Номер повідомлення:#35
Доктор ZAZ
» 09 вересня 2010, 16:10
"У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 червня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Григор’євої Л.І., суддів: Балюка М.І., Гуменюка В.І., Косенка В.Й., Луспеника Д.Д., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в с т а н о в и л а : У травні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до із позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 2 березня 2007 року між його батьком - ОСОБА_9 та дружиною його брата - ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Договір від імені батька за довіреністю підписав його брат та чоловік ОСОБА_7 – ОСОБА_8 Вважає зазначений договір недійсним, оскільки спірна квартира згідно з договором купівлі-продажу від 23 травня 1992 року придбана його батьками та є спільною сумісною власністю подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати – ОСОБА_10, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер і батько - ОСОБА_9 Після смерті матері визначений законом строк на прийняття спадщини закінчився 24 квітня 2007 року, тобто спірний договір купівлі-продажу був укладений ще до спливу цього строку. Заява про прийняття ним спадщини після смерті батьків була подана 20 квітня 2007 року. У зв’язку з цим просив визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним на підставі ст. 230 ЦК України. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 23 жовтня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29 листопада 2007 року рішення Золотоніського міськрайонного суду від 23 жовтня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково та визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в частині ? частини спірної квартири, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 У касаційній скарзі ОСОБА_8 ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що батьки позивача: ОСОБА_10 та ОСОБА_9, перебуваючи у шлюбі, 23 травня 1992 року придбали трикімнатну квартиру, яка є їхньою спільною сумісною власністю подружжя та їх частки у праві власності є рівними. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача – ОСОБА_10 та після її смерті відкрилася спадщина на ? частину спірної квартири. У період визначеного законом строку на прийняття спадщини, 2 березня 2007 року ОСОБА_8, який за довіреністю діяв в інтересах ОСОБА_9 уклав спірний договір купівлі квартири із ОСОБА_7, при цьому в заяві поданій нотаріусу зазначив, що особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на спірну квартиру відсутні (а.с. 43). Тому спірний договір купівлі-продажу квартири підлягає визнанню недійсним у частині продажу ? частини спірної квартири, як такий, що укладений з порушенням норм законодавства та прав спадкоємців, які прийняли спадкове майно. Проте повністю погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна. За положеннями ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Як убачається з матеріалів справи, позивач просив визнати договір купівлі-продажу спірної квартири недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, а саме як договір укладений під впливом обману. Передбаченим ст. 31 ЦПК України правом на доповнення своїх позовних вимог, зміну або уточнення позову ОСОБА_6 не скористався. За змістом ст. 230 ЦК України правочин визначається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_6 не є стороною оспорюваного договору і тому вчинити правочин під впливом обману щодо позивача ОСОБА_8 не міг, а самі сторони правочину вважають, що вони один одного в оману не вводили і ніякого обману при вчиненні правочину не було. Проте апеляційним судом допущена помилка щодо застосування цього закону, тому його рішення є невірним. Разом з тим, згідно з вимогами ст. 15 ЦПК України позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, у тому числі і з позовом про визнання спірного договору купівлі-продажу квартири недійсним з інших підстав, передбачених чинним законодавством. За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити. Рішення апеляційного суду Черкаської області від 29 листопада 2007 року скасувати та залишити без змін рішення Золотоніського міськрайонного суду від 23 жовтня 2007 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Л.І. Григор’єва Судді: М.І. Балюк В.І. Гуменюк В.Й. Косенко Д.Д. Луспеник "
Когда начинают часто говорить о патриотизме, значит - опять что-то украли