Нотаріальний документ зі США — «кіт у мішку», або Чи є чорний кіт у темній кімнаті?

[Армани]

Нотаріальний документ зі США — «кіт у мішку», або Чи є чорний кіт у темній кімнаті?

У квітневому номері журналу «Мала енциклопедія нотаріуса» приватний нотаріус Вікторія Голобородько в полемічному стилі заявила, що нотаріальні документи зі США — «кіт у мішку». Визнаючи наявність раціонального зерна в такому твердженні, не можна сприйняти його в цілому як аксіому, оскільки під сумнів ставиться легітимність всієї «нелатинської» системи нотаріату, що апріорі неприйнятно. Істина, мабуть, посередині — при надходженні зарубіжного нотаріального акта чи документа українська сторона, а особливо нотаріус, котрому надається, скажімо, довіреність, посвідчена нотаріусом у штаті Техас, повинен оцінити зміст і форму цієї довіреності відповідно до вимог українського закону. Нотаріус має бути певним, що надана довіреність є належним документом для отримання свідоцтва про право на спадщину або для укладення договору купівлі-продажу чи дарування нерухомості. Нотаріус зобов’язаний перевірити повноваження представника — сторони майбутнього правочину з точки зору українського права, яке регламентує порядок оформлення правочину.

Звичайно, можна говорити про принципові розходження розуміння інституту нотаріату в США, Панамі чи Австралії та в Україні, але якщо наданий нотаріусу документ, а в цьому випадку довіреність — змістовно і за формою відповідає вимогам Закону України, то нотаріус зобов’язаний її прийняти для посвідчення правочину чи вчинення іншої нотаріальної дії. Відмінності системи важливі в теоретико-пізнавальному сенсі, а не в формальній підставності невизнання документів та актів, що продукує інша система нотаріату. Адже рівень підготовки, статус нотаріуса, обсяг його повноважень різняться навіть у країнах, де діє латинський нотаріат. І тут можна знайти відмінності, що свідчать про певні національні особливості. Скажімо, в деяких землях ФРН закон дозволяє поєднувати функцію нотаріуса з адвокатською діяльністю, що принципово звичне явище для поєднання цих двох правничих професій в тих же США та Канаді.

З іншого боку, якщо український нотаріус при вчиненні такої нотаріальної дії, як засвідчення справжності підпису особи на документі, зобов’язаний впевнитись, що документ, на якому засвідчується підпис, не суперечить законові, він не має характеру угоди та не містить у собі відомостей, що порочать честь та гідність людини. Як на мене, то це дивна тріада: 1) документ не суперечить законові — якому, в чому, як це з’ясовувати? Адже нотаріус має право зазначити — і це вихідний постулат — «факти, зазначені в цьому документі, нотаріусом не перевірялися», що передбачено абз. 3 ст. 78 Закону України «Про нотаріат»; 2) не мають характеру угод — практично всі афідевіти, акти показів свідків, декларації про родинні відносини можна віднести до таких документів, що суперечать українському законові, адже у нас єдиним документом на підтвердження народження, шлюбу, смерті є відповідне державне свідоцтво органу РАЦС. Ретейнери, «діди», релізи — теж документи, які, безумовно, мають елементи угод, але вони призначені лише для дії в певній державі [1]. 3) Що ж стосується визначення поняття або кваліфікації відомостей, що порочать честь та гідність людини, то наскільки мені відомо, тільки суд в установленому законом порядку може кваліфікувати ті чи інші відомості як такі, що порочать честь та гідність або ділову репутацію конкретної фізичної або юридичної особи. До речі, в ст. 78 Закону України «Про нотаріат» зазначається лише про відомості, що порочать честь і гідність людини як підставу для відмови у засвідченні справжності підпису на документі, але не згадується про відомості, що порочать ділову репутацію юридичної особи.

Повернімось, однак, до теми наших зауважень: нотаріальні документи зі США, незважаючи на доктринальну і формальну правоту щодо системних розбіжностей формування і функціонування сфери нотаріату в США і в Україні, визнаються і повинні визнаватись в Україні як документи з інших юрисдикцій в кожному конкретному випадку окремо: чи відповідає вимогам оформлення правочинів в Україні довіреність, посвідчена в Панамі чи в Техасі, США? Якщо в довіреності громадянина А. з вини панамського нотаріуса пропущено ім’я та по батькові довірителя, то така довіреність не визнається чинною, так само як і довіреність, посвідчена американським нотаріусом в Техасі, не буде визнана чинною з огляду на відсутність належного скріплення аркуша з апостилем з аркушем власне тексту довіреності. Рівно ж український нотаріус відмовиться визнати довіреність, оформлену в Австрії (латинський нотаріат), в тексті якої стверджується, що вона повинна діяти і у випадку визнання довірителя недієздатним, а також після його смерті, якщо виникли обґрунтовані підозри щодо знаходження довірителя в живих.

Іншими словами повторимо, що можна по-різному оцінювати систему, але не можна ігнорувати її суб’єктність, здатність продукувати легітимні документи. При розгляді конкретного документа нотаріус оцінює його відповідність нормам і вимогам закону щодо змісту і форми. Так само як він оцінює українські документи, лише враховуючи необхідність легалізації/апостилювання іноземних документів.

Стаття 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. передбачає, що документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. З 2003 року Україна приєдналась до Гаазької конвенції 1961 року про перехід на спрощену систему легалізації — проставлення апостилю.

У ст. 4 Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, зазначено, що апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, котрий скріплюється з документом. Повторно викладемо суть вимоги в короткій формі: апостиль, виготовлений на окремому аркуші, скріплюється з документом. Що означає скріплюється? Конвенція не вказує, чи буде це скріплення степлером (а чому не просто скріпкою), клеєвим способом, прошиттям ниткою або тасьмою і т.д. Однак є поняття мінімальних вимог до формування документа, під терміном документ ми вже розуміємо не лише власне первинний документ, а й ту частину, котра до нього долучається шляхом скріплення — апостиль на окремому аркуші, що стає невід’ємною складовою первинного документа. Адже без апостилю первинний документ не має юридичної сили в країні призначення.

Отож, логічно зважити і на вимоги до порядку формування складання, в даному випадку скріплення, основного документа і його складової — апостилю — з позиції вимог норм країни, де повинен діяти цей документ. А національні вимоги до порядку скріплення нотаріальних документів в Україні регламентовано досить чітко і недвозначно: на підставі ст. 47 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. та положень абз. 4 п. 22 гл. II Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 № 20/5 у редакції наказу Мін’юсту України від 23.03.2011 р. № 884/5 передбачається, що «не приймаються... документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не прошито у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, а аркуші не пронумеровано і не скріплено підписом посадової (уповноваженої на те) особи та печаткою юридичної особи, яка видала документ». Опоненти можуть заперечити, що під юридичною особою, що видала документ, слід розуміти нотаріуса, котрий посвідчив довіреність на одному аркуші. Це правда. Правда і те, що інша юридична особа — штат Техас в особі його секретаря теж видав документ на одному аркуші — апостиль, але цей апостиль згідно зі ст. 4 Гаазької конвенції може бути проставлений на аркуші документа, в даному випадку нотаріально посвідченому, або окремому аркуші, що скріплюється з документом. Мінімальною вимогою для ідентифікації належності обох аркушів — самої довіреності та апостилю до неї — у випадку механічного скріплення степлером практика виробила проставлення щонайменше технічної печатки або штампа, щоб відбиток знаходився на кожному з двох аркушів для їх ідентифікації у випадку механічного роз’єднання аркушів-частин єдиного аркуша.

Практика часто дає справи, що ілюструють різне тлумачення проставлення апостилю на окремому аркуші, котрий приєднується в деяких юрисдикціях просто степлером без будь-якого маркування або штампування і вказівки про кількість аркушів у вже єдиному документі, яким стає довіреність з апостилем.

Для наочності долучимо листування з професором Т.С., українською громадянкою, котра з чоловіком і сином нині мешкають у Техасі. Склалось так, що вони всі втрьох посвідчили у місцевого нотаріуса в Техасі три окремі довіреності (доручення) на продаж належної їм нерухомості на Херсонщині і уповноважили для цього її маму, що проживає в Білій Церкві.

Херсонському нотаріусу було надано всі три документи, але, очевидно, перекладач роз’єднав степлерні з’єднання (скріпку) при виконанні перекладу тексту апостилю. Текст доручень складено українською мовою, а посвідчувальні написи публічного нотаріуса — англійською.

Український нотаріус, звичайно, потребувала професійної поради щодо незвичної для неї форми документів. Врешті вона не зважилась прийняти роз’єднані доручення- апостилі, тим паче, що в посвідчувальному написі техаський нотаріус замість терміну «доручення», як поіменовано документ, вжив термін «дозвіл».

Техаський посвідчувальний напис нотаріуса не передбачає реєстраційного номера, а з тексту апостиля на окремому аркуші при випадковому роз'єднанні степлерної скоби неможливо ідентифікувати, до якої з довіреностей відноситься той чи інший апостиль. З його тексту не можна встановити, яка довіреність чи інший документ апостилюється, бо в апостилі є посилання лише на "документ", скріплений печаткою і підписом особи X, котра діяла в якості публічного нотаріуса. Підкреслимо, що текст апостиля не вказує назви і дати документа, що апостилюється, згадуючи лише ім'я публічного нотаріуса.

Так трапилось, що в цей час Департамент нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг і реєстрації адвокатських об’єднань разом з МЗС України, за участі Академії нотаріату, Української нотаріальної палати, Укрінюрколегії та Української правничої колегії проводив «круглий стіл», у тому числі з питань оформлення документів для дії за кордоном, їх легалізації та апостилювання, де нами було представлено доручення з аркушем апостилю, а також лист професора Т.С. з вимогою визнати три надіслані доручення зі степлерним кріпленням належно оформленими. Звичайно, учасники «круглого столу» дали негативну оцінку документам, як таким, що не відповідають вимогам закону України, на території якої повинен бути посвідчений правочин з нерухомістю.

Професор Т.С., отримавши інформацію від мами про невизнання доручення, звернулась до Укрінюрколегії, і їй було рекомендовано оформити одну спільну довіреність, належно скріпити аркуш апостилю з аркушем довіреності таким чином, щоб таке скріплення було фіксованим з відбитком печатки (штампу). Ми зауважили, що це, до речі, значно здешевить видатки довірителів. Для наочності було долучено три сторінки зі зразками скріплень документів такого типу.

У відповідь пані Т.С. надіслала новий лист, текст якого наведено нижче.

«Шановний Даниле Марковичу!

Насамперед хочу подякувати Вам за Вашу пораду і відповідальне відношення до нашої справи, про що свідчить її обговорення в Міністерстві юстиції з участю Володимира Миколайовича Черниша.

Цим листом хочу проінформувати Вас про стан речей у цій справі на даний момент:

1. За вашою порадою слово «дозвіл» було замінено на довіреність, а також усі слова «доручення» були замінені на «довіреність».

2. Ми повторно написали індивідуальні довіреності (а не одну спільну) з тією метою, що б текст кожної довіреності містився на одному аркуші паперу А4 для уникнення сумнівів у цілісності документа і можливості вставити додаткові аркуші. Кожна довіреність була підписана індивідуально в присутності нотаріуса, який засвідчив наші підписи на документах своєю печаткою і підписом. Апостилювання усіх трьох довіреностей відбувається одночасно.

3. Наше намагання забезпечити обов’язкову зшивку з обов’язковою печаткою на обох аркушах закінчилося повною невдачею. Кажучи відверто, у секретаріаті штату Техас нас висміяли і осоромили. Після спроби пояснити, що таке оформлення — це вимога українських нормативних актів, що базується на рекомендаціях Гаазької конференції з міжнародного приватного права, над нами посміялись, а після повторної спроби переконати у необхідності додаткової фіксації і печатки на обох аркушах нам терпляче пояснили, що в секретаріаті немає ниток та ленточок і більше того печатки для таких цілей не існує. Насамкінець, нам порадили уважно читати зміст конвенції і дали пряме посилання на її текст, а саме статтю 4 (чотири), і наголосили, що скріплення степлером є абсолютно легітимним і ніяким чином не порушує Конвенцію і у штаті Техас є єдиною формою прикріплення апостилю до документа, а от додаткові вимоги українських нормативних актів (якщо такі і існують) не можуть бути визнані і виконуватись у Техасі.

Отже, ніякого додаткового скріплення чи пропечатування секретаріат штату надавати не буде. Думаю, Вам не важко буде уявити моє розчарування і розпач. Я особисто ознайомилась з текстом Конвенції і вимушена визнати правоту секретаріату штату. Висилаю вам текст цього документа у прикріпленому файлі. Прошу переконатись, що це саме та Конвенція, яку без сумніву має ваша поважна організація, а також Всеукраїнська громадська організація «Академія нотаріату України» та її Президент Черниш Володимир Миколайович, і, власне, Міністерство юстиції України, керуючись якою ми громадяни України намагаємось оформити звичайне доручення на рідну матір.

Прикро і соромно усвідомлювати, що Україна в особі нашої сім’ї демонструє в Америці недоречну «унікальність» з бюрократичної сторони. Сподіваюсь, що наші доручення, написані українською мовою, уже обговорені публічно, виправлені по тексту і апостильовані в цілковитій відповідності до вимог міжнародної КОНВЕНЦІЇ, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, будуть визнані Вами та іншими фаховими юристами на території нашої України. Якщо Ви не будете в змозі визнати ці довіреності, тоді прошу Вас надати посилання на конкретні статті нормативних актів, які встановлюють додаткові вимоги чи правила прикріплення апостилю, також ім’я та електронну адресу відповідального посадовця Міністерства юстиції України.

Складається враження, що на нашому прикладі навчатимуть майбутніх нотаріусів.

З повагою та сподіваннями на розуміння і підтримку, професор Т.Л.»

З прикрістю доводиться констатувати, що наші аргументи не були почуті ні чиновниками штату Техас, ні поважною пані Т.С.

Нам не залишається нічого іншого, як дати ще один коментар: цього разу напишемо англійською мовою до секретаря штату Техас з поясненням того, що елементарні вимоги країни призначення апостильованого в Техасі документа повинні бути дотримані, і це дуже проста технічна операція із засвідчення скріплених аркушів документа. Я певен, що техаський чиновник, котрому долучимо копії кількох подібних документів, в т.ч. недавно отриманий зі штату Делавер (до речі, спільний апостиль для двох різних документів з єдиним посвідчувальним написом публічного нотаріуса!), виконає нехитру процедуру скріплення-засвідчення, і мама пані Т.С. зможе виконати доручення своїх кревних з Техащини, уклавши від їх імені договір купівлі-продажу нерухомості на Херсонщині!

Хоча, безперечно, у прагматичному сенсі українські громадяни, перебуваючи за кордоном, не позбавлені можливості посвідчити довіреність для представлення їх інтересів в Україні, звернувшись до українського консула в країні їх постійного чи тимчасового перебування, таким чином уникнувши ускладнень, викликаних особливостями місцевого правопорядку.

[1] На окрему розмову заслуговує порівняльний аналіз особливостей оформлення документів, що призначені для дії за кордоном, маючи на увазі як ті, що відомі і українському правопорядку (довіреності, свідоцтво про право на спадщину тощо), так і ті, діловий оборот яких в Україні не передбачено (афідевіти, ретейнери, декларації-клопотання про видачу свідоцтва про право на спадщину німецької та ізраїльської форми, австралійські декларації тощо).

Данило КУРДЕЛЬЧУК,
Заслужений юрист України,
Почесний Консул Республіки Панама в Україні

червень 2011 р.
http://ukrinur.kiev.ua/publications/publications_4.html

[Армани]

ЧОРНІ РІЄЛТОРИ З КІРОВОГРАДСЬКОГО УБОЗУ


10 грудня 2012 року о 00-10 годин, до МНС надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Кіровоград, вул. Академіка Корольова, буд. 32, кв. 24 палають вхідні двері квартири.

Ранком до чергової частини Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області прийшли працівники Управління по боротьбі з організованою злочинністю в Кіровоградські області УМВС в області і намагалися встановити хто телефонував до чергової частини відділку міліції. Не отримавши ніякої інформації від чергових, вони звернулися до особового складу підрозділу, який зібрався на оперативну нараду, де пояснили, що квартира, в якій підпалили двері, належить дуже поважній особі, заступнику начальника УБОЗ УМВС України в Кіровоградській області підполковнику міліції Колеснику С.П., і розкрити цей злочин, є великою честю для працівників Кіровського ВМ. Це вказує з одного боку на те, що працівники УБОЗУ, які повинні розкривати тяжкі резонансні злочини, мають такі низькі оперативні позиції, що не в змозі розкрити злочин проти майна свого шефа, а з іншого боку виникає питання чому підпалили саме цю квартиру, що належить Колеснику С.П., а не іншу?

Сергій Павлович Колесник, на сьогоднішній день одна з самих багатших людей в області, є власником декількох домів, десятка квартир та сімох ресторанів першої категорії. Полюбляє дуже дорогі коштовні речі, починаючи з будинків, автомобілів, зброї і закінчуючи ручними годинниками, один з яких ви можете побачити на його лівій руці, ексклюзивний екземпляр вартість якого можливо знайти в каталогах лише найдорожчих фірмових магазинів Києва. Швидкості з якою Сергій Павлович заробив такі об’єми капіталу, міг би позаздрити навіть сам Карл Маркс, але великий класик «Капіталу» при створенні свого твору не робив точку опори на корупцію та посади можновладців.


Штрихом до портрету особи може бути факт, коли тоді ще Сергій навчаючись в школі міліції отримав своє перше дисциплінарне стягнення, ініціатором якого став весь колектив курсу, на якому він навчався. Питання за що? За те що повертаючись у вечорі на курс, виникла сутичка з місцевими хуліганами, під час якої один з його товаришів – курсантів отримав ножове поранення. Замість того, щоб проявити товариську солідарність, Сергій ганебно втік. Так був отриманий перший запис про покарання в особовій справі теперішнього керівника. Тобто друзів немє, одні бізнес-партнери.


Чи може міліцейський функціонер, заробити чесним шляхом нерухомості на суму, що складає заробітну платню десяти чесних міліціонерів за 200 років сумлінної служби в ОВС? І це можна визнати як «Феномен Колесника». Зрозуміло, що без допомоги нотаріуса в махінаціях з нерухомістю не обійтися, і тут на допомогу приходить приватний нотаріус Задніпряний Олег Анатолійович (м. Кіровоград, 25006, Кіровоград, вул. Гагаріна, 9, (052) 227-49-51) з яким працівники Кіровоградського УБОЗу працюють протягом останніх десяти років і за допомогою якого здійснюються чорні ріелторськи оборудки. Саме за допомогою цього нотаріуса була привласнена не одна квартира громадян міста Кіровограда.
На території міста існує мережа ресторанів «Круг»: «Старий круг», «Новий круг», «Чорний круг», тощо. Спробуйте провести в них будь-яку фінансову перевірку, одразу з’являється «Палич» і все «решает».
І це лише верхівка айсбергу.

А які та чиї машини знаходяться біля його ресторанів? Так, і криміналітету і правоохоронців.
Так хто ж таки підпалив квартиру «Палича»? Зрозуміло, що це не випадковий підпал, і вчинити його могла тільки особа, в якої головний чорний ріелтер «Палич», який незаконним чином відібрав не одну квартиру на свою користь в осіб які отримують покарання у вигляді позбавлення волі, забрав стільки, що обкраденій особі вже втрачати було нічого і вона вчинила протест «Геростарата», що постраждав від свавілля чорного ріелтора.
Чорні ріелтери УБОЗУ діють протягом тривалого часу і застосовують у своїй незаконній діяльності катування, адже був такий бізнесмен Дубницький Олег Віталійович, колишній бізнесмен, якого було закатовано, в прямому смислі слова, в стінах Кіровоградського УБОЗУ. Тоді, вже заступник начальника УБОЗУ «Палич», особисто вибивав неправдиві показання та бив чоловіка кулаками по обличчю. Факт отримання чоловіком тілесних ушкоджень зафіксований медичним закладом.


Про це свідчить в своїх скаргах жінка бізнесмена Дубницька О.В., яка викриває в них жорстку систему вижимання з місцевих бізнесменів поборів, в якій платять як постраждалі, за повернення майна, якого вони лишилися в наслідок дій шахраїв, так і самі шахраї, які попалися за незаконні дії. Схема безпрограшна.


Через декілька днів, після повернення бізнесмена з чергового Колесниківського допиту, в ранці його тіло знайшли повішеним. Все списали на самогубство. Але не могла така сильна особистість, як Дубницький О.В. самостійно піти з життя.


«Феномен Колесника» розповсюджується також і на чорну трансплантологію, це може підтвердити мешканець м. Кіровограда Сотніков С.О., якого за допомогою психічного та фізичного тисків понудили в якості боргу віддати один з життєво важливих органів – нирку. Для чого, його силоміць посадили в автомобіль та відвезли до міста Києва в приватний медичний заклад. Везли його особисто працівники Кіровоградського УБОЗУ, які до речі на теперішній час ще працюють, керував діями безпосередньо Колесник С. П.
По прибуттю до медичного закладу, аналізи перед видаленням нирки в Сотнікова С.П. показали, що він переболів на вірусний гепатит, тому виступити в якості донора він не може. «Палич» дізнавшись про це, почав знущатися з нього та кричати, чому він заздалегідь не повідомив його про свою хворобу, бо вони зробили «холостий пробіг». Під час перебування в приватному мед закладі працівники УБОЗУ продемонстрували дуже тісні зв’язки з лікарями, що вказувало на налагоджену, постійно діючу систему поставка донорів для трансплантації.


Особливою стрічкою йде причетність «Палича» та інших робітників Кіровоградського УБОЗУ з його підлеглих, до автомобільної мафії, адже в душі він вважає себе супергонщиком, тривалий час мешкав біля Завадівської гоночної траси і жага до швидкості та потужних двигунів в нього ще з малечку, по цій темі є багато прикладів.
Так податковою міліцією було порушено декілька кримінальних справ пов’язаних з незаконним відшкодуванням ПДВ, по яких проходив громадянин Гнібіденко Олег Іванович, іншими правоохоронними органами також здійснювалися розслідування по фактах пов’язаних з комерційними аферами. Використовуючи неділові стосунки Колесник С.П. отримав від громадянина Гнібіденка О.І. зареєстрований на нього автомобіль «Тайота Лендкраузер» державний номер 00719К, який використовував на власний розсуд і отримав його в якості оплати за вирішення питання, щодо не притягнення Гнібіденка О.І. до кримінальної відповідальності за вчинені злочини. «Палич» відкрито роз’їжджав по місту на «Джипі», що належить особі, яка знаходиться під слідством правоохоронних органів.
Треба звернути увагу на те, що Колесник С.П. в свій час організував злочинну групу, яка діє на протязі тривалого часу та спеціалізується на викраденнях і переобладнаннях престижних транспортних засобів іноземного виробництва. Вчинення злочинів поставлено на «конвеєр» і має таку злочинну схему, про яку знає весь кримінальний світ міста. Люба особа, яка хоче придбати по бросовій ціні «лівий» автомобіль знає, що є така собі приватна авто майстерня «Млібу», власником якої є громадянин Меланчук Ігор Вадимович, який організував на своїх площах підпільний цех по незаконному переобладнанню автомобілів та забезпеченню під них виготовлення фіктивних документів.


Яскравим прикладом отримання хабарів за наркотики є випадок, що стався з зубним лікарем Кравченко Геннадієм Феліксовичем, який працює в м. Кіровограді. Коли він їхав на своєму автомобілі, його оточив підрозділ фізичного впливу «Сокіл», і як злочинця рецидивіста затримав з проведенням цілої тактичної операції. Десь під сидінням, в його автомобілі знайшли пакетик з якоюсь сумішшю. Після його утримували в СІЗО Олександрівського району і випустили лише тоді, коли вся родина скинулася і заплатила неймовірні гроші, віддала хабара в сумі 30000 доларів США.


Декілька останніх років на території України почало процвітати рейдерство, силове захоплення підприємств, заводів, продукції, тощо. Так «Палич» і тут свого не упускає, поки губернатор Кіровоградської області бореться з рейдерами Новоукраїнського цукрового заводу, де основною захисною ударною силою повинен бути УБОЗ, «Палич» вже отримав за рейдерське захоплення цукру з заводу автомобіль «Мерседес Бенц – 550» державний номер ВА0036КМ, який оформлений на родичку члена ОЗГ «Рудеші» — Руденко Лідію Йосипівну, 1948 р.н.. Слід зазначити, що перед Колесником С.П., чорного «Джипа» за цукор Новоукраїнського заводу, раніше вже отримував попередній начальник УМВС України в Кіровоградській області Пащенко В.М., якого губернатор області вже усунув від кормушки. А як «Палич» насмілився поперед двох начальників управлінь проскочити, УМВС та УБОЗ, і не поставити їх до відома, остається загадкою. Незрозуміла картина, губернатор бореться з рейдерами, а УБОЗ в особі Колесника С.П. рейдерам допомагає.


Також в діях нашого героя проглядається і політична складова, він постійно виконує замовлення тієї влади, яка керує в сьогоденні. При «помаранчевій» владі тиснув на «регіоналів», при «регіоналах» тисне «бютівців», чим не перевертень у погонах. Підтвердженням цього є «маскі-шоу» на вулиці Пашутіна, яким особисто керував Колесник С.П., та яке було достойне голлівудського блокбастера, коли нарядом ДАІ з евакуатором, бійцями спецпідрозділу «Сокіл» був заблокований автомобіль в якому знаходився депутат Кіровської райради, член депутатської комісії по питанням дотримання законності та правопорядку – Олександр Корнюша (представник «Регіоналів»). Він був звинувачений у адміністративному порушенні – «непокора працівникам міліції». На даний час, використовуючи момент, коли на керівних посадах представники з Донецька, намагається використати їхню політичну силу як «регіональну» ширму, для тиску на колишніх «бютівців».
Полюбляє «Палич» і оковитої хильнути, тільки він по простих кафе не ходить, відвідує або свої, або більш крутіші розважальні установи. Якось зайшов він у «Джунглі», а там конкуруюча організація у вигляді представників СБУ. Дійсно, хто ж не знає «Палича», і щось в них не зрослося на ниві оперативних розробок, і налупцювали «Палича» так, як він лупцює своїх допитуваємих. Ховався потім декілька днів та намагався залякати працівників СБУ. А його підлеглі і представники бізнесу та криміналітету святкували поразку «Палича».
Не зважаючи на те, що зараз все керівництво УМВС та УБОЗ є представниками Донецького регіону, і вони повинні стримувати в рамках законності своїх підлеглих, для «Палича» вони ніхто, адже його «кришує» сам ГУБОЗ МВС, і тому є підстава, адже він навчався разом з заступником начальника ГУБОЗ Сргієм Стрижаком, тому «Донецькі» для нього не перепона.
Найближчим часом керівництво УБОЗ УМВС в Кіровоградській області піде в чергові планові відпустки, і головним Кіровоградськім УБОЗівцем на певний час стане чорний рієлетер «Палич» з його амбітними вимогами та непомірними апетитами.

Олег Негода, для «ОРД»
http://ord-ua.com/2012/01/10/chorni-riyeltori-z-kirovogradskogo-ubozu/?page=5&lpage=1

[YY]

опять честные журналисты на защите правоворядка!

[Vatson]

Ну а нотариус что -на журналюг не подал в суд за клевету?-тут тебе и фамилию указали и телефон....

[YY]

Наверное в чем-то они правы.

[YY]

Не понятно причем здесь документы из МША в названии темы.

[Армани]

Не понятно причем здесь документы из МША в названии темы.

чего непонятного, чтобы две темы не создавать, вторая статья идет под рубрикой - огляд ЗМІ

[YY]

Да здавствует черный цвет! Самый прогрессивный цвет в мире.

[Vatson]

Оговорка в ипотечном договоре об удовлетворении требований ипотекодержателя является правоустанавливающим документом независимо от того, когда был заключен договор ипотеки

10 октября 2011 года Верховный Суд Украины высказался по вопросу возможности регистрации в БТИ права собственности ипотекодержателя на основании оговорки, включенной в договор до вступления в силу Закона №800-VI.
Как известно, путаница изначально возникла в связи с позицией Минюста, который в 2009 году разъяснил, что удовлетворение требований ипотекодержателя во внесудебном порядке путем перевода на него права собственности на внесенное в ипотеку имущество допускается только в том случае, если соответствующая оговорка [о возможности такого перевода прав собственности] появилась в договоре, заключенного после вступления в силу Закона №800-VI.

Со временем эта позиция была отображена и в ряде нормативных актах Минюста. В частности, в феврале 2010 года Минюст принял изменения к Временному порядку регистрации прав собственности согласно которым к правоустанавливающим документам были причислены договоры ипотеки, содержащие оговорки об удовлетворении требований ипотекодержателя, заключенные или измененные после вступления в силу Закона №800-VI (со временем Временный порядок был изложен в новой редакции, и эта привязка к Закону №800-VI в ней не была отображена).

Кстати говоря, в действующей Инструкции о порядке осуществления нотариальных действий до сих пор указывается, что право собственности на недвижимость может подтверждаться «ипотечным договором, содержащим оговорку об удовлетворении требований ипотекодержателя, заключенным после вступления в силу Закона №800-VI» (пункт 62).

Вопрос о возможности зарегистрировать право собственности в БТИ на основании оговорки в ипотечном договоре, заключенном до вступления в силу Закона №800-VI, рассмотрен Верховным Судом Украины.

В своем постановлении Верховный Суд указал, что Закон об ипотеке и до вступления в силу Закона №800-VI предусматривал право сторон ипотечного договора на внесудебное решение вопроса об обращении взыскания на предмет ипотеки на основании оговорки. В частности, статья 37 старой редакции Закона об ипотеке допускала возможность регистрации за ипотекодержателем права собственности на недвижимое имущество на основании оговорки в ипотечном договоре. После вступления в силу Закона №800-VI, установленные Законом об ипотеке порядок и основания перехода прав собственности на недвижимость по сути изменены не были, а лишь частично уточнены.
На основании этого Верховный Суд Украины пришел к выводу, что нет оснований считать, что законодатель с принятием Закона №800-VI ограничил круг ипотечных договоров с оговорками об удовлетворении требований кредитора, основании которых за ипотекодержателем может регистрироваться право собственности на предмет ипотеки, только теми договорами, которые заключены после вступления в силу названного Закона.

Таким образом, по мнению Верховного Суда Украины, регистрация права собственности возможна на основании содержащего соответствующую оговорку ипотечного договора, независимо от даты его заключения.

Но при этом стоит обратить внимание, что и после принятия Верховным Судом своего постановления по этому вопросу (10.10.2011), Минюст все равно остался на своем мнении относительно того, что основанием для регистрации права собственности может быть только та оговорка, что появилась в договоре ипотеки после вступления в силу Закона №800-VI. По крайней мере, именно такая позиция содержится в разъяснении Минюста от 13 декабря 2011 года, что не отвечает статье 244-2 КАС Украины.

Постановление Верховного Суда Украины >>>
Определение Высшего административного суда Украины, отмененное Верховным Судом >>>

Если у Вас возникнут вопросы в связи с тематикой, освещаемой в данном бюллетене, или Если у Вас возникнут вопросы в связи с тематикой, освещаемой в данном бюллетене, или потребуется дополнительная информация, пожалуйста, обращайтесь к специалистам нашей фирмы, используя указанные ниже контакты:
Данил Гетманцев Почетный президент Юридической компании Jurimex getmantsev.d@jurimex.com.ua
Юрий Крайняк Управляющий партнер Юридической компании Jurimex krayniak.y@jurimex.com.ua

ЮК Jurimex