання нею чинності, а в застосуванні визнаних Конвенцією законів може бути відмовлено, лише якщо це суперечить публічному порядку країни. Статті 9-13 передбачають випадки, у яких договірні держави можуть зробити застереження щодо незастосування положень Конвенції з урахуванням національного законодавства. Проблемна усна форма заповітуСтаття 10 цього міжнародного правового договору у виняткових випадках передбачає дозвіл на складення заповітів в усній формі. Звісно, Україна залишає за собою право не визнавати заповіти, вчинені її громадянами в усній формі, крім як за виняткових обставин. Але визначення таких обставини може спричинити проблеми. Головне науково-експертне управління ВР наголосило на цьому у своєму висновку на проект Закону. Воно запропонувало внести зміни до ЦК щодо визначення виняткових випадків, у яких дозволяється складати заповіти в такій формі, та порядку їх складення. Але заступник міністра юстиції Валерія Лутковська не вбачає для цього достатніх підстав. «Оскільки законодавство України не передбачає можливість складення заповітів в усній формі, я не бачу підстав для регулювання її особливостей. Усна форма заповіту є винятковою і передбачена законодавством деяких держав для використання в термінових випадках, коли особа в силу обставин не має можливості та часу скласти офіційний письмовий заповіт і при цьому існує високий ризик її смерті. Статтю 10 розробники Конвенції включили як додаткову гарантію саме неможливості використання усної форми заповіту у звичайних умовах», - констатувала пані Лутковська. За словами народного депутата Тараса Чорновіла, усна форма заповіту застосовується, як правило, під час бойових дій, коли людина не може скласти жодного іншого за¬повіту, крім усного. Такий заповіт анулюється, щойно зни¬кає відповідна загроза. «Це має значення для українських миротворців і українських поліційних служб, які перебува¬ють поза межами України», - зауважив пан Чорновіл. Катерина ФОМІНА, «Правовий тиждень» КОМЕНТАР ФАХІВЦЯЗаступник міністра юстиції УкраїниВалерія ЛУТКОВСЬКА: - Конвенція визначає всі можливі види колізійних норм, які застосовують до форми заповіту. Цей документ вирішує, яке право може застосовуватись до форми заповіту, та сприяє уникненню колізій, що можуть виникнути при визнанні заповітів з огляду на їх форму. Сьогодні право, що застосовується до форми заповіту, передбачене ст. 72 Закону України «Про міжнародне приватне право». Причому зазначена норма та ст. 1 Конвенції передбачають однакові колізійні прив’язки, які стосуються форми заповіту. Отже, приєднання до Конвенції не потребує внесення змін до чинного законодавства України.