Увага! ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ПОРЯДКУ ЗАСТОСУВАННЯ НОТАРІУСАМИ СТ. СТ. 11, 13, 14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПОДАТОК З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ»

[Admin-Юкон]

Редакція науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса» пропонує для обговорення матеріал Галини Гриценко, юрисконсульта Центру аналітичних досліджень з питань права та безпеки «ЮКОН», що планується надрукувати в наступному номері.Просимо Вас зробити доповнення матеріалу аргументованими позиціями для узагальнення єдиної практики у площині податкового законодавства за участю нотаріату України.

[Admin-Юкон]

"ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ПОРЯДКУ ЗАСТОСУВАННЯ НОТАРІУСАМИ СТ. СТ. 11, 13, 14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПОДАТОК З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ» Нещодавно ДПА України та деякі регіональні ДПІ видали ряд актів, які суттєво впливають на здійснення як державними, так і приватними нотаріусами своєї діяльності.Щодо ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» 16 серпня 2006 року Львівське обласне управління юстиції на виконання листа ДПІ у м. Львові від 12.07.2006 року №11653/17-0 зобов’язало нотаріусів дотримуватися п.11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889–IV та своєчасно здавати податкові звіти. У випадку невиконання цього обов’язку до нотаріусів збираються застосовувати заходи дисциплінарного впливу. Для з’ясування, які саме звіти повинні надавати нотаріуси та заходи якого впливу будуть застосовані за їх неподання (разом із органом, який ці заходи буде застосовувати), а також для встановлення наявності самого обов’язку нотаріусів подавати таку інформацію, слід звернутися до законодавчих положень. По-перше, пунктом 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» на нотаріуса покладаються функції податкового агента при здійсненні операцій з відчуження об’єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в ст.11 цього Закону. Також вказується, що нотаріус, який посвідчив договір відчуження об’єкта нерухомості, зобов’язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу. На 2006 рік дію ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зупинено в частині оподаткування операцій з продажу об’єктів нерухомого майна згідно з п. 40 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-IV з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом. З одного боку, положення вказаної статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» мали б звільнити як громадян від оподаткування, так і нотаріусів від надання інформації, адже немає обов’язку щодо сплати податку – немає і обов’язків податкового агента, передбачених цим статусом. Проте ДПІ у м. Львові, як і ДПА України (Лист від 16.06.2006 року № 11467/7/17 – 0717), притримуються іншої позиції. Тому, з іншого боку, відповідно до вищевказаних листів припинення дії ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині оподаткування операцій з продажу об’єктів нерухомості розуміється цим податковим органом у такий спосіб, що окремо повинні сприйматися такі поняття, як «оподаткування» та «подання податкової звітності». І, дійсно, відповідно до п. 1.13 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткуванням є порядок, пов’язаний з визначенням об’єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб. Як бачимо, подання податкової звітності не входить до обсягу поняття «оподаткування», проте воно включене до обов’язків податкового агента згідно з п.1.15 тієї ж статті. Оскільки відповідно до закону податок не повинен стягуватися, то і говорити про виконання функцій податкового агента і подання звітності теж не доводиться. Однак, у зв’язку із цим постає інше питання: чи є інформація про посвідчений договір відчуження об’єкта нерухомості, яка має бути подана нотаріусом, податковою звітністю? Позитивна відповідь на це питання означала б, що за неподання або несвоєчасне подання такої інформації до нотаріуса мали б застосовуватися фінансові санкції. Проте необхідно сказати, що відповідь все ж негативна, ураховуючи наступні міркування. Поняття «податкова звітність» визначається як сукупність звітних документів (декларацій, розрахунків, довідок, звітів, відомостей тощо), які подаються платниками податків до державних податкових органів у терміни, встановлені законодавством . Отже, якщо особа є платником податку або на неї покладено виконання функцій податкового агента, то вона має подавати податкову звітність. Крім того, слід звернути увагу на те, що у самому п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» на нотаріуса поряд із функціями податкового агента (тобто нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону) покладається обов’язок надавати інформацію про посвідчені договори відчуження об’єкта нерухомості. До того ж, як ми вже пересвідчились, податкова звітність подається платником податку або податковим агентом, у той час як обов’язок з надання інформації може бути покладено на особу, яка не виконує вищевказаних функцій. Прикладом цього є п. 13.4 ст. 13 згаданого закону (інформація про видачу свідоцтв про право на спадщину). Виходячи з цього, слід зробити висновок, що обсяг змісту поняття «подання податкової звітності» не охоплює поняття «надання інформації», а тому фінансові санкції за невиконання цих вимог не передбачені, не кажучи вже про те, що ДПА України не затвердила відповідну форму для надання інформації про операції з відчуження об’єкта нерухомості у порядку, встановленому ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Стосовно інших заходів впливу за невиконання або несвоєчасне виконання цих вимог зазначимо, що немає правових підстав ні для анулювання свідоцтва, ні для застосування адміністративного стягнень. Так, ст. 164-3 Кодексу законів про адміністративні правопорушення, на яку досить часто посилаються, обґрунтовуючи відповідальність нотаріусів, не може застосовуватися до діяльності нотаріусів, адже за змістом цієї статті неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян вчинюється особами, що виплачують доход фізичним особам. Підстави для анулювання свідоцтва також відсутні, оскільки якщо і можна вести мову про якісь порушення нотаріусом чинного законодавства, то аж ніяк не при вчиненні нотаріальних дій (зрозуміло, що надання податковим органам інформації про вказані операції не можна вважати вчиненням цих дій). Крім того, такі дії нотаріуса не можуть завдати шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян, оскільки на 2006 рік призупинене оподаткування операцій з відчуження об’єктів нерухомості у порядку, встановленому ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Проте ризик анулювання свідоцтва цілком реально може виникнути, якщо нотаріус буде порушувати ст. 8 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року №3425–XII. Щодо ст. ст. 13, 14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» Відповідно до ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» державний нотаріус, не будучи податковим агентом зі сплати податку з доходу, отриманого фізичною особою внаслідок прийняття спадщини, зобов’язаний надіслати інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину податковому органу у строки, встановлені для податкового кварталу. Форму № 2 ДФ, за якою раніше мала надсилатися вказана інформація, було затверджено наказом ДПА України від 19.08.2005 року №352 «Про надання інформації державними нотаріальними конторами або приватними нотаріусами та про внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 №451», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.10.2005 року за №1168/11448. Свого часу чимало дискусій точилося з приводу заповнення однієї з її граф (ступінь споріднення із спадкодавцем), неодноразово обґрунтовувалася сумнівність обов’язку нотаріуса з надіслання інформації про посвідчені договори дарування, який встановила ДПА у наказі №352 без відповідних посилань на норму закону. Згідно з п.2 наказу ДПА України від 20 липня 2007 року №425 «Про затвердження Змін до додатка до Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» сумнозвісний наказ №352 втратив чинність. Маємо надію, що до цього висновку податкові органи спонукали і наші з вами правові позиції, висловлені в численних матеріалах. Натомість за внесеними змінами до Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платнику податку, і сум утриманого з них податку, нотаріуси, не будучи податковими агентами з оподаткування спадщини та подарунків, мають заповнювати графи 1, 2 та 5 у формі № 1 ДФ. У такий спосіб частина згаданих питань була вирішена, а саме тепер нотаріусам не потрібно визначати ступінь спорідненості. Проте проблеми залишаються. Так, податкові органи не змінили свою позицію про обов’язковість подання нотаріусами інформації про посвідчені договори дарування. На жаль, як і раніше аргументи не наводяться, тому необхідно ще раз звернутися до положень чинного законодавства, щоб з’ясувати, наскільки правильним є підхід ДПА до вирішення цього питання. Як вже зазначалося, нотаріуси не є податковими агентами з оподаткування спадщини та подарунків. У той же час згідно з п. 13.4 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» на них покладається обов’язок надіслати інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину податковому органу у строки, встановлені для податкового кварталу. Наказ ДПА №352, затверджуючи форму № 2 ДФ, посилався на ст.13 вказаного закону та п. 2 Постанови КМУ від 21.01.2005 року №67 «Про реалізацію ст.13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Отже, КМУ відповідно до повноважень, наданих п. 13.5 ст. 13 вказаного закону (тобто визначення правил виконання цієї статті), зобов’язав Мін’юст забезпечити подання державними нотаріальними конторами відповідним органам ДПС у строки, встановлені законом для податкового кварталу, інформації щодо виданих свідоцтв про право на спадщину за формою, визначеною ДПА. Тобто у втратившиму чинність наказі №352, як і в наказі №425, ДПА виявила не обґрунтовану нормами закону «ініціативу», поклавши на нотаріусів обов’язок подавати інформацію про доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування). Цей висновок підтверджує і аналіз ст. 14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», адже в ній йдеться про оподаткування за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини. І як вже було сказано вище обсяг змісту поняття «оподаткування» не охоплює собою ні поняття «надання інформації», ні «подання податкової звітності», а тому не можна вести мову про обов’язок нотаріусів подавати податковим органам інформацію про укладені договори дарування та доход, отриманий фізичними особами внаслідок їх укладення. "