Номер повідомлення:#451
flame777
» 30 березня 2011, 15:37
Буквочка І дивіться що знайшла про третю групу - вона точно не є непрацездатною, а лише обмежено працездатною, тб права на ОЧ не маєЯ інвалід 3 групи. Мати померла та свій приватизований будинок заповіла моєму брату. Мати померла три місяці тому. Чи можу я оскаржити заповіт?Стаття 55 Конституції України дає право кожному громадянину України на звернення до суду. Тому Ви, безперечно, можете оскаржити заповіт матері.При цьому необхідно враховувати також положення глави 19 Цивільного кодексу України щодо позовної давності.Так, статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність строком у 3 роки. У Вашому випадку, щодо оскарження заповіту матері, діє саме загальна позовна давність, що починає відраховуватися із дня відкриття заповіту - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, стаття 1220 Цивільного кодексу України передбачає, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або визнання її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, коли вона оголошується померлою. Документом, що підтверджує смерть особи є довідка про смерть, видана відповідним органом. Саме день видачі такої довідки і буде днем смерті особи. Тому той факт, що після смерті матері пройшло три місяці, не має для Вас як скаржника жодного значення і ви можете оскаржити заповіт. Що це Вам дасть? Закон (ст. 1217 Цивільного кодексу України) розрізняє два види спадкування – за законом та за заповітом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Стаття 1235 Цивільного кодексу України надає заповідачу наступні права щодо визначення спадкоємців у заповіті: Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.Отож, Ви, звичайно, можете оскаржити заповіт, але отримати свою частку спадкового майна зможете лише у двох випадках:- якщо доведете в суді, що при складенні заповіту заповідач не усвідомлював своїх дій або ж діяв під примусом- якщо Ви відноситесь до числа осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Оскільки діти належать до першої черги спадкоємців, то вони мають право на рівні частки спадщини. Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку. Таким чином, Ви, як інвалід ІІІ групи, при певних обставинах можете бути визнані судом непрацездатним, хоча сама інвалідність такої групи може свідчити лише про обмеження працездатності, а закон вимагає саме втрати працездатності. Відповідно до наказу № 516/9115 від 22.04.2004 року Міністерства охорони здоровя «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності», підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту. У той же час, закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» дає наступне визначення непрацездатних громадян — особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника. Таким чином, у судовому процесі Вам необхідно встановити факт Вашої непрацездатності. Це Ви можете робити, посилаючись також і на отриманий Вами фах – якщо інвалідність не дозволяє Вам працювати за фахом, а для виконання іншої роботи у Вас немає відповідної кваліфікації чи навичок. Фактично, Ви не повинні під час судового процесу працювати – будь-які докази, подані другою стороною на підтвердження того, що на момент суду Ви працюєте, можуть призвести до втрати Вами частки у спадщині.