Номер повідомлення:#14
Violetta
» 03 серпня 2008, 18:03
Найшла відповідь на своє питання. Доцільно її внести в коментар.Інформаційний лист ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України 22. Чи є чинною довіреність, яка не ґрунтується на договорі чи акті органу юридичної особи з огляду на положення частин 1, 2 статті 244, частини 3 статті 243 ЦК України, частини 4 статті 297 ГК України? Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Отже, учасниками цього правовідношення є представник та особа, яку він представляє (довіритель). Треті особи, у відносинах з якими представник діє від імені довірителя, не є учасниками зазначеного правовідношення. Відповідно до частини третьої статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Отже, за загальним правилом представник не є учасником правовідношення, яке виникає внаслідок вчинення ним правочину від імені довірителя. Тому правовідношення представництва та правовідношення, яке виникає внаслідок вчинення представником правочину від імені особи, яку він представляє, є різними правовідносинами. Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. За змістом цієї норми довіреністю є письмовий документ, що підтверджує повноваження представника діяти від імені довірителя у відносинах з третіми особами. Тому довіреність є чинною незалежно від того, чи ґрунтується вона на договорі, акті органу юридичної особи, чи не ґрунтується, а випадки, наведені у частині першій та другій статті 244 ЦК України, не складають виключного переліку випадків, у яких може видаватися довіреність. Правила частини третьої статті 243 ЦК України, частини четвертої статті 297 ГК України щодо підтвердження повноважень комерційного представника (комерційного агента) слід застосовувати з урахуванням того, що повноваження представника можуть бути підтверджені в договорі, укладеному представником і довірителем у письмовій формі, якщо договір в цій частині відповідає вимогам частин другої, третьої статті 247, частин першої, другої статті 245, статті 246 ЦК України.