Ljana написав:Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання в Росії, а в Україні в нього залишилась земельна частка (пай), правовстановлюючий документ - сертифікат. Нотаріус якої країни буде видавати свідоцтво на таке майно?
Відповідно до статті 45 Конвенції право спадкування майна визначається по законодавству тієї Договірної Сторони, на території якої спадкодавець мав останнє постійне місце проживання. Однак, право спадкування нерухомого майна визначається законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно.
Згідно зі статтею 48 Конвенції провадження в справах про спадкування рухомого майна мають вести установи Договірних Сторін, на території яких спадкодавець мав місце проживання у момент своєї смерті.
Провадження в справах про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірних Сторін, на території яких знаходиться нерухоме майно.
Для того. щоб визначитися з підвідомчістю, потрібно чітко визначити правовий статус такого документу як сертифікат на право на земельну частку (пай). Ми можемо довго дискутувати з цього приводу, але якщо задати це питання науковцям, то ми навряд чи зможемо отримати однозначну відповідь щодо статусу цього документу.
Земельна частка (пай) являє собою умовну частку сільськогосподарських земель, розмір якої визначений як середній по господарству в умовних кадастрових гектарах. На відміну від земельної ділянки, яка має чітко визначені межі й розмір у фізичних гектарах, місцезнаходження та межі земельної частки (паю) є невизначеними. Громадянин, якому надана земельна частка (пай), не знає точного місця її розташування на полях сільськогосподарського підприємства.
Звернемося до першоджерел:
Указ Президента України
“Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”
від 3 грудня 1999 р. № 1529/99
3. У ході реалізації положень цього Указу, інших актів Президента України щодо реформування колективних сільськогосподарських підприємств та створення приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, які засновуються на приватній власності, а також під час укладення договорів оренди земельних часток (паїв) виходити з того, що
сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою. Трохи історії: можливість відчуження земельних часток (паїв) за сертифікатами була передбачена з самого початку їх виникнення.
Так, див. У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ від 21 квітня 1998 року
N 332/98 (Указ втратив чинність на підставі Указу Президента
N 650/2007 ( 650/2007 ) від 20.07.2007 }
Про захист прав власників
земельних часток (паїв)
З метою захисту прав власників земельних часток (паїв) в
умовах становлення ринкових економічних відносин та відповідно до
пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України
( 254к/96-ВР ) п о с т а н о в л я ю:
1. Установити, що в разі відчуження шляхом купівлі-продажу
права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом,
переважне право на його придбання мають члени колективних
сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських
кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також
селянські (фермерські) господарства та громадяни, які мають право
їх створити.
2. Договори купівлі-продажу, дарування, міни права на
земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, після
нотаріального посвідчення підлягають реєстрації районною державною
адміністрацією за місцезнаходженням колективного
сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського
кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства з
внесенням відповідних змін до записів у Книзі реєстрації
сертифікатів на право на земельну частку (пай).
Далі пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу встановлює, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються
правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
На мій погляд. в такій ситуації є два виходи: або звернутися до Мінюсту за роз"ясненням, або отримати науково-правовий висновок по даному питанню. Тим більше, що коло спадкоємців за територіально різними законодавствами може не співпадати, і це може породити спори в майбутньому.