Номер повідомлення:#22
Anton7995
» 05 лютого 2010, 19:10
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА від 11 березня 2009 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Григор'євої Л. І., суддів: Балюка М. І., Барсукової В. І., Данчука В. Г., Луспеника Д. Д., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 1 до Товариства з обмеженою відповідальністю [qoute]Інженерно-комерційний центр [qoute]З.[qoute] (далі - ТОВ [qoute]З.[qoute]) про визнання договору таким, що відбувся, визнання права власності, стягнення штрафу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ТОВ [qoute]З.Т.[qoute] на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.06.2008 та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26.08.2008, встановила: У червні 2006 року Особа 1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20.03.2006 уклав із ТОВ [qoute]З.Т.[qoute] нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого манна, переліченого в додатку. Згідно з умовами договору сторони зобов'язалися в термін до 05.05.2006 укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу зазначеного майна на досягнутих попереднім договором умовах, за яким він передав відповідачу завдаток у розмірі 126250 грн. та отримав від нього майно. Посилаючись на те, що ТОВ [qoute]З.Т.[qoute] порушило свої зобов'язання та ухиляється від укладання договору купівлі-продажу, просив стягнути з відповідача передбаченні п. 6 попереднього договору штраф у розмірі 15 %, що складає 87112,50 грн. Крім того, Особа 1 посилався на те, що фактично між сторонами було укладено не попередній договір, а договір купівлі-продажу з визначенням умов і реальним його виконанням, а оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору, просив визнати Його таким, що відбувся, на умовах попереднього договору та визнати за ним право власності на зазначене вище рухоме і нерухоме майно. З посиланням на положення ст. ст. 23, 611, 1167 ЦК позивач також просив стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду в розмірі 50000 грн. і витрати на правову допомогу в розмірі 87112,60 грн. Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.06.2008, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26.08.2008, позов задоволено частково. Визнано укладеним з 20.03.2006 договір купівлі-продажу між ТОВ [qoute]З.Т.[qoute] та Особою 1 рухомого й нерухомого майна, переліченого в додатках NN 1, 2, 3, які є його невід'ємною частиною, яке розташоване за Адресою 1, визнано за Особою 1 право власності на нього. Стягнуто з ТОВ [qoute]З.Т.[qoute] на користь Особи 1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 87112,50 грн. та інші судові виграти. В іншій частині позову відмовлено. У касаційній скарзі ТОВ [qoute]З.Т.[qoute] просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи в межах її доводів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що між сторонами фактично був укладений не попередній договір, а на виконання ст. ст. 638, 640 ЦК договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, оскільки вони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Крім того, суд послався на положення ч. 2 ст. 220 ЦК, зазначивши, що всі умови для визнання договору дійсним наявні: позивач оплатив обумовлену сторонами частину плати в сумі 126125 грн., відповідач передав йому спірне майно. Стягуючи моральну шкоду, суд посилався на ст. 1167 ЦК. Проте погодитись із такими висновками судів не можна. Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають, судами порушені норми матеріального та процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено, що між сторонами 20.03.2006 укладений нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна (майнового комплексу з рухомим майном у ньому), що розташоване за Адресою 1. За умовами цього договору Особа 1 сплатив ТОВ [qoute]З.[qoute] 126125 грн., товариство передало йому майно та сторони зобов'язались укласти й нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, визначивши кінцеву ціну майна в 580750 грн., до 05.05.2006. Дійшовши висновку, що між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу спірного майна, та визнаючи такий договір укладеним, суди не звернули уваги на те, що ст. 16 ЦК не визначає серед способів захисту цивільних прав та інтересів такого способу захисту, як визнання договору укладеним. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальні їм законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Посилання суду на положення ст. 638, ч. 2 ст. 220 ЦК, що вказують на загальні положення укладення договору та на можливість визнання договору дійсним, у цьому разі не можуть застосовуватись як правова підстава для задоволення позову, оскільки письмового договору купівлі-продажу між сторонами укладено не було, а визнання його дійсним через відсутність нотаріального посвідчення неможливо, тому що попередній договір нотаріально вже посвідчений. Примушування до угоди, яка грунтується на попередньому договорі, чи визнання її укладеною за відсутності згоди зустрічної сторони законом не передбачено, оскільки за порушення умов попереднього договору ч. 2 ст. 635 ЦК передбачені інші правові наслідки - відшкодування збитків. Крім того, ч. 3 ст. 635 цього ж Кодексу передбачено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором. Стягуючи з відповідача моральну шкоду, суд помилково послався на положення ст. 1167 ЦК, яка регулює деліктні (позадоговірні) відносини, та не з'ясував, чи передбачалась така відповідальність за порушення умов самим попереднім договором. Стягнуті судом витрати за правову допомогу в сумі 87112,50 грн. не відповідають вимогам постанови КМ від 27.04.2006 N 590 [qoute]Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави[qoute]. На зазначені порушення посилався Верховний Суд у своїй ухвалі від 04.06.2007, скасовуючи попередні судові рішення з передачею справи на новий розгляд. Проте в порушення вимог ч. 4 ст. 338 ЦПК, за якою висновки й мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду при повторному розгляді справи, суди не усунули допущених порушень і повторно допустили ті ж порушення. За таких обставин рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК щодо законності й обгрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК є підставою для скасування ухвалених судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду ухвалила: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю [qoute]З.Т.[qoute] задовольнити частково. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.06.2008 та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26.08.2008 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. ____________