Номер повідомлення:#127
Доктор ZAZ
» 13 вересня 2010, 19:16
Аваланж[QUOTE]Зачем тогда эти договоры и ст. 10 ЦК??? Кто-нибудь ответит???[/QUOTE], я вас раньше считал просто упёртой спорщицей. Счас моё мнение поменялось. Таки его у вас нет.Справа №33-1310 2009 р. Головуючий у 1 інстанції Андрєєва О.М. ПОСТАНОВА Іменем України 21 січня 2010 року м.Донецьк Суддя судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області Самойленко А.І. розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Київського районного суду міста Донецька від 18 листопада 2009 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Тунісу, громадянина Палестини, який проживає в будинку АДРЕСА_1, є студентом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.336 Митного кодексу України і накладено стягнення у виді конфіскації автомобіля марки «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 вартістю 93647 гривень 50 копійок. Згідно зазначеної постанови в кінці вересня 2009 року невстановленою особою на митну територію України був ввезений автомобіль марки «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 вартістю 93647 гривень 50 копійок, у зв'язку з чим зазначений автомобіль перебував під митним контролем і розпорядження ним без дозволу митного заборонено. Після цього ОСОБА_2 без дозволу митного органу отримав цей автомобіль у користування від невстановленої особи і до 15 жовтня 2009 року користувався ним. 15 жовтня 2009 року в місті Донецьку ОСОБА_2 був затриманий на зазначеному автомобілі і цей автомобіль був у нього вилучений. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову судді, вважаючи її безпідставною і посилаючись на те, що він не придбавав зазначений автомобіль, а отримав його в тимчасове користування, тоді як за змістом ст.336 Митного кодексу України відповідальність за цією нормою закону настає не за користування, а за розпорядження ввезеного автомобіля особою, яка його ввезла. Власник автомобіля, який і є особою, що ввезла автомобіль, не був залучений до участі у справі. Його, тобто ОСОБА_2, пояснення при розгляді справи були неправильно розтлумачені, оскільки не було залучено перекладача, внаслідок чого він неправильно розумів те, про що його запитували. Заслухавши ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, пояснення представника Східної митниці ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, вважаю, що підстави для задоволення апеляції відсутні, виходячи з наступного. Згідно пояснень ОСОБА_2 в апеляційному суді, які він дав з участю перекладача, зазначений автомобіль на територію України дійсно був ввезений з Німеччини незнайомою йому раніше особою на ім'я Юра, з яким вони заздалегідь домовилися про це. Отримавши від Юри автомобіль, він передав за це останньому гроші в сумі 3000 доларів США. Такі пояснення є аналогічними його ж поясненням, які він давав працівникам митних органів, а також в судовому засіданні суду першої інстанції. Тому доводи апеляції про те, що пояснення, які він давав раніше, були неправильно розтлумачені через відсутність перекладача, не можуть бути визнані обгрунтованими. Представник Східної митниці ОСОБА_5 пояснила апеляційному суду, що вказаний автомобіль зареєстрований на території іншої держави і був ввезений на митну територію України невстановленим громадянином-нерезидентом в порядку, передбаченому ст.204 Митного кодексу України і ст.11 Закону України від 13 вересня 2001 року «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України». Цими нормами передбачено право громадян-нерезидентів тимчасово ввозити на митну територію України транспортні засоби для власних потреб. Митний режим такого тимчасового ввезення встановлює вимоги, дотримання яких допускає тимчасове користування транспортними засобами на митній території України із звільненням від сплати податків лише громадянином-нерезидентом, який ввіз ці транспортні засоби на митну територію України. Транспортні засоби, ввезені в такому режимі, не можуть бути передані у володіння або користування іншим особам. При ввезенні транспортних засобів в зазначеному режимі для здійснення митного контролю в паспорті або імміграційній картці особи, яка ввозить автомобіль в такому режимі користування, в пункті пропуску через державний кордон ставиться відповідна відмітка із зазначенням реєстраційного номера автомобіля. Відсутність такої відмітки в паспорті ОСОБА_2 свідчить про те, що не він ввозив зазначений автомобіль на митну територію України, а інша особа. Тому ОСОБА_2 не мав права користуватися на території України вказаним автомобілем. Відсутність відповідної відмітки про ввезення автомобіля на митну територію України у своєму паспорті, як і сам факт ввезення зазначеного автомобіля на митну територію України іншою особою, підтвердив і ОСОБА_2. Ці обставини підтверджені також свідоцтвом про реєстрацію зазначеного автомобіля в Німеччині і довіреністю на право користування автомобілем на ім'я ОСОБА_2, виданої від імені особи, на яку зареєстровано цей автомобіль. Згідно пояснень представника Східної митниці ними було направлено звернення до відповідних органів Німеччини з метою встановлення власника автомобіля і залучення його до участі у справі, однак такі відомості їм не були надані запитуваною стороною. Однак та обставина, що до участі у справі не був залучений власник автомобіля, який зазначений у свідоцтві про реєстрацію і який проживає за межами України, згідно чинного законодавства України сама по собі не звільняє ОСОБА_2 від відповідальності за вчинене ним правопорушення. Відповідно до ст.41 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Сукупність наведених обставин свідчить про те, що зазначений автомобіль був ввезений на митну територію України в режимі тимчасового ввезення для власних потреб не ОСОБА_2, а іншою особою, цей автомобіль перебував під митним контролем з моменту його ввезення, внаслідок чого відповідно до вимог ст.204 Митного кодексу України і ст.11 Закону України від 13 вересня 2001 року «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» він не міг бути переданий ОСОБА_2 особою, яка ввезла цей автомобіль, а ОСОБА_2 не мав права користуватися ним без дозволу митного органу. Згідно змісту ст.336 Митного кодексу України адміністративна відповідальність передбачена не тільки за розпорядження такими транспортними засобами без дозволу митного органу, а й за користування ними іншою особою без такого дозволу. Тому ОСОБА_2 обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.336 Митного кодексу України, а доводи його апеляційної скарги про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності суперечать зазначеній нормі закону, через що є необґрунтованими. Адміністративне стягнення у виді конфіскації автомобіля призначено в межах санкції ст.336 Митного кодексу України, з урахуванням конкретних обставин вчинення правопорушення. Тому підстави для скасування або зміни постанови судді щодо ОСОБА_2 відсутні. Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду міста Донецька від 18 листопада 2009 року щодо нього – без зміни. Суддя Апеляційного суду Донецької області Самойленко А.І.
Когда начинают часто говорить о патриотизме, значит - опять что-то украли