Номер повідомлення:#7
V
» 31 травня 2006, 00:11
Колеги юристи, давайте знову трішечки подумаємо, щоб наше мислення не відставало за розвитком тіла. Стаття 240 називається передоручення. Але ми чомусь не пишемо передоручення, а Довіреність. Чому не передоручення? Керуємося розумною доцільністю та поняттями гідності. Згадайте інше, переполох в очах замученого працею тракториста та єхидну посмішку бідного аспіранта, які ніяк не можуть побачити логіки у Ваших аргументах про необхідність надання довіреності від двох співвласників автомобіля, набутого по спадщині. Для чого в цьому випадку від імені малолітньої дитини потрібно давати окремо довіреність? Хіба батько не вправі одночасно представляти її інтереси? Якщо видати довіреність - від одного, або від кожного окремо? Тоді для керування автомобілем потрібно буде дві різні довіреності, одну з яких можна загубити, відмінити або співвласник може померти, тоді іншою користуватися буде неможливо. Як бути в такому випадку? В зв’язку з чим заборонено використовувати співвласникам гарантоване законом право на вільне користування особистим майном? Існують обмеження суду, прокурора? Ні. Є чиста орфографічна помилка друку, яка переросла в теорію та ущербну практику і протирічить основному закону України, Конституції. Однина при викладені тексту статей закону використана, як акцентування суті змісту і нічого іншого. Якщо так треба, візьміть дорожче але не робіть чуда. Закони повинні бути справедливі. Завжди благо, застосоване в порушення формального закону, виключає поняття вини, а значить потакає схваленню та виправданню. Ви скажете юстиція ..., знаю, сам стараюся, але це не Ваше горе. Все тимчасово. Зм’якшуючою обставиною в цьому випадку також виступає спеціальна норма Закону „Про нотаріат”, де статтею 58 передбачено право нотаріусів, посвідчувати довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб. По темі, думка Vlad999 - может, абсолютно правильна.