договір купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності

[Anka]

Яким буде правовстановлюючий документ на земельну ділянку при укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться в комунальній власності?

[Anka]

0

[creep]

1. Право власності на земельну ділянку [B]посвідчується державним актом,[/B] крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. 2. Право власності на земельну ділянку, [B]набуту у власність із земель приватної власності [/B] без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою б) свідоцтвом про право на спадщину.

[БВІ]

0

[Anka]

Міська рада планує продати земельну ділянку комунальної власності, згідно пункту 12 [qoute]Перехідних положень[qoute] Земельного кодексу можна це зробити, але який документ буде вважатися правовстановлюючим? Чи можна таким документом вважати рішення сесії?

[creep]

можна ! - ч. 3 п. 68 Інструкції! [B] Підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки.[/B]

[Anka]

дякую

[Veдьмо4ка]

пятница в разгаре....зачем нам Земельный кодекс... у нас же есть Инструкция, там прописываются ВСЕ основания для подтверждения ПРАВА собственности.... да какая ж разница между [qoute]Основанием д[U][B]ля совершения договора[/B][/U]..[qoute] и [qoute]Основанием п[I][B]одтверждения права собственности[/B][/I]..[qoute] - ?!.. да практически никакой... правда?!....

[RADEON]

КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ Р І Ш Е Н Н Я 28.12.2005 (Витяг) У березні 2005 р. відкрите акціонерне товариство [qoute]Ялтинський рибокомбінат[qoute] (далі - ВАТ) звернулося до суду зі скаргою на відмову приватного нотаріуса Т. Ялтинського нотаріального округу у вчиненні нотаріальної дії. Заявник зазначав, що рішенням Ялтинської міської ради (далі - міськрада) від 27 січня 2005 р. N 11 йому продано земельну ділянку в м. Ялті площею 23 тис. 627 квадратних метрів, яка на підставі державного акта перебувала в його постійному користуванні й на якій розміщені належні йому виробничі споруди та будівлі. Однак приватним нотаріусом Т. відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу на тій підставі, що міська рада не надала державного акта, який є єдиним документом, що посвідчує право на зазначену земельну ділянку. Вважаючи таку відмову неправомірною, заявник просив скаргу задовольнити. Ялтинський міський суд рішенням від 12 квітня 2005 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2005 р., у задоволенні скарги відмовив. У касаційній скарзі ВАТ просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове - про задоволення його скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні скарги, з чим погодився апеляційний суд, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав нотаріусу державного акта на право власності міськради на відчужувану земельну ділянку як єдиного документа, що посвідчує його право на землю, тому приватний нотаріус Т. правомірно відмовила у вчиненні нотаріальної дії. Однак з таким висновком погодитися не можна. Так, згідно зі ст. 55 Закону від 2 вересня 1993 р. N 3425-XII ( 3425-12 ) [qoute]Про нотаріат[qoute] угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. На підставі ч. 2 ст. 83 ЗК ( 2768-14 ) усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, перебувають у комунальній власності. Право комунальної власності на землю відповідно до ст. 14 Закону від 5 лютого 2004 р. N 1457-IV ( 1457-15 ) [qoute]Про розмежування земель державної та комунальної власності[qoute] посвідчується державним актом, форма якого встановлюється Кабінетом Міністрів України. Суд встановив, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Ялти, розмежування земель державної та комунальної власності на час вирішення спору не проведено. Згідно з п. 12 Перехідних положень ЗК ( 2768-14 ) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями державної власності й тими землями, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, але стосовно яких розмежування землі ще не проведено, в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Відповідно до п. 68 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджена наказом Міністерства юстиції України 3 березня 2004 р. N 20/5 ( z0283-04 ) зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882) при посвідченні договорів купівлі-продажу земельних ділянок державної та комунальної власності органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади до їх розмежування нотаріуси як правовстановлювальні документи приймають: у межах населених пунктів - рішення відповідних органів місцевого самоврядування, погоджені з відповідними органами виконавчої влади за межами населених пунктів - розпорядження органів виконавчої влади, прийняті за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування. За таких обставин висновок суду про те, що неподання міською радою державного акта на право власності на відчужувану земельну ділянку саме собою є правомірною підставою для відмови нотаріусом у посвідченні договору її купівлі-продажу без урахування того, що розмежування земель державної та комунальної власності на той час у м. Ялті не проведено, форму державного акта на право комунальної власності на землю Кабінет Міністрів України не встановив, не ґрунтується на законі. Крім того, при вирішенні спору суд помилково керувався ст. 126 ЗК ( 2768-14 ), яка встановлює документ, що посвідчує право на земельну ділянку, набуту із земель державної та комунальної власності, а не право комунальної власності на землю. Таким чином, суд при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржених судових рішень. Оскільки при вирішенні справи фактичні обставини суд встановив повно, проте неправильно застосував матеріальний закон, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає за необхідне ухвалити нове рішення про задоволення скарги ВАТ. Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК ( 1618-15 ), колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу ВАТ задовольнила: рішення Ялтинського міського суду від 12 квітня 2005 р. та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2005 р. скасувала й ухвалила нове рішення - зобов'язала приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу Т. посвідчити укладений між міськрадою та ВАТ договір купівлі-продажу, за яким міськрада продала, а ВАТ купило земельну ділянку в м. Ялті площею 23 тис. 627 квадратних метрів.

[гелен]

0