Номер повідомлення:#11
notar95
» 15 липня 2011, 00:47
Оновополагающим принципом гражданского права является принцип дозволительной направленности гражданского-правового регулирования - иными словами разрешено все что не запрещено.
В юридической литературе данный принцип именуется также принципом диспозитивности. Суть его заключается в том, что согласно данному принципу каждая из сторон - участниц регулируемых нормами гражданского права отношений самостоятельно, по своей воле и в соответствии со своими интересами приобретает и осуществляет свои гражданские права, выбирает тот или иной вариант своего поведения в гражданско-правовых отношениях.
В Украине этот принцип закреплен в нормах ст.3 ГК:
Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства
1. Загальними засадами цивільного законодавства є:
1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого
життя людини;
2) неприпустимість позбавлення права власності, крім
випадків, встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та
законом;
3) свобода договору;
4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена
законом;
5) судовий захист цивільного права та інтересу;
6) справедливість, добросовісність та розумність.
В ГК Украины пределы осуществления гражданских прав закреплены в ст.13 ГК
Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав
1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй
договором або актами цивільного законодавства.
2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися
від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди
довкіллю або культурній спадщині.
3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати
шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися
моральних засад суспільства.
5. Не допускаються використання цивільних прав з метою
неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним
становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав
вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд
може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також
застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Миссия государства, призывающего и законодательно закрепляющего принцип дозволительной направленности гражданско-правового регулирования, заключается в том, чтобы: а) в законодательном порядке установить одинаковые для всех участников гражданско-правовых отношений, четкие, внутренне непротиворечивые правила поведения; б) заведомо определить пределы осуществления субъектами гражданско-правовых отношений приобретенных ими гражданских прав; и в) обеспечить в установленном законом судебном или административном порядке защиту этих прав. (Марченко М. Н., Дерябина Е. М.
М30 Правоведение: Учебник. - М: ТК Велби, Изд-во Проспект,
2004. - 416 с.)
В данном случае государство свою миссию выполнило, четко определив в императивной норме п.3. ст. 238 ГК круг лиц, которым запрещено вступать в конкретные гражданско-правовые отношения, а именно:
- лицо, которое осуществляет правочин в своих интересах;
- лицо, представителем которого он (представитель) одновременно является;
-другие лица, установленные законом.
Этот перечень является исчерпывающим, и расширенному толкованию не подлежит (в силу существования принципа диспозитивности)
Закон не запрещает представителю действовать в интересах членов его семьи.
Поэтому выводы Спасибо-Фатеевой выдаются мне ошибочными, поскольку грубо попирают основополагающий принцип гражданско-правового регулирования.
- Простите, а часовню тоже я развалил? (с)
.....
ланцюжки у цьому пасьянсе....