Номер повідомлення:#6
Vолодимир
» 30 січня 2006, 21:38
У випадку, якщо втрачено довіреність і по її дублікат звернувся громадянин, нотаріусу, при вирішенні питання про можливість видачі дубліката слід керуватися наступним.Правова конструкція «за дорученням яких вчинювалися нотаріальні дії» означає, що по дублікат довіреності може звернутися, наприклад, громадянин, від імені якого видавалася довіреність у порядку передоручення, або представник юридичної особи, від імені якої видавалася довіреність тощо.Конструкція «щодо яких вчинювались нотаріальні дії» не дає підстав для видачі дубліката довіреності представникові, на ім’я якого було видано довіреність. Це пов’язано з тим, що довіреність є одностороннім правочином. В силу довіреності у представника не виникає жодних обов’язків (зобов’язань) перед особою, що видала довіреність.Довіреність це, перш за все, уповноваження, необхідне для здійснення представництва однієї особи від імені та в інтересах другої перед третіми особами. Довіреністю довіритель визначає обсяг повноважень представника, встановлює межі представництва. Сам довіритель у даному виді правочину є і особою, в інтересах якої вчинено дану нотаріальну дію, і особою, «щодо якої» її вчинено.Представник може в будь-який час відмовитися від виконання доручення за довіреністю, також як і довіритель може в будь-який час скасувати довіреність (ст. 248 ЦК України). При цьому законодавець в ст..249 ЦК встановлює , що особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність встановлює. Такими третіми особами є ті, які зазначені в довіреності, і щодо яких на підставі довіреності повинні бути вчинені юридичні дії. До них відносяться також особи, не зазначені в довіреності, але відомі особі, яка видала довіреність, як такі, щодо яких повинні бути чи можуть бути вчинені на підставі довіреності юридичні дії. При цьому законодавець чітко не встановлює, які саме дії довірителя свідчать про скасування довіреності. До дій, довірителя що свідчать про скасування довіреності можна віднести і просте усне повідомлення представника, і певні дії, наприклад, передача через нотаріуса заяви про скасування довіреності, та/або знищення екземпляру довіреності, який перебував у представника. Видача довіреності представнику не можлива ще й по такій причині. Уявімо ситуацію, коли довіритель скасував довіреність шляхом повідомлення третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність або знищив саму довіреність, але в результаті правової необізнаності, чи з інших причин не зміг повідомити про це нотаріуса, що видавав довіреність. В свою чергу недобросовісний представник, якому відомо про скасування довіреності, приходить до нотаріуса і погрожуючи позовом в суд за необґрунтовану відмову, вимагає видачі дубліката довіреності. Вихід тільки один – нотаріус повинен проявити твердість, наполегливість і головне діяти відповідно до закону. Тільки це може стати запорукою виконання приписів закону щодо забезпечення безспірності. Факт видачі дублікату довіреності представнику, ще не означає задоволення прав довірителя, адже це з таким самим успіхом може призвести і до порушення його інтересів. Хто виявиться винним в результаті – звичайно нотаріус. Тому краще не гратися у вгадування, адже цілком можлива і інша ситуація, наприклад, коли представнику дійсно необхідний дублікат доручення і довіритель проти цього не заперечує, але в силу ряду причин не може видати нове доручення (знаходження у іншій країні, тощо). «Добрий» нотаріус допомагає, видає дублікат, в той час представник укладає явно не вигідний правочин і щоб уникнути збитків по домовленості з довірителем, вирішують всю відповідальність перекласти на нотаріуса, через те що останній неправомірно видав дублікат. Іншими словами потрібно обирати, яке «зло» є меншим. За нашим переконанням «меншим злом» звичайно буде невидача дубліката, адже таким чином перекривається одразу два варіанти, можливої неправомірної поведінки. Втрата представником екземпляру довіреності не позбавляє заінтересовану особу (довірителя) можливості оформити нову довіреність або звернутися до нотаріуса по дублікат документу безпосередньо тим самим вона підтверджує повноваження свого представника. Усі інші міркування мають на меті надати легітимного (законного) характеру удаваним угодам, які в більшості випадків мають місце при оформленні громадянами довіреностей на розпорядження майном, а тим більше на розпорядження автомобілями. Однак, нотаріуси мають пам’ятати про свій обов’язок роз’яснювати громадянам їх права та обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій (ст. 5 Закону України «Про нотаріат») і тим більше не сприяти посвідченню недійсних, удаваних угод (ст. 235 ЦК України).
РОБІТЬ ДОБРО І ЗЛО ЗНИКНЕ САМО ПО СОБІ.