Номер повідомлення:#22
*Женская Логика*
» 10 лютого 2012, 11:07
Справа № 2-1358/11
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
26 квітня 2011 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Суворової О.В.
при секретарі - Бондаренко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –Одеська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про зобов’язання вчинити нотаріальну дію, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до державного нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, у якій просить ухвалити судове рішення, яким визнати постанову відповідача про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 червня 2010 року незаконною, зобов’язати відповідача видати їй свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,052 га. Судом у якості третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено до участі у справі Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки –ОСОБА_3, якому за життя на праві власності належала земельна ділянка площею 0,052 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. У встановлений законом термін позивачка звернулась до Шостої одеської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку за законом. При цьому позивачка надала нотаріусу усі необхідні документи та виконала усі вимоги Закону України «Про нотаріат»та приписи Розділу ХХІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. Проте, відповідач відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на положення Постанови Кабінету Міністрів України № 439 від 6 травня 2009 року, про що 10 червня 2010 року виніс відповідну постанову.
Позивачка вважає вказану постанову незаконною, у зв’язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Позивачка у судове засідання не з’явилась, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, звернулась до суду з заявою, у якій просить розглянути справу за її відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки, про причини своєї неявки до суду не повідомив.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору , у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки, про причини своєї неявки до суду не повідомив.
Суд у зв’язку з належною оповіщеністю відповідача про час та місце судового засідання, неявкою відповідача та неповідомлення ним про поважні причини такої неявки в судове засідання, враховуючи відсутність відповідних заперечень позивачки, на підставі ч. 4 ст. 169, ч.ч. 1, 2 ст. 224 ЦПК України, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з’явився, у порядку заочного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.
18 січня 1969 року між ОСОБА_3 та позивачкою укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 18 січня 1969 року.
За життя ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 0,052 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 030528, виданим 29 грудня 2001 року Кароліно-Бугазською радою народних депутатів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 7 липня 2009 року.
12 жовтня 2009 року позивачка звернулась до Шостої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
24 лютого 2010 року позивачка звернулась до Шостої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину стосовно наступного майна:
- квартири АДРЕСА_2;
- земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
24 лютого 2010 року відповідачем було видано позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом стосовно квартири АДРЕСА_2.
10 червня 2010 року відповідачем було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відповідач відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на ч. 6 ст. 126 ЗК України, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 439 від 6 травня 2009 року, листи Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»№ 09-30811/09 від 1 лютого 2010 року та № 10-1837/09 від 18 березня 2010 року про відмову видачі витягу з державного реєстру земель на вказану земельну ділянку.
У листах № 09-30811/09 від 1 лютого 2010 року та № 10-1837/09 від 18 березня 2010 року Одеська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»посилається на те, що нею не може бути видано витяг з державного реєстру земель у зв’язку з тим, що ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру здійснюється згідно Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України № 174 від 2 липня 2003 року, в зв’язку з чим земельним ділянкам, на які виготовлялись державні акти на право приватної власності на землю в період до 1 серпня 2003 року кадастрові номери не присвоювались, інформація по земельним ділянкам до АС ДЗК не вносилась.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ЗК України, при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.
На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.
Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до п. 3 Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 439 від 6 травня 2009 року, нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ за наявності витягу з державного реєстру земель проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку.
Згідно зі статтями 113, 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, забезпечує виконання Конституції і законів України, видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що перелік документів, що є необхідними для здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, встановлений ст. 126 ЗК України, є вичерпним та не підлягає розширенню підзаконними актами, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України № 439 від 6 травня 2009 року.
За таких обставин суд вбачає обов’язок відповідача видати позивачці свідоцтво про право на спадщину та зробити на державному акті на право власності на землю відмітку про перехід права власності поза залежністю від того, надано позивачкою витяг з державного реєстру земель чи ні.
тоже мнение.....
сколько читаю....на все пункты этой постановы обращают внимание....кроме самой первой......
Полжизни выживаешь,
Полжизни доживаешь...