Номер повідомлення:#1
notar99
» 15 лютого 2010, 23:24
Справа № 2-248/10 Номер стат. звіту 19 Код суду 0707 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2010 року м.Мукачево Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Куропятник О.М. при секретарі Стойка В.І. з участю відповідача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 представник ВАТ /[qoute]ВТБ/[qoute] Штець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за зміненою позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства /[qoute]ВТБ Банк/[qoute], третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Мукачівского міського нотаріального округу Ришкович О.В., про визнання недійсними договорів кредиту, іпотеки, поруки та зобов'язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В: 03 листопада 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства /[qoute]ВТБ Банк/[qoute], третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Мукачівского міського нотаріального округу Ришкович О.В., про визнання права спільної сумісної власності на домоволодіння та земельну ділянку, визнання недійсним договору іпотеки, зняття заборони на відчуження будинковолодіння та виключення запису з реєстру іпотек, зняття заборони на відчуження земельної ділянки, виключення домоволодіння та земельної ділянки з-під опису та звільнення з під-арешту. 25 листопада 2009 року ОСОБА_4 змінила позовні вимоги: просила визнати недійсним кредитний договір № 1329-І від 15.02.2008 року, укладений між ОСОБА_1, та ВАТ /[qoute]ВТБ Банк/[qoute] визнати недійсним договір іпотеки № 1329-З від 15.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О.В, та зареєстрований в реєстрі під № 664, укладений між ОСОБА_1, та ВАТ /[qoute]ВТБ Банк/[qoute] визнати недійсним договір поруки № 1329-П від 15.02.2008 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ВАТ /[qoute]ВТБ Банк/[qoute] зобов'язати органи нотаріату зняти заборону на відчуження, накладену на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області, та виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаного домоволодіння зобов'язати органи нотаріату зняти заборону на відчуження, накладену на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області, та виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаної земельної ділянки. Свої змінені вимоги позивач мотивує тим, що кредитний договір № 1329-1 від 15.02.2008 р та договори щодо його забезпечення є недійсними. Зокрема, підставою визнання кредитного договору № 1329-1 від 15.02.2008 р недійсним вважає укладення останнього в валюті, відмінній від гривні України, та використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, що суперечить вимогам законодавства. Підставою недійсності договорів щодо забезпечення зобов'язань є положення ст.548 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Договір іпотеки укладений з порушенням вимог ст. 12 Закону України /[qoute]Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей/[qoute], ч.6 ст. 203 ЦК України. В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з'явилася, подала до суду заяву згідно якої позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити, а справу розглянути у її відсутності. В судовому засіданні представник відповідача змінені позовні вимоги та їх мотиви визнав частково в частині визнання недійсним договору іпотеки, а в задоволенні решти позовних вимог просив відмовити на підставі того, що відсутні правові підстави для визнання кредитного договору та договору поруки недійсними. В судовому засіданні відповідач змінені позовні вимоги та їх мотиви визнав повністю, не заперечив проти їх задоволення. В судовому засіданні представник відповідача ВАТ /[qoute]ВТБ Банк/[qoute] позовні вимоги не визнала повністю, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов та у доповненні до відзиву, просила відмовити в задоволенні позову, так як кредитні кошти надавалися для купівлі будинку, який одразу був переданий в іпотеку. Неповнолітня донька позивачки майнових прав щодо забезпеченого договором іпотеки будинку не мала, а відтак для укладення договору іпотеки дозвіл органу опіки та піклування законом не вимагається. Позивачем при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки та укладенні договору іпотеки була надана письмова згода, посвідчена нотаріально. Неповнолітня дитина проживає за місцем реєстрації позивача, а не в переданому в іпотеку будинку. Надання кредиту в іноземній валюті відповідає вимогам чинного законодавства. Уклавши кредитний договір в іноземній валюті, сторони погодили всі істотні умови договору, в тому числі і валюту договору, а тому у позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти у тій самій валюті, у якій був отриманий кредит. Операції з кредитування в іноземній валюті здійснюються відповідно до ст. 1054 ЦК України та норм Закону України /[qoute]Про банки і банківську діяльність/[qoute]. Банк володіє відповідними ліцензіями та дозволами на здійснення валютних операцій Листом НБУ № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року підтверджено, що операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечила факт, що на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки банку було відомо, що в сім'ї ОСОБА_4 є малолітня дитина. В судове засіданні треті особи не з'явилися повторно, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причину неявки суд не повідомили. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку. В судовому засіданні належними доказами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 одружилися 07.05.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 07.05.2005 року. Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 21.12.2007 року, від даного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 30.11.2007 року народилася донька ОСОБА_6. Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого КП /[qoute]Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки/[qoute] № 20464492 від 04.10.2008 року підтверджується право власності ОСОБА_1 на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області. 15 лютого 2008 року між ВАТ /[qoute]ВТБ Банк/[qoute] та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1329-1. За даним договором ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 104000,00 доларів США до 15.02.2028 року із сплатою 12,5 відсотків річних на придбання житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 15.02.2008 року між ВАТ /[qoute]ВТБ Банк/[qoute] та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 1329-З. Відповідно до п. 1.3 іпотекодавець передає іпотеко держателю в іпотеку домоволодіння та земельну ділянку АДРЕСА_1, в м.Мукачево. 15.02.2008 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О.В. у зв'язку з посвідченням цього договору іпотеки накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області, яке належить ОСОБА_1. Листом служби у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 1596-с від 29.10.2009 року підтверджується відсутність дозволу органу опіки та піклування Мукачівського міськвиконкому в 2007-2008 роках на заставу від імені дітей будинку АДРЕСА_1, в м.Мукачево. Таким чином під час укладення спірного договору іпотеки згода органу опіки та піклування не надавалася, що суперечить вимогам ст.18 Закону України /[qoute]Про охорону дитинства/[qoute] і є підставою для визнання його недійсним. Крім того, 15 лютого 2008 року між Мукачівським відділенням № 2 Ужгородської філії ВАТ /[qoute]ВТБ Банк/[qoute] та ОСОБА_4, ОСОБА_1 укладено договір поруки № 1329-П, згідно якого поручитель ОСОБА_4 поручилася перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення кредиту: сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 1329-1 від 15.02.2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього. На підставі договору купівлі-продажу домоволодіння з розстрочкою платежу від 15.02.2008 року, ОСОБА_1 купив у власність нерухоме майно, а саме домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1. ОСОБА_1 купив у власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1 Закарпатської області, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15.02.2008 року. ОСОБА_4 15.02.2008 року дала нотаріально завірену згоду на укладення договорів про купівлю її чоловіком ОСОБА_1 домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області, а такої їх передачу в іпотеку. На підставі банківської ліцензії № 79 від 20.04.2007 року, ВАТ /[qoute]ВТБ Банк/[qoute] має право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України /[qoute]Про банки і банківську діяльність/[qoute]. Дозвіл № 79-2 від 26.03.2009 року виданий ВАТ /[qoute]ВТБ Банк/[qoute] на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України /[qoute]Про банки і банківську діяльність/[qoute], згідно з додатком до цього дозволу. Дозвіл № 79-3 від 21.09.2009 року виданий ВАТ /[qoute]ВТБ Банк/[qoute] на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України /[qoute]Про банки і банківську діяльність/[qoute], згідно з додатком до цього дозволу. Відповідно до ст. З Конвенції /[qoute]Про права дитини/[qoute], схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХП, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України /[qoute]Про охорону дитинства/[qoute], норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції /[qoute]Про права дитини/[qoute] та не можуть тлумачитися звужено. У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст.8 ЦПК України та ст.З Конвенції /[qoute]Про права дитини/[qoute] повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У т.ч. це стосується й положень такого підзаконного нормативно-правового акту, як Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки і піклування, відповідно до статті 177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням Адже відповідно до частини другої та третьої ст.18 Закону України /[qoute]Про охорону дитинства/[qoute] діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла. Наведені положення узгоджується із вимогами частини другої ст.64 та частини першої ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України. Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування (з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання батьками дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання такого дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину. Наведене тлумачення цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними Міністерством праці та соціальної політики України в листі від 22.05,2006 року за №3411/0/14-06/042 та Міністерством юстиції України від 25.07,2006 року за №19-50-556 /[qoute]Щодо отримання згоди органів опіки та піклування/[qoute]. Договір купівлі-продажу будинку, земельної ділянки кредитний договір та договір іпотеки укладалися одночасно в один день, відтак покупець будинку та його сім'я не були та не могли бути зареєстровані в ньому в той же день з об'єктивних причин. Сторонам було відомо те, що ОСОБА_1 брав кредит саме для купівлі житлового будинку для поліпшення житлових умов своєї сім'ї. Тобто мала місце єдина операція, спрямована на зміну житлових умов сім'ї, а віддтак і його неповнолітньої доньки. Ці обставини в судовому засіданні сторонами не оспорювалися. Стаття 17 ч.1 п.4 Закону України /[qoute]Про іпотеку/[qoute] передбачає, що підстави припинення іпотеки є визнання іпотечного договору недійсним. На підставі ст. 216 ч.1 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Визнання недійсним договору іпотеки тягнена за собою як наслідок відсутність правової підстави для заборони на відчуження об'єкту нерухомості та земельної ділянки, на якій він розташований. Таким чином вимоги позивача в частині визнання недійсним договору іпотеки № 1329-З від 15.02.2008 року, зобов'язання органу нотаріату зняти заборону на відчуження, накладену на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області, та виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаного домоволодіння, а також зобов'язати органи нотаріату зняти заборону на відчуження, накладену на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області, та виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаної земельної ділянки є підставними та такими, що підлягають задоволення. Виходячи з вищенаведеного, суд не приймає до уваги доводи представники ВАТ /[qoute]ВТБ Банк/[qoute] в частині правомірності укладення іпотечного договору № 1329-З від 15.02.2008 року та не зняття заборони на відчуження домоволодіння та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області. Разом з тим, позивачем на виконання вимог ст. 60 ЦПК України не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання недійсними кредитного договору № 1329-І від 15.02.2008 року та договору поруки № 1329-П від 15.02.2008 року, а тому в задоволенні позовних вимог в даній частині слід відмовити. На підставі вищевказаного, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Керуючись ст.ст.10, 15, 60, 208, 209, 212, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 216, 236 ЦК України, ст.18 Закону України /[qoute]Про охорону дитинства/[qoute], ст. ст.6, 17 ч.1 п. 4 Закону України /[qoute]Про іпотеку/[qoute], суд, - Р І Ш И В: Змінену позовну заяву задоволити частково. Визнати недійсним договір іпотеки № 1329-З від 15.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О.В. та зареєстрований в реєстрі під № 664, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ /[qoute]ВТБ Банк/[qoute]. Зобов'язати органи нотаріату зняти заборону на відчуження, накладену на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області, та виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаного домоволодіння. Зобов'язати органи нотаріату зняти заборону на відчуження, накладену на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області, та виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаної земельної ділянки. В решті позовних вимог відмовити. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. ГОЛОВУЮЧИЙ О.М. Куропятник